У х в а л а
28 квітня 2022 року
м. Київ
Справа № 759/20550/18
Провадження № 14-28цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління розвідки Міністерства оборони України (далі - відповідач) за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-будресурс" (далі - ТОВ "Інвест-будресурс"), Київської міської ради, Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого комітету Київської міської ради - про зобов`язання відновити пам`ятку історії місцевого значення
за касаційною скаргою позивачки (представник - адвокат Титикало Роман Сергійович) на постанову Київського апеляційного суду від 1 березня 2021 року та
в с т а н о в и л а :
у грудні 2018 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила зобов`язати відповідача відновити за власний рахунок зруйновану пам`ятку історії місцевого значення - дачний будинок ОСОБА_2, який був нащадком старовинного козацького роду, - за адресою: АДРЕСА_1 (далі - дачний будинок), шляхом проведення заходів із його відбудови та відтворення первісного вигляду. Мотивувала позов так:
- наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття на ділянці АДРЕСА_2 (сьогодні - АДРЕСА_1 ) був споруджений дачний будинок. На той час він належав ОСОБА_3 . Перед Першою світовою війною власником будинку був ОСОБА_2 - представник старовинного козацького роду ОСОБА_2 - нащадків ОСОБА_7;
- 24 вересня 2008 року дачний будинок занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення (охоронний № 511-кв) згідно з пунктом 3 наказу Міністерства культури і туризму України від 24 вересня 2008 року № 1001/0/16-08 "Про затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" (далі - наказ Міністерства культури і туризму України);
- підставою для занесення дачного будинку до Державного реєстру нерухомих пам`яток України був наказ Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища № 15 від 2 квітня 1998 року;
- згідно з обліковою картою об`єкта культурної спадщини дачний будинок належав до рідкісного типу дачних споруд, які зводилися в зелених приміських зонах за індивідуальними проєктами відомих київських архітекторів. Їх малочисельність визначає особливе значення кожної споруди як цінного зразка історико-архітектурної спадщини м. Києва. До облікової картки додано фотознімок загального вигляду будинку;
- 4 липня 2013 року Міністерство культури України у наказі № 604 визнало дачний будинок таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;
- 23 грудня 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв постанову, згідно з якою скасував наказ Міністерства культури України № 604 від 4 липня 2013 року у частині визнання таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, дачного будинку. Вказану постанову залишили без змін Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 18 лютого 2016 року та Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 9 червня 2016 року;
- згідно з частиною першою статті 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятки заборонено зносити. Юридичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, зобов`язані відновити їх, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду згідно з частиною третьою статті 47 Закону України "Про охорону культурної спадщини";
- дачний будинок був знищений ТОВ "Інвест-будресурс" на замовлення відповідача. Оскільки відповідач порушив вимоги закону і самовільно зніс пам`ятку культурної спадщини, то він зобов`язаний її відновити;
- позивачка є прямим нащадком та представником старовинного козацького роду ОСОБА_2, що підтверджують архівні довідки № М-1471 від 18 вересня 1997 року та № М-1472 від 17 вересня 1997 року, копії паспорта та свідоцтва про народження, а також історичне дослідження роду.
18 листопада 2020 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: зобов`язав відповідача відновити за власний рахунок зруйновану пам`ятку історії місцевого значення - дачний будинок - шляхом проведення заходів з її відбудови та відтворення первісного вигляду. Обґрунтував рішення так:
- дачний будинок занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України;
- після прийняття розпорядження від 3 квітня 2008 року № 483 "Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 травня 2007 року № 6390" до початку виконання робіт щодо знесення дачного будинку відповідач мав одержати в Головному управлінні контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ордер на виконання робіт, який суду не надав;
- оскільки факт знесення пам`ятки архітектури місцевого значення встановлений, то відповідач зобов`язаний відновити попередній стан дачного будинку;
- позивачка обрала правильний спосіб захисту, застосування якого має на меті відновити порушене правове становище, що існувало до порушення її права.
1 березня 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову. Аргументував постанову так:
- архівні довідки та історичне дослідження роду не дають достатньо підстав стверджувати про наявність родинних зв`язків ОСОБА_2 - колишнього власника дачного будинку - та позивачки. Історичне дослідження роду є довільною довідкою, яка не дає можливості встановити дійсні обставини справи і не є достовірним доказом у справі. Тому суд безпідставно пов`язав наявність прав позивачки на звернення до суду як "прямого нащадка", поняття і визначення якого на законодавчому рівні відсутнє;
- позивачка не має права власності чи іншого речового права на дачний будинок. Вона не заперечувала те, що не є спадкоємицею ОСОБА_2 у розумінні як Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, так і Цивільного кодексу України 2004 року;
- неприйнятними є доводи позивачки про те, що вона як представник старовинного козацького роду ОСОБА_2 відстоює свої соціально-культурні права та просить відновити об`єкт культурної спадщини як громадянка України;
- оскільки дачний будинок знищений повністю, то обраний спосіб захисту не відповідає Закону України "Про охорону культурної спадщини", бо неможливо відновити об`єкт, який не існує з 2008 року. Позивачка обрала неналежний спосіб захисту, тобто такий, який не передбачений Законом України "Про охорону культурної спадщини";
- пояснення сторін та матеріали справи спростовують доводи про те, що включення дачного будинку до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та складення облікової документації на нього означають, що на момент такого включення дачний будинок не був знесений і на нього поширювався правовий режим Закону України "Про охорону культурної спадщини";
- відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у справі про зобов`язання відбудувати та відтворити пам`ятку історії місцевого значення належним позивачем має бути спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини у місті Києві, а саме Київська міська державна адміністрація. Тому в позивачки немає права на звернення з цим позовом;
- знесення дачного будинку відбулося після вилучення зазначеного будинку з Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва. Тобто відбулося знесення будівлі, яка не мала охоронного статусу та не перебувала на обліку як об`єкт культурної спадщини. На момент знесення на дачний будинок не поширювався правовий режим культурної спадщини, зокрема приписи Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо заборони знесення, бо будинок на той час не належав до об`єктів культурної спадщини.
19 березня 2021 року позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 1 березня 2021 року та залишити в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року. Мотивувала скаргу так:
- у справі є виключна правова проблема, яку повинна вирішити Велика Палата Верховного Суду. Позивачка не позбавлена права відстоювати власні соціально-культурні права, гарантовані Конституцією України. У матеріалах справи є докази того, що позивачка зверталася з листом до Київської міської ради з проханням подати позовну заяву, проте не отримала належного реагування органу місцевого самоврядування на направлений лист. Обмеження права на звернення до суду у справах щодо зобов`язання відновити пам`ятку позбавляють громадянина України права на доступ до правосуддя та можливості відстояти збереження та відтворення пам`яток архітектури, що знаходяться на території України;
- спір у справі є публічно-правовим. Його треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. Тому суд апеляційної інстанції порушив правила предметної юрисдикції;
- відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини третьої статті 47 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у частині уповноваженого суб`єкта на звернення до суду й обрання способу захисту про зобов`язання відновити знищену пам`ятку архітектури;
- відповідач для проведення відповідних будівельних робіт мав отримати в Головному управлінні контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва Київської міської державної адміністрації ордер на виконання робіт, однак його не отримав;
- апеляційний суд порушив приписи частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та безпідставно переоцінив докази, коли не врахував, що стан дачного будинку як такого, який не перебуває в аварійному стані та не зруйнований, встановив Окружний адміністративний суд міста Києва у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 826/11089/15. Натомість апеляційний суд необґрунтовано вважав, що дачний будинок знесли саме у 2008 році.