ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2022 року
м. Київ
справа № 420/6617/20
адміністративне провадження № К/9901/1515/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (ухвалене у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Коваля М.П., суддів Домусчі С.Д., Кравця О.О.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також - відповідач), у якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо розрахунку його довічного щомісячного грошового утримання відповідно до довідки П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року №243;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці, з 18 лютого 2020 року на підставі довідки П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року №243 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про перерахунок довічного щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 оформлені протоколами від 14 травня 2020 року та від 1 липня 2020 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року №243 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що протокольні рішення відповідача від 14 травня 2020 року та від 1 липня 2020 року є протиправними та підлягають скасуванню, а отже є діючим протокольне рішення прийняте на виконання рішення суду щодо перерахунку позивачу з 1 січня 2020 року з розміром довічного щомісячного грошового утримання на підставі довідки від 13 січня 2020 року №11 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання. За висновками судів попередніх інстанцій, на даний час є невирішеним відповідачем питання щодо прийняття рішення про перерахунок довічного щомісячного грошового утримання позивача на підставі довідки від №243 від 5 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, видану позивачу з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі №1-15/2018(4086/16) від 18 лютого 2020 року, з огляду на що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із застосуванням положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
5. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що відповідач безпідставно перерахував його довічне грошове утримання судді у відставці зі зменшенням його розміру з 90% до 50%, оскільки його грошове утримання призначалося йому відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), а тому розмір його грошового утримання не може змінюватися при його перерахунку, у тому числі, на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), а суди попередніх інстанцій не надали вказаному належної оцінки та безпідставно вийшли за межі позовних вимог.
6. Також позивач посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які висловлені у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18 та від 24 червня 2020 року у справі №200/13067/18-а.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
7. Касаційна скарга надійшла до Суду 14 січня 2021 року.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 14 січня 2021 року для розгляду справи №420/6617/20 визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Чиркіна С.М. та Коваленко Н.В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 3 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №420/6617/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
10. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 6 грудня 2021 року №15), що унеможливило його участь у розгляді касаційної скарги, призначено повторний розподіл.
11. Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 14 грудня 2021 року для розгляду справи №520/9776/19 визначено нову колегію суддів у складі судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Коваленко Н.В. та Шарапи В.М.
12. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 11 травня 2022 року.
13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
14. 22 лютого 2021 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на касаційну скаргу позивача, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
15. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, зокрема зазначає, що перерахунок довічного грошового утримання позивача здійснювався на підставі норм, які були чинними на момент здійснення такого перерахунку, а саме положень Закону № 1402-VIII. Також зазначено, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці з урахуванням 90% суддівської винагороди працюючого судді є передчасними, оскільки відповідачем питання перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки №243 від 5 березня 2020 року не вирішувалося.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
16. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 1 грудня 2015 року вийшов у відставку з посади судді Одеського апеляційного адміністративного суду і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, є особою з інвалідністю ІІ групи.
17. Питання щодо його щомісячного довічного грошового утримання було предметом неодноразового розгляду судами (постанови Приморського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2015 року (справа №522/25146/15а), від 11 липня 2016 року (справа №522/11090/16а), від 29 листопада 2017 року (справа №522/19135/17), Одеського окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року (справа №420/1297/19) та від 30 березня 2020 року (справа №420/745/20).
18. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року (справа №420/745/20) були визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови йому у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, яка викладена у рішенні № 295 від 16 січня 2020 року; скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 295 від 16 січня 2020 року щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання як судді у відставці; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання, як судді у відставці, з 1 січня 2020 року на підставі довідки Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року №11 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання.
19. Згідно зі змісту рішення суду від 30 березня 2020 року у справі №420/745/20 при вирішенні спірних правовідносин, які виникли станом на 1 січня 2018 року (позов надійшов до суду 3 лютого 2020 року), судом враховано рішення Конституційного Суду України у справі №1-15/2018(4086/16) від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці позивача за довідкою від 13 січня 2020 року №11 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання.
20. Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-15/2018(4086/16) від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-УПІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-УІІІ зі змінами: у тому числі пункту 25.
21. 5 березня 2020 року позивач отримав у П`ятому апеляційному адміністративному суді довідку №243 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, в якій визначена вказана суддівська винагорода станом на 18 лютого 2020 року та складає 173 415 гривень.
22. 13 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки.
23. 23 червня 2020 року позивач, не отримавши відомостей щодо перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки від 5 березня 2020 року, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою та отримав відповідь від 8 липня 2020 року. Як встановлено із вказаної відповіді від 8 липня 2020 року, суддям у відставці, яким за зверненнями до 18 лютого 2020 року вже проведено перерахунок з 1 січня 2020 року виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні суддівської винагороди після 18 лютого 2020 року. Тобто, якщо суддя у відставці до 18 лютого 2020 року звертався за перерахунком і йому вже перераховано з 1 січня 2020 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із 15 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, то наступний перерахунок з урахуванням Рішення №2-р можливо буде провести лише після збільшення суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
24. Вважаючи, що дії відповідача щодо розрахунку його довічного щомісячного грошового утримання відповідно до довідки П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року №243 є протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
28. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на таке.
27. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
28. Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
29. Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
30. Спірні у цій справі відносини регулюються, зокрема Законом №1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
31. Так, пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
32. Згідно зі статтею 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
33. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
34. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
35. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
36. Водночас пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
37. Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року №193-IX, який набрав чинності 7 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
38. Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було установлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
39. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
40. Так, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
41. У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу.
42. Колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
43. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У пунктах 15-17 вказаного Рішення зазначено наступне: «згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.