ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2022 року
м. Київ
справа № 212/150/17-а
адміністративне провадження № К/9901/34647/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізького Північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 (судді - Ясенова Т.І., Суховаров А.В., Головко О.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізького Північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незастосування для визначення розміру пенсії середнього заробітку працівника професії (кваліфікації): «Керівники підприємств, установ та організацій» в Україні, яка є аналогічною його останній професії (кваліфікації) на території Республіки Білорусь на час призначення пенсії та зобов`язати відповідача застосувати для визначення розміру пенсії середній заробіток на час призначення пенсії - 4324 грн., згідно з вимогами Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь від 14.12.1995 року «Про гарантії прав громадян, в галузі пенсійного забезпечення».
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 07.09.2012 року позивач перебуває на обліку в Криворізькому Північному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (до 01.04.2016 року в управлінні Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області) та отримує пенсію за віком. Під час своєї трудової діяльності, позивач працював в період з 31.10.1983 року по 31.03.2004 року в Республіці Білорусь.
23.03.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з письмовою заявою про перерахунок пенсії з врахуванням періоду його роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Тера» та виплатити йому недоотриману пенсію, яку позивач просив в подальшому виплачувати без застосування деномінації курсу білоруського рубля.
22.08.2016 та 30.09.2016 позивач звернувся до Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з письмовою заявою, в якій просив зробити розрахунок розміру пенсії позивача з урахуванням розміру середньомісячного заробітку 4324 грн. згідно листа Державної Служби Статистики України від 05.08.2016 про середньомісячну заробітну плату за підрозділом Класифікатора «Керівники підприємств, установ та організацій» у 2012 році за видами діяльності (посади комерційного директора ТОВ «СОЛКОМ» в Республіці Білорусь).
Листом № К-32/04 від 12.10.2016 відповідач роз?яснив, що пенсія позивачу призначена відповідно до вимог законодавства, а дія абзацу 2 статті 7 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995 на обчислення пенсії позивача не поширюється, оскільки він має трудовий стаж для розрахунку заробітної плати під час призначення пенсії.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 09.03.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та дійшов висновку, що при винесенні рішення, що викладено в листах від 12.10.2016 №К-32/04 та від 20.09.2016 № К-28/04 про відмову позивачу в застосуванні показників розміру заробітної плати при призначенні пенсії є правомірною, протиправність в діях відповідача відсутня.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача відсутній мінімально необхідний трудовий (страховий) стаж для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії в Україні, при обчисленні позивачу пенсії за віком відповідач повинен був застосувати середню заробітну плату у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з урахуванням заробітної плати 4324 грн. згідно з листом Державної служби статистики України від 05.08.2016 № 17.4-26/К-97-16/98.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, покликається на те, що у позивача наявний мінімально необхідний страховий стаж для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії, тому відсутні підстави для визначення розміру пенсії із середнього заробітку працівника відповідної професії та кваліфікації аналогічній його останній професії та кваліфікації на території попереднього постійного проживання на час призначення пенсії згідно листа Державної Служби Статистики України від 05.08.2016 року.
Також покликається на те, що позивач не звертався у встановленому законом порядку за перерахунком пенсії.
Також покликається, що лист Державної Служби Статистики України від 05.08.2016, на який покликається позивач, містив інформацію про середньомісячну заробітну плату за двома видами діяльності, розмір за якими різнився, однак судом апеляційної інстанції взято до уваги більший показник без наведення мотивів цього.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 5 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995 пенсійне забезпечення громадян Договірних Сторін та членів їх сімей здійснюється по законодавству Договірної Сторони, на території якої вони постійно проживають, якщо цією Угодою не встановлено інше.
Відповідно до статті 7 цієї угоди громадянам, які проживали на території однієї Договірної Сторони і працювали після переселення на території іншої Договірної Сторони, пенсія обчислюється із заробітку (прибутку), який вони отримували на території Договірної Сторони переселення, якщо ними набутий мінімально необхідний трудовий (страховий) стаж для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії у відповідності з законодавством Договірної Сторони переселення.
Громадянам, в яких відсутній мінімально необхідний трудовий (страховий) стаж для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії, розмір пенсії визначається із середнього заробітку працівника відповідної професії та кваліфікації в Договірній Стороні переселення, аналогічній його останній професії та кваліфікації на території Договірної Сторони попереднього постійного проживання на час призначення пенсії.