Постанова
Іменем України
25 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 202/190/19
провадження № 61-2186ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало Катерина В`ячеславівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2020 року у складі судді Слюсар Л. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів Куценко Т. Р., Каратаєва Л. О., Макарова М. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало К. В. про визнання умов договору недійсними.
Позов мотивований тим, що між нею та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (далі - АКБ соціального розвитку «УКРСОЦБАНК»), який в подальшому змінив назву на Акціонерне товариство «УКСОЦБАНК» (далі - АТ «УКСОЦБАНК») 14 квітня 2008 року укладений іпотечний договір № 263. Серед інших умов оспорюваного договору є пункт 5.6.3 та 5.6.4, за якими Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмети іпотеки в один із наступних способів: шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмети іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, передбаченого статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу Предметів іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі- продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Такі умови були сприйняті позивачем так, що окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки або продажу предмету іпотеки.
30 листопада 2018 року позивач отримала від відповідача повідомлення від 03 липня 2018 року №13-08/22-17/1, в якому відповідач повідомляє про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність предмету іпотеки. Після отримання повідомлення позивач здійснила ретельне вивчення умов договору іпотеки та помітила, що у договорі за пунктом 5.8. є ще напис, що зроблений на наступній сторінці поверх нотаріального бланку. Здійснивши контрастну зйомку із масштабуванням цього об`єкту було встановлено наявність напису такого змісту: «у випадку звернення стягнення на Предмет іпотеки у відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку», пункту 4.6.3. цього договору (застереження про задоволення вимог кредиторів) цей договір є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, що є Предметом іпотеки за цим договором та є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотекодержателем в органах БТІ». Договір не містить пункту 4.6.3. та в інших місцях слово «ЗАСТЕРЕЖЕННЯ».
Вказала, що у 2008 році позивач мала захворювання зору гіперметропію слабкого ступеня, початкову вікову катаракту обох очей, пресбіопію, що підтверджується довідкою. За таких підстав, позивач добросовісно через збіг обставин (через некоректне викладення змісту договору, поганий зір) помилилася щодо правової природи пунктів 5.6.3 та 5.6.4 договору іпотеки та не мала волі щодо пункту 5.9, що є підставами для визнання наведених пунктів на підставі статей 203, 215, 229, 230 ЦК України недійсними.
Просила суд: визнати недійсними пункти 5.6.3, 5.6.4 та 5.9 іпотечного договору № 263 від 14 квітня 2008 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гупало К. В. за № 1047.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2020 року, яке залишене без змін постановою апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, відмовлено в задоволені позовних вимог.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що договір відображав повне розуміння сторонами предмету договору та інших питань зазначених в договорі, а тому відсутні підстави щодо визнання його недійсним у зв`язку з помилкою з боку позивача щодо правової природи пунктів 5.6.3 та 5.6.4.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди надали неналежну оцінку пункту 5.9 договору іпотеки, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо наявні у справі докази не дослідили. Жоден з пунктів договору не містить слова «застереження». Суди не застосували численну практику Верховного Суду у спірних правовідносинах. Суди не надали належної оцінки стану здоров`я позивача через що дійшли помилкового висновку про відсутність доказів щодо введення її в оману під час укладання договору. Суди не надали оцінки ключовим доводам позивача.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 910/1121/19, від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 303/4230/18, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 359/6391/17, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 569/15433/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/21068/14-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 та у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-202цс15, 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16, 20 травня 2014 року у справі № 3-20гс14, 18 травня 2016 року у справі № 3-194гс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 14 квітня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) був укладений іпотечний договір № 263, який 14 квітня 2008 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало К. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1047, згідно з яким іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 085/045-8 від 14 квітня 2008 року та додаткових угод до нього, укладеного між Позичальником та Іпотекодержателем нерухоме майно (будівля магазину) Літ. А.-1 - 116,5 кв.м., навіс Літ. Б. над огорожею №1-3, ганок Літ. а, рампа лат. а, огорожа № 1-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу будівлі магазину від 13 березня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М., зареєстровано в реєстрі за № 2067.
Відповідно до пунктів 5.6.3 та 5.6.4 Іпотечного договору, за якими Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмети іпотеки в один із наступних способів: шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, передбаченого статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу Предметів іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі - продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».