Постанова
Іменем України
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 352/494/16-ц
провадження № 61-16070св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
позивач за зустрічним позовом- ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом- ОСОБА_1 ,
третя особа на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2020 року у складі судді Хоминець М. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок
з господарськими спорудами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок з господарськими спорудами
на АДРЕСА_1 (далі - будинок з господарськими спорудами, будинок) збудовано
у 1984 році, забудовником та власником будинку була мати її чоловіка
ОСОБА_5 .
Інвентаризаційна вартість будинку з господарськими спорудами згідно
з технічним паспортом становить 406 327,00 грн.
Після смерті ОСОБА_5 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її чоловік ОСОБА_3 (син ОСОБА_5 ) прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, однак не оформив своїх спадкових прав у нотаріальному порядку.
22 липня 2015 році ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, за яким все належне йому на день смерті майно чоловік заповів
ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті вона прийняла спадщину, звернувшись до Тисменицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку спадкування за заповітом.
Спадкоємцями за законом першої черги після смерті її чоловіка ОСОБА_3
є також їхні діти, відповідачі у цій справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спірний будинок з господарськими будівлями державний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на будинка на АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 .
У травні 2016 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, зазначила, що заповіт
її батька ОСОБА_3 складений та посвідчений з порушенням форми і порядку посвідчення заповіту, а також Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2001 року № 3306/5. Оспорюваний заповіт батько не підписував, підписи від імені ОСОБА_3 у двох примірниках заповіту та в журналі реєстрації сільської ради виконані не спадкодавцем,
а іншою особою, відсутнє волевиявлення спадкодавця на укладення цього заповіту, до того ж батько неодноразово наголошував, що спадковим будинком мають право користуватися всі спадкоємці, як дружина, так і діти, а тому вважав несправедливим заповідати комусь одному спадкове майно.
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
від 15 червня 2016 року позови об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
від 15 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 , вартістю 406 327,00 грн, у порядку спадкування
за заповітом після ОСОБА_3 .
Стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 031,63 грн з кожного.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керуючись статтями 1223, 1270, 1257 ЦК України, та, встановивши,
що позивач за первісним позовом як спадкоємець за заповітом після смерті спадкодавця прийняла спадщину у передбаченому законом порядку, однак
у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа позбавлена можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку, вважав за можливе визнати
за нею право власності на спадкове майно.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2021 року ОСОБА_2 , діючи через представника ОСОБА_4 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 жовтня
2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити її зустрічні позовні вимоги про визнання заповіту недійсним з тих підстав, що заповіт було складено в одному екземплярі, тобто була порушена процедура посвідчення заповіту, і це, на її думку, свідчить про порушення волі та волевиявлення заповідача.
Вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі
№ 2-37/11 (провадження № 61-18831св18) щодо порядку посвідчення заповіту.
На думку особи, яка подає касаційну скаргу, існують підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справ № 522/9893/17 (провадження
№ 14-173цс20) щодо форми та місця посвідчення заповіту.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що у 1984 році збудовано будинок з господарськими спорудами на АДРЕСА_1 , забудовником та власником якого була ОСОБА_5 .
Правовстановлюючих документів на цей будинок немає, право власності ОСОБА_5 на будинок з господарськими будівлями не реєструвалось. Наявний лише будівельний паспортом за червень 1984 року на забудову емельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_5 , та технічний паспорт
на будинок з господарськими спорудами від 26 грудня 1989 року, власником якого є ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , будинок
з господарськими спорудами успадкував спадкоємець першої черги за законом (син спадкодавиці) ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_1 , відповідно до пункту 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Право власності
на спадкове майно в нотаріальному порядку ОСОБА_3 не оформив.
Вказані обставини сторони не оспорюють.
22 липня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, який посвідчено секретарем Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамулою Н. М., внесено до реєстру за № 43 і зареєстровано 30 грудня