У Х В А Л А
04 травня 2022 року
м. Київ
Справа № 201/909/20
Провадження № 14-34цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання незаконним та скасування рішення комітету профспілкової організації
за касаційною скаргою Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року та
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ППОС АТ "КБ "Приватбанк", профспілка, АТ "КБ "Приватбанк", банк відповідно) про визнання незаконним та скасування рішення комітету профспілкової організації.
Позов мотивований тим, що 08 січня 2020 року на засіданні комітету ППОС АТ "КБ "Приватбанк" у м. Дніпрі прийнято рішення про направлення власникам та наглядовій раді АТ "КБ "Приватбанк" письмової вимоги про розірвання трудового договору (звільнення) з головою правління АТ "КБ "Приватбанк" ОСОБА_1, оформлене протоколом № 19 від 08 січня 2020 року.
Зазначене рішення прийнято з підстав начебто порушення позивачем законодавства про працю, зокрема статей 46, 139 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
08 січня 2020 року за наслідками прийняття оспорюваного рішення на адресу наглядової ради банку профспілкою направлено вимогу про розірвання трудового договору з головою правління банку ОСОБА_1 у порядку статті 33 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон № 1045-XIV).
Чинне законодавство містить певні умови застосування статті 33 Закону № 1045-XIVта статті 45 КЗпП України, які передбачають наявність взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору.
З преамбули протоколу № 19 від 08 січня 2020 року вбачається, що відповідач має статус первинної профспілкової організації та об`єднує осіб, які працюють в банку. Однак жодних відомостей про підписання колективного договору в оспорюваному рішенні не зазначено.
З урахуванням відсутності колективного договору, укладеного між АТ "КБ "Приватбанк" та відповідачем, позивач вважав, що відсутні правові підстави для розгляду оспорюваного рішення та вимоги про розірвання трудового договору відповідно до приписів статі 33 Закону № 1045-XIV.
За даними Єдиного державного реєстру ППОС АТ "КБ "Приватбанк" зареєстрована лише 19 червня 2019 року. Разом з тим, окрім відповідача, в АТ "КБ "Приватбанк" наразі створено та зареєстровано 23 профспілкових організації.
Прийняття оспорюваного рішення зачіпає колективні інтереси працівників банку, а тому позиція профспілкової сторони із цього питання повинна бути злагодженою.
Для обґрунтування оспорюваного рішення відповідач указує на такі порушення: підписання наказу № 3.16.0.0.0/1-6931368 від 13 червня 2019 року про відсторонення ОСОБА_3 від виконання посадових обов`язків; введення в оману наглядової ради банку щодо того, що ОСОБА_3 не був відсторонений від виконання службових обов`язків, та приховування від наглядової ради банку існування наказу № 3.16.0.0.0/1-6931368 від 13 червня 2019 року про відсторонення ОСОБА_3 від виконання посадових обов`язків. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про порушення позивачем вимог статей 46 і 139 КЗпП України.
Оспорюване рішення є третьою спробою домогтися розірвання трудового договору з позивачем. Аналогічні за змістом рішення приймалися профспілкою 19 серпня та 22 листопада 2019 року та були оспорені позивачем до суду.
Підставою кожного із трьох рішень профспілки про надсилання наглядовій раді вимоги про розірвання договору з позивачем є начебто порушення позивачем законодавства по відношенню до голови профспілки ОСОБА_3
19 грудня 2019 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/10081/19 задоволено позов та визнано незаконним і скасовано перше рішення відповідача.
Доводи оспорюваного рішення стосовно незаконного відсторонення ОСОБА_3 від виконання посадових обов`язків спростовуються самим ОСОБА_3 .
Позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення засідання комітету ППОС АТ "КБ "Приватбанк" у м. Дніпрі, оформлене протоколом № 19 від 08 січня 2019 року, про направлення наглядовій раді АТ" КБ "Приватбанк" письмової вимоги про розірвання трудового договору з головою правління ОСОБА_1.
08 вересня 2020 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення комітету ППОС АТ "КБ "Приватбанк", оформлене протоколом № 19 від 08 січня 2020 року, про направлення наглядовій раді АТ "КБ "Приватбанк" письмової вимоги про розірвання трудового договору з головою правління ОСОБА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
09 лютого 2021 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ППОС АТ "КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2020 року залишено без змін.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що, враховуючи відсутність колективного договору, укладеного між банком та відповідачем, та з урахуванням наявності інших профспілкових організацій у банку, оспорюване рішення було прийняте відповідачем без наявності законних повноважень, а тому є незаконним та підлягає скасуванню. Фактичне відсторонення ОСОБА_3 у розумінні статті 46 КЗпП України не відбулося (аналогічний висновок міститься, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 309/361/17). Сам факт відключення ОСОБА_3 від системи електронного документообігу та засобів корпоративного зв`язку не означає відсторонення працівника від роботи. Більше того, у банку відсутні будь-які документи, які б встановлювали обов`язкове надання ОСОБА_3 певного переліку засобів зв`язку для виконання посадових обов`язків. Доступ ОСОБА_3 до електронних систем банку повністю відновлено, що підтверджено самим ОСОБА_3 у справі № 201/11580/19. Ураховуючи викладене, доводи оспорюваного рішення стосовно нібито незаконного відсторонення ОСОБА_3 від виконання посадових обов`язків є надуманими та спростовуються самим ОСОБА_3 . Будь-яке оцінювання відповідачем роботи позивача, що ґрунтується на здогадках і припущеннях, не може розцінюватися як порушення керівником норм трудового законодавства та бути підставою для розірвання трудового договору на вимогу відповідача.
У квітні 2021 року ППОС АТ "КБ "Приватбанк" подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у пунктах 32, 33 постанови від 18 червня 2018 року у справі № 804/2581/16. Суди першої та апеляційної інстанцій помилково визнали, що відсутність колективного договору між АТ "КБ "Приватбанк" та ППОС АТ "КБ "Приватбанк" свідчить про відсутність у відповідача повноважень на прийняття оспорюваного рішення. При цьому суд не вказав норму закону, якою він обґрунтовує цей висновок.
Висновок Верховного Суду у справі № 804/2581/16 полягає в тому, що відповідно до статті 33 Закону № 1045-XIV та Рішення Конституційного Суду України від 29 жовтня 1988 року у справі № 14-рп/98 право пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником безпосередньо має орган профспілкової організації підприємства, установи, організації, профспілки, створеної працівниками одного підприємства, установи, організації, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди. Згідно із частиною третьою статті 36 Конституції України всі професійні спілки мають рівні права. Це означає, що ППОС АТ "КБ "Приватбанк" має такий же обсяг прав і повноважень, як і будь-яка інша профспілка, незалежно від укладення або неукладення нею будь-яких угод з третіми особами, зокрема і колективного договору. Суди першої та апеляційної інстанцій не застосували пункт 9 частини першої статті 272 КЗпП України, який прямо передбачає право первинної профспілкової організації на прийняття рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи, організації в разі порушення ним трудового та профспілкового законодавства, а також у разі, якщо такий керівник, зокрема, ухиляється від участі в переговорах щодо укладення колективного договору.
Зазначена норма права прямо передбачає право профспілки на прийняття рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства за відсутності укладеного колективного договору. Апеляційним судом не повно досліджено докази у справі. Суд апеляційної інстанції послався на справу № 201/11580/19 за позовом ОСОБА_3 про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, але не звернув уваги на те, що на момент прийняття постанови 09 лютого 2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/11580/19 вже набрало законної сили, залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року та ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року. Відповідно до цих рішень суди зробили висновок про незаконність наказу голови правління АТ "КБ "Приватбанк" ОСОБА_1 № 3.16.0.0.0/1-6931368 від 13 червня 2019 року про тимчасове відсторонення ОСОБА_3 від роботи з покладанням виконання його обов`язків на іншого співробітника АТ "КБ "Приватбанк" та про необхідність скасування цього наказу.
Натомість суд апеляційної інстанції в цій справі навпаки вказав, що доводи оспорюваного рішення стосовно нібито незаконного відсторонення ОСОБА_3 від виконання посадових обов`язків є надуманими. У постанові Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у справі № 201/11580/19 зазначено, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо визнання незаконними та скасування наказу голови правління АТ "КБ "Приватбанк" ОСОБА_1 № 3.16.0.0.0/1-6931368 від 13 червня 2019 року, оскільки при винесенні оспорюваного наказу відповідачем було допущено порушення норм трудового права, що у свою чергу призвело до порушення трудових прав позивача.
04 червня 2021 року ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду поновлено ППОС АТ "КБ "Приватбанк" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ППОС АТ "КБ "Приватбанк" та витребувано справу.
У липні 2021 року АТ "КБ "Приватбанк" подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_5, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги та на те, що колективний договір між банком та відповідачем не укладався, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для розгляду оспорюваного рішення та вимоги про розірвання трудового договору відповідно до статті 33 Закону № 1045-XIV. Відсутність у відповідача права на прийняття рішення про звільнення голови правління банку (позивача) також неодноразово підтверджена в судовому порядку по аналогічних спорах щодо розірвання трудового договору з позивачем.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що, окрім відповідача, у банку створено більше 30 профспілкових організацій з різними статусами. При цьому відповідач не узгоджував оспорюване рішення профспілки з іншими профспілковими організаціями, які діють у банку. Наразі існують такі, що набрали законної сили, рішення судів у справах № 201/10081/19 та 201/11580/19, які по-різному оцінюють наказ та факт обмеження ОСОБА_3 у доступі до деяких електронних систем банку. У зв`язку із вказаними обставинами судове рішення у справі № 201/11580/19 не може бути самостійною підставою для задоволення рішення профспілки про звільнення ОСОБА_1 . Крім того, рішення у справі № 201/11580/19 лише надає оцінку правомірності наказу, однак жодним чином не встановлює факт порушення позивачем законодавства про працю. Викладене спростовує аргументи відповідача стосовно того, що суд першої інстанції був зобов`язаний врахувати позицію, наведену в судовому рішення у справі № 201/11580/19. Крім того, 23 січня 2021 року закінчився строк дії контракту голови правління АТ "КБ "Приватбанк" ОСОБА_1, у зв`язку із чим рішенням правління наглядової ради АТ "КБ "Приватбанк" від 20 січня 2021 року починаючи з 24 січня 2021 року покладено виконання обов`язків голови правління банку на ОСОБА_6 . На підставі протоколу засідання наглядової ради № 29/21 від 27 травня 2021 року на посаду голови правління банку призначений ОСОБА_7 строком на п`ять років. Правління Національного банку України погодило кандидатуру ОСОБА_7 на посаду голови правління АТ "КБ "Приватбанк" 08 червня 2021 року. На підставі наказу № Е.17. U. 0. 0/4-6940904 від 19 червня 2021 року АТ "КБ "Приватбанк" ОСОБА_7 з 10 червня 2021 року приступив до виконання обов`язків на посаді голови правління банку. З огляду на звільнення голови правління банку ОСОБА_1 рішення в цій справі жодним чином не може вплинути ані на права та обов`язки колишнього голови правління АТ "КБ "Приватбанк" ОСОБА_1, ані на права профспілки.
21 лютого 2022 року ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
23 лютого 2022 року АТ "КБ "Приватбанк" в особі представника Мисник Н. В. звернулося до суду касаційної інстанції з клопотанням про врахування при розгляді справи висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 910/10754/20 про те, що право представляти інтереси всього трудового колективу, а не лише членів профспілки має профспілка, яка уклала колективний договір з адміністрацією підприємства.
13 квітня 2022 року ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судусправу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої, п`ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вбачаючи підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати, а також наявність виключної правової проблеми.
Разом з тим, посилаючись на частину четверту статті 403 ЦПК України, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідних рішень Великої Палати Верховного Суду, від висновку в яких вбачає необхідність відступити, не навела.
Натомість колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала, що вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду в постанові від 01 грудня 2021 року (справа № 910/10754/20) та постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 червня 2018 року (справа № 804/2581/16), що передбачено частиною третьою статті 403 ЦПК України (передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду).
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 910/10754/20 зробив висновок, що верховний Суд також неодноразово зазначав, що право представляти інтереси всього трудового колективу, а не лише членів профспілки має профспілка, яка уклала колективний договір з адміністрацією підприємства (постанова Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 804/2581/16). Судами встановлено, що колективний договір профспілкою від імені трудового колективу з адміністрацією банку не укладався (відсутні докази його укладення).
Банк також стверджує, що на дату звернення профспілки з позовом у банку діяло 32 профспілкових організації з різним статусом (від первинних до всеукраїнської) і ці твердження не заперечуються позивачем. У такій ситуації, відповідно до наведених вище норм законодавства, право представляти інтереси всього трудового колективу мають всі профспілки, і їх позиція має бути узгодженою.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність у профспілки права представляти інтереси всього трудового колективу банку, а не лише своїх членів у цьому спорі".