ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/141/20
Провадження № 11-520заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року ( Жук А.В. , Данилевич Н. А. , Дашутін І. В. , Мартинюк Н. М. , Мельник-Томенко Ж. М. ) про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 9901/141/20 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним указу й зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, у якому просив:
- визнати протиправним Указ Президента України від 2 грудня 2018 року № 405/2018 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» (далі - Указ), яким позивача було звільнено із зазначеної посади згідно з поданою ним заявою;
- зобов`язати Президента України звільнити ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим (далі - Представник) за поданою ним належною заявою про звільнення від 22 листопада 2018 року на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) через невиконання законодавства про працю, умов колективного договору чи трудового договору;
- зобов`язати Президента України як роботодавця забезпечити сплату ОСОБА_1 середнього заробітку за період чинності Указу до часу належного звільнення позивача з посади Представника.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 жовтня 2020 року задовольнив клопотання відповідача та позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду з підстав, визначених частиною четвертою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки викладений в ухвалі про відкриття провадження в цій справі висновок про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду був передчасним, позивач не навів інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а суд не знайшов їх.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 24 лютого 2021 року ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року залишила без змін.
ОСОБА_1 , посилаючись на наявність підстав, передбачених статтею 361 КАС, звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року.
Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 зазначив, що через скасування судових рішень (які стали підставою для ухвалення судового рішення, стосовно якого подається заява про перегляд за нововиявленими обставинами), а саме: через скасування постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 420/1736/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року й постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та ухвалення нової постанови, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим із заповнення трудової книжки ОСОБА_1 під час його звільнення з посади Представника та зобов`язано відповідача визначити відповідну норму КЗпП як правову підставу звільнення позивача з посади Представника та змінити у його трудовій книжці запис про його звільнення з посади Представника; а також через скасування постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 420/603/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року щодо позовних вимог про визнання певних дій відповідача протиправними і стягнення з Офісу Президента України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди за ненадання йому запитуваної інформації з подальшим ухваленням судового рішення про задоволення позовної вимоги про стягнення зазначеної моральної шкоди у розмірі 3000 грн, - потребують переоцінки висновки та міркування зазначені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року, з огляду на значущість у вирішенні питання про порушення строку пропуску оскарження спірного Указу та поважності підстав такого порушення.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 грудня 2021 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ухвала про залишення позовної заяви без розгляду не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а відтак не може бути переглянута за нововиявленими або виключними обставинами, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, відповідно до частини четвертої статті 240 КАС має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Крім того, суд зазначив, що за наявності, на переконання заявника, нових обставин, які не були враховані судом у цій справі при постановленні ухвали від 21 жовтня 2020 року про залишення позову без розгляду, процесуальне законодавство надає позивачу можливість повторно звернутися до суду з адміністративним позовом та заявою про поновлення пропущеного строку з посиланням на поважність причини його пропуску.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до цього суду.
На переконання ОСОБА_1 , суд першої інстанції безпідставно визнав ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року судовим рішенням, яке не можна переглядати за нововиявленими обставинами, що, на думку заявника, суперечить вимогам частини четвертої статті 368 та пункту 3 частини першої статті 369 КАС.
Скаржник також указав, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є те, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 420/1736/20 скасовано повністю рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та прийнято нове рішення про часткове задоволення його позову, а також постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 420/603/20 скасовано частково рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року щодо позовних вимог про стягнення з Офісу Президента України моральної шкоди за ненадання ОСОБА_1 запитуваної інформації, зокрема й про його звільнення з посади Представника, та наступним ухваленням П`ятим апеляційним адміністративним судом постанови від 29 вересня 2021 року у справі № 420/603/20 про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .