П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/471/19
Провадження № 11-368заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої Рогач Л. І.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
представники позивача - Кравець Р. Ю., Мартиненко А. В.,
представник відповідача - Ізвєков К. В.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року (судді Усенко Є. А., Васильєва І. А., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Гімон М. М.) у справі № 9901/471/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення та до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним, скасування рішення і
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просив:
- визнати протиправними дії Комісії щодо недопуску його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" на відповідність займаній посаді судді Куйбишевського районного суду Запорізької області;
- зобов`язати ВККС вжити заходів задля його допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" на відповідність займаній посаді судді Куйбишевського районного суду Запорізької області та завершення ним оцінювання на відповідність займаній посаді;
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 25 липня 2019 року № 667/ко-19, яким: визначено, що суддя Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18; відмовлено судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнано суддю Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) не передбачено ані процедури, ані порядку проведення "оцінювання відповідності судді займаній посаді", законом урегульовано виключно питання кваліфікаційного оцінювання для здійснення оцінки здатності судді здійснювати правосуддя, а не здатності відповідати посаді.
3. Позивач зауважив, що проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням його з посади не відповідає європейським стандартам, визначеним, зокрема, в Київських рекомендаціях щодо незалежності судочинства в Східній Європі, на Південному Кавказі, Середній Азії від 23 - 25 червня 2010 року, Резолюції Європейської асоціації суддів України від 15 травня 2015 року, пункті 23 Декларації щодо принципів незалежності судової влади Конференції голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи від 14 жовтня 2015 року, пунктах 29, 44 Висновку № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів. До того ж звільнення судді за результатами оцінювання є додатковою підставою для звільнення суддів, не передбаченою Конституцією України.
4. На переконання ОСОБА_1, за результатами іспиту він отримав мінімально допустимий бал за іспит (50,6 відсотка), що давало йому право продовжувати участь в оцінюванні. Так, відповідно до пункту 9 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 (тут і далі - у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 16 лютого 2018 року № 22/зп-18; далі - Положення), мінімально допустимий бал за іспит під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді складає 50 відсотків від максимально можливого балу, встановленого в межах цього іспиту. Оскільки згідно з пунктом 5 глави 6 розділу ІІ Положення рівень знань у сфері права (перший етап іспиту - анонімне письмове тестування) може бути оцінений максимально в 90 балів, а рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (другий етап іспиту - виконання практичного завдання) - у 120 балів, то максимально можливий бал за результатами іспиту становить 210 балів. Позивач же отримав за результатами обох етапів іспиту 106,25 бала (56,25 бала за складення анонімного письмового тестування + 50 балів за виконання практичного завдання), що у відсотковому співвідношенні до максимально можливого бала за результатами іспиту (210 балів) становить 50,6 відсотка. Натомість Комісія, не допускаючи позивача до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди", в оскаржуваному рішенні виходила з того, що ОСОБА_1 отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання. При цьому відповідач послався на рішення ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, яким було встановлено мінімально допустимий бал для проходження кожного з етапів іспиту. Однак зазначене рішення не було належним чином доведене до відома осіб, прав та інтересів яких воно стосувалося, зокрема й позивача. У зв`язку із цим застосування Комісією рішення від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 при визначенні результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання порушує принцип правової визначеності, який означає передбачуваність та незмінюваність прав та гарантій особи. Водночас указане рішення ВККС звужує зміст права та виправданих очікувань щодо мінімально допустимого бала за іспит. Крім цього, жодним законодавчим актом не надано повноважень Комісії власним рішенням, тим більше вже після призначення кваліфікаційного оцінювання, визначати вимоги до мінімального бала за тестування та практичне завдання, а отже, рішення ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, яке прийнято з порушенням законодавства, не може бути належною правовою підставою для недопуску позивача до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
5. Крім цього, позивач стверджував, що суд має перевірити необмежені дискреційні повноваження ВККС щодо оцінювання на предмет відсутності в такій дискреції свавілля та здійснення оцінювання за нечесними мотивами.
6. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду позов до ВРП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення цього органу від 10 жовтня 2019 року № 2650/0/15 про звільнення його з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України.
7. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, не відповідала вимогам основоположного принципу "суд, встановлений законом", оскільки за змістом підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України та частини другої статті 112 Закону № 1402-VIII порядок ухвалення, підстави та порядок оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання повинні бути визначені виключно законом, а не будь-яким іншим актом. Натомість це питання жодним законом не врегульоване.
8. Позивач також указав на те, що оскаржуване рішення ВРП не відповідає принципу верховенства права, оскільки проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням з посади фактично є втручанням у статус судді та за своєю правовою природою не відповідає європейським стандартам.
9. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам щодо обґрунтованості та вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, має формальний характер, оскільки в ньому не наведено мотивів спростування доводів позивача з приводу того, що ним було отримано мінімально допустимий бал за іспит, тому відсутні підстави для вирішення питання про його звільнення, а спрощений підхід до написання рішення в питаннях звільнення судді з посади законом не передбачений.
Короткий зміст рішень суду попередньої інстанції
10. Ухвалою від 18 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справи за позовами ОСОБА_1 до ВККС та ВРП об`єднав у одне провадження № 9901/471/19.
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 26 липня 2021 року відмовив у задоволенні позову.
12. Судове рішення мотивовано тим, що:
- з огляду на підпункт 4 пункту 16-1розділу XV "Перехідні положення" Конституції України та пункт 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII система оцінювання суддів на відповідність займаній посаді як одна зі складових судової реформи впроваджувалась для сприяння ефективному здійсненню правосуддя та підвищенню якості судової системи держави. Метою кваліфікаційного оцінювання є визначення здатності судді й надалі здійснювати правосуддя за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності. Кваліфікаційне оцінювання запроваджено щодо всіх суддів, яких призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII), тобто процес оцінювання не передбачає вибіркового характеру та не має на меті зашкодити репутації окремих суддів, у тому числі й позивача. Відтак доводи позивача про те, що законом не передбачено проведення оцінювання відповідності судді, обраного безстроково, займаній посаді і що таке оцінювання суперечить конституційним гарантіям незалежності судді, є необґрунтованими, оскільки оцінювання встановлено конституційною нормою, так само як і звільнення суді з посади в разі виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді, зокрема за критеріями компетентності;
- рішенням ВККС від 07 червня 2018 року №133-зп/18 не змінено встановлений пунктом 9 розділу V Положення порядок визначення результатів іспиту у межах кваліфікаційного оцінювання, як помилково вважає позивач, а конкретизовано його. У зв`язку із цим необґрунтованим є довід позивача щодо його виправданих очікувань стосовно порядку визначення результатів кваліфікаційного оцінювання, оскільки такі ґрунтувалися на його власному розумінні цього порядку;
- оскільки за виконання практичного завдання під час іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року №133/зп-18, ОСОБА_1 отримав 50 балів, тоді як мінімально допустимим було отримання 60 балів (50 відсотків від установлених максимальних 120 балів), то у Комісії були правові підстави не допустити позивача до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання;
- оскаржуване рішення ВККС ухвалене повноважним складом, підписане усіма членами її складу, який провів кваліфікаційне оцінювання позивача, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків;
- спірне рішення ВРП ухвалене її повноважним складом та підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, а саме підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, та є вмотивованим. У рішенні ВРП зазначено, що воно прийняте за результатами розгляду подання ВККС з рекомендацією про звільнення позивача з посади судді згідно з рішенням Комісії від 25 липня 2019 року № 667/ко-19. Наведення змісту останнього, а також доводів представника позивача - адвоката Кравця Р. Ю. свідчить про те, що ВРП перевірила обґрунтованість подання ВККС та його підстави;
- реформування судової системи шляхом прийняття змін до Конституції України у 2016 році та викладення Закону №1402-VIII у новій редакції супроводжувалося доповненням розділу XV "Перехідні положення" Конституції України підпунктом 4 пункту 16-1, нормою якого встановлено самостійну, окрему, відмінну від наведених у статті 126 Конституції України підставу звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за критеріями компетентності. Відтак суд відхилив доводи позивача про те, що його було звільнено з посади судді з підстав, не передбачених Конституцією України.
13. За висновками суду першої інстанції, оскаржувані рішення ВККС і ВРП відповідають вимогам частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII та частини другої статті 57 Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) відповідно, а також критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
14. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки у своєму рішенні процитував виключно норми, які регулюють питання проведення кваліфікаційного оцінювання, однак не звернув уваги на те, що в позовній заяві наводилися мотиви з приводу того, що кваліфікаційне оцінювання та оцінювання на відповідність займаній посаді - це різні види оцінювання. При цьому доводи апеляційної скарги дублюють доводи позовної заяви, а також зводяться до незгоди позивача з посиланням ВККС в оскаржуваному рішенні на рішення від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, яким було встановлено мінімально допустимий бал для проходження кожного з етапів іспиту, у зв`язку із чим позивача не допущено до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання. Скаржник, посилаючись на пункт 9 розділу V Положення, наполягав на тому, що його слід було допустити до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, оскільки за результатами іспиту він отримав мінімально допустимий бал за іспит (50,6 відсотка).
15. ОСОБА_1 також указав на відсутність у рішенні суду мотивів відносно його аргументів, наведених у позовній заяві, стосовно необмеженості дискреційних повноважень ВККС.
16. Крім цього, скаржник звернув увагу на те, що суд першої інстанції підійшов до перевірки оскаржуваного рішення ВРП про звільнення судді з посади лише з формальних критеріїв. При цьому доводи апеляційної скарги також дублюють доводи позовної заяви та стисло зводяться до того, що жодним законом не передбачено порядку ухвалення рішення про звільнення судді за результатами оцінювання.
17. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції, посилаючись на пункт 12 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII, мав би встановити, чи відповідає ця норма вимогам якості закону. На думку ОСОБА_1, пункт 12 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII не містить роз`яснення щодо того, аналогія якої процедури за пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України підлягає застосуванню, з чого слідує, що ця норма не відповідає вимогам якості, оскільки з неї неможливо передбачити, які правила поведінки будуть застосовані при вирішенні питання про звільнення за результатами оцінювання.
18. На переконання скаржника, рішення ВРП не містить жодних мотивів, з яких цей орган дійшов відповідних висновків, а тому не відповідає вимогам Закону № 1798-VIII, адже нічим, окрім скопійованого тексту рішення ВККС, яке також є неправомірним, воно не мотивоване.
19. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасуватиоскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
20. У додаткових поясненнях до апеляційної скарги скаржник наполягає на тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, що мають значення для справи, а саме факту звернення позивача до Комісії із заявою про перегляд результатів складеного ним іспиту стосовно практичного завдання, що не була розглянута цим органом (указана заява була долучена судом першої інстанції до матеріалів справи). З огляду на висновки ВРП, викладені в рішеннях від 10 і 26 серпня 2021 року № 1812/0/15-21, 1875/0/15-21 щодо розгляду подань з рекомендацією ВККС про звільнення інших суддів на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, мало місце порушення процедури кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 в частині забезпечення передбаченого абзацом четвертим частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII права на оскарження рішення ВККС, а відтак звільнення його з посади судді за результатами такого оцінювання є незаконним.
Рух апеляційної скарги
21. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 вересня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 9901/471/19, а ухвалою від 20 вересня 2021 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 КАС України.
Позиція інших учасників справи
22. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 .
23. ВРП зауважила, що в Конституції України безпосередньо передбачено підставою звільнення судді із займаної посади виявлення за результатами оцінювання його невідповідності цій посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмову судді від такого оцінювання.
24. На думку ВРП, суд першої інстанції правильно послався в оскаржуваному рішенні на судову практику у справах щодо кваліфікаційного оцінювання суддів. Зокрема, у постанові від 14 листопада 2019 року (справа № 9901/31/19) Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що підпункт 4 пункту 16-1розділу XV "Перехідні положення" Конституції України є самостійною, окремою, відмінною від наведених у статті 126 Конституції України підставою звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за критеріями компетентності.
25. На переконання ВРП, її рішення від 10 жовтня 2019 року № 2650/0/15 ухвалено у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті) повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. Це рішення також містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
26. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
27. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представники підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
28. Представник відповідача просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
29. Указом Президента України від 01 серпня 2007 року № 676/2007 "Про призначення суддів", зокрема, ОСОБА_1 призначено суддею Куйбишевського районного суду Запорізької області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5011-VI "Про обрання суддів", зокрема, позивача обрано на посаду судді цього суду безстроково.
30. ВККС рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді ОСОБА_1 .
Указаним рішенням Комісія встановила:
- черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту; другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди;
- мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
31. Відповідно до затвердженого графіка для суддів місцевих судів (кримінальна спеціалізація) позивач 06 серпня 2018 року проходив перший етап кваліфікаційного оцінювання - складення іспиту, який включав дві стадії: 1) складення анонімного письмового тестування; 2) виконання практичного завдання.
32. За результатами складеного анонімного письмового тестування ОСОБА_1 отримав 56,25 бала, а за результатами виконання практичного завдання - 50 балів.
33. Комісія рішенням від 25 липня 2019 року № 667/ко-19 визначила, що суддя Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18; відмовила судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала суддю Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області.
Зазначене рішення ВККС мотивовано тим, що суддя ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 56,25 бала, а за виконання практичного завдання - 50 балів, тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала, а отже, не склав іспиту і не може бути допущеним до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
З наведених мотивів ВККС дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, у зв`язку із чим рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення цього судді із займаної посади.
34. На адресу ВРП надійшло подання ВККС від 08 вересня 2019 року № 21-4427/19 з рекомендацією від 25 липня 2019 року № 667/ко-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області.
35. За наслідками розгляду цього подання ВРП з посиланням на статтю 131, підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункт 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, пункт 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII ухвалила рішення від 10 жовтня 2019 року № 2650/0/15-19, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
36. Відповідно до витягу з протоколу засідання ВРП від 10 жовтня 2019 року № 75 на засіданні ВРП були присутні 12 її членів, з яких за результатами голосування 10 проголосували за прийняття оскаржуваного рішення, 2 - проти.
37. 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримав копію рішення ВРП від 10 жовтня 2019 року № 2650/0/15-19.
38. Не погодившись із рішенням ВККС від 25 липня 2019 року № 667/ко-19 та рішенням ВРП від 10 жовтня 2019 року № 2650/0/15-19, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
39. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
41. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
42. Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
43. За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
44. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ рішеннями Комісії від 03 та 04 листопада 2016 року № 143/зп-16 та № 144/зп-16 відповідно затверджено Положення та Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
45. Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII).
46. Суд першої інстанції встановив, що рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді ОСОБА_1 .
47. Указаним рішенням Комісія призначила проведення 06 серпня 2018 року іспиту для суддів місцевих судів (кримінальна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема й ОСОБА_1, та встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
48. На підставі частин першої та другої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
49. Відповідно до пункту 1 Порядку іспит - це встановлений законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді.
50. Іспит проводиться Комісією з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання (пункт 2 Порядку).
51. Відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники "рівень знань у сфері права" та "рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні" оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання (пункти 1 - 3 глави 2 розділу ІІ Положення).