ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2022 року
м. Київ
справа № 802/1601/17-а
адміністративне провадження № К/9901/8773/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2017 (суддя - Поліщук І.М.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 (судді - Смілянець Е.С., Сушко О.О., Засмілянець І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 03.07.2017 №К-10041/0-4367/6-17, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Громадської сільської ради Літинського району Вінницької області;
-зобов`язати повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Громадської сільської ради Літинського району Вінницької області.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.05.2017 позивач звернувся до Держгеокадастру з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Громадської сільської ради Літинського району Вінницької області.
Листом №К-10041/0-4367/6-17 від 03.07.2017 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для надання йому відповідного дозволу із посиланням на те, що місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки суперечить Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", а відтак не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (пункт 7 статті 118 Земельного кодексу України).
Не погоджуючись із такою відмовою Держгеокадастру у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відмова відповідача не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2017,залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017, позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у листі від 03.07.2017 №К-10041/0-4367/6-17 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Громадської сільської ради Літинського району Вінницької області.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Громадської сільської ради Літинського району Вінницької області.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В свою чергу, викладені відповідачем у листі №К-10041/0-4367/6-17 від 03.07.2017 мотиви для відмови не містять жодної з передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Суди визнали безпідставним посилання відповідача в обгрунтування відмови на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, оскільки будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв`язку із затвердженням вказаної Стратегії, внесено не було. Крім того, вона не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених законом.
Крім того суди дійшли висновку, що фактично відповідач, не здійснив розгляд заяви позивача та не прийняв жодного, з передбачених законодавством рішення, при цьому лише повідомив позивача листом про відповідні обставини, що не дають можливості позивачу отримати земельну ділянку у власність, чим в результаті чого порушив законні права позивача.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, що призвело до ухвалення судових рішень, які на його думку підлягають скасуванню.
Зокрема, посилався на те, що у наданій позивачу відмові йому чітко було роз`яснено, з посиланням на ч. 7 ст. 118 ЗК України, про невідповідність об`єкта вимогам відповідного підзаконного акту, а саме Стратегії розвитку земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою КМУ №413, а надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою суперечило б умовам вказаної постанови КМУ №413, адже надання дозволів на розроблення документації із землеустрою має здійснюватись з урахуванням площ земельних ділянок, що реалізовані на земельних торгах.
Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просив у її задоволенні відмовити, а судові рішення залишити без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами частини шостої, сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).