ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/3532/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевич В. Ю.- головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 (головуючий суддя Мишкіна М. А., судді Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В.) і ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.09.2021 (головуючий суддя Бездоля Ю. С., судді Шаратов Ю. А., Гут С. Ф.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства «Одестеплокомуненерго»
до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеська міська рада
про визнання права власності.
СУТЬ СПОРУ
1. Приватне акціонерне товариство «Одестеплокомуненерго» (далі - ПрАТ «Одестеплокомуненерго») звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (далі - КП «ТМО») про визнання права власності.
2. ПрАТ «Одестеплокомуненерго» подало до місцевого господарського суду заяву про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони використання майна.
3. Ухвалою суду першої інстанції заява про забезпечення позову задоволена частково. Постановою суду апеляційної інстанції ухвала суду першої інстанції змінена шляхом викладення її резолютивної частини в новій редакцій.
4. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, КП «ТМО» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
5. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
6. У листопаді 2019 року ПрАТ «Одестеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до КП «ТМО» про визнання права власності на ТП 4254, підстанцію трансформаторну комплексну типу 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ (далі - трансформаторна підстанція).
7. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався те, що КП «ТМО» безпідставно та всупереч вимогам діючого законодавства України використовує у своїй господарській діяльності трансформаторну підстанцію та обліковує її як своє майно, тим самим не визнаючи права власності ПрАТ «Одестеплокомуненерго» на зазначене майно.
8. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 відкрито провадження у справі № 916/3532/19.
9. У вересні 2021 року ПрАТ «Одестеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про застосування заходів забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо переобладнання, демонтажу, знесення, поліпшення, модернізації, заміни складових елементів або будь-які інші аналогічні дії щодо зміни складу трансформаторної підстанції інв. № 4254, інв. № КП «ТМО» 3045001, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27, окрім поточного та аварійного ремонту.
10. У вказаній заяві ПрАТ «Одестеплокомуненерго» зазначає, що 18.06.2021 в межах комплексної судової експертизи, що проводиться в даній справі, відбувся огляд трансформаторної підстанції, розташованої в складі об`єкта незавершеного будівництва «Цех емальованих труб» ПрАТ «Одестеплокомуненерго» за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27-Г (далі - об`єкт незавершеного будівництва). Під час відповідного огляду представником ПрАТ «Одестеплокомуненерго» було виявлено факт демонтажу частини трансформаторної підстанції та видалення з території об`єкта незавершеного будівництва відповідного обладнання. На підтвердження зазначених обставин ПрАТ «Одестеплокомуненерго» надано фото- та відеоматеріали.
11. У зв`язку з цим, ПрАТ «Одестеплокомуненерго» обґрунтовує необхідність застосування заходів забезпечення позову тим, що на поточний момент здійснюється фактичне знищення майна, право власності на яке позивач просить визнати в даній справі.
12. У випадку незастосування заходів забезпечення позову, на думку ПрАТ «Одестеплокомуненерго», існує обґрунтований ризик безповоротної втрати майна, що в свою чергу унеможливить виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, а також спричинить істотне порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
13. ПрАТ «Одестеплокомуненерго» також зазначає, що характер та обсяг заходів забезпечення позову, які просить застосувати позивач, відповідають вимогам забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
14. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2021 заяву ПрАТ «Одестеплокомуненерго» про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо демонтажу та/або знесення, та/або знищення складових елементів трансформаторної підстанції, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27, або будь-які аналогічні дії щодо трансформаторної підстанції. В іншій частині заяви відмовлено.
15. Ухвала суду першої інстанції з посиланням на норми статей 136, 137, 139, 140 Господарського процесуального кодексу України мотивована наступним:
- предметом спору у даній справі є визначення наявності або відсутності у позивача речових прав на спірне майно - трансформаторну підстанцію;
- з наданих позивачем фотоматеріалів та відеозапису огляду трансформаторної підстанції від 13.06.2018 та 18.11.2021 під час проведення експертизи вбачається факт демонтажу частини трансформаторної підстанції та видалення з території об`єкту незавершеного будівництва відповідного обладнання;
- з наданих позивачем доказів вбачається, що на даний час вчинено дії, які можуть свідчити про демонтаж частини трансформаторної підстанції та/або знищення складових елементів трансформаторної підстанції, та/або обладнання трансформаторної підстанції, з огляду на що, виходячи з характеру спірних правовідносин та маючи на меті реальне виконання майбутнього рішення суду, господарський суд вважає частково доведеними обставини ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів, про які просить позивач;
- ураховуючи співвідношення можливих негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та вжиття судом заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
- беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства, зокрема, право на судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи той факт, що заявником належним чином обґрунтовано та доведено наявність обставин, з якими господарське процесуальне законодавство пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд визнав за необхідне частково задовольнити заяву ПрАТ «Одестеплокомуненерго» про забезпечення позову шляхом вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
16. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 апеляційна скарга КП «ТМО», в якій скаржник просив скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.09.2021 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПрАТ «Одестеплокомуненерго» про забезпечення позову, залишена без задоволення. Ухвала Господарського суду Одеської області від 23.09.2021 змінена шляхом викладення пункту другого її резолютивної частини в наступній редакції: « 2. Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо демонтажу та/або знесення, та/або знищення складових елементів трансформаторної підстанції ТП4254, інв. № КП «ТМО» 3045001, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27, або будь-які аналогічні дії щодо трансформаторної підстанції, окрім поточного та аварійного ремонту.» В іншій частині ухвали залишено без змін.
17. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що відповідачем не спростовано із наданням належних та допустимих доказів аргументів, викладених позивачем в якості підстав для забезпечення позову, зокрема щодо демонтажу частини трансформаторної підстанції та видалення частини обладнання, тому суд апеляційної інстанції згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що обставина демонтажу частини трансформаторної підстанції є доведеною позивачем.
18. Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що вважає обґрунтованим застосування судом першої інстанції таких заходів забезпечення позову як заборона будь-яким особам вчиняти дії щодо демонтажу та/або знесення, та/або знищення складових елементів трансформаторної підстанції, або будь-які аналогічні дії щодо трансформаторної підстанції, оскільки вони відповідають вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності, а застосування таких заходів відповідає встановленим обставинам справи та не порушує балансу інтересів сторін.
19. У той же час, зважаючи на те, що, як вказує відповідач та не заперечує позивач, трансформаторна підстанція забезпечує електричною енергією адміністративний корпус, диспетчерську, будівлі ремонтно-механічного цеху, гараж КП «ТМО», що перебувають за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27, з метою уникнення у разі виникнення аварійної ситуації відсутності можливості її усунення, для забезпечення збалансованості інтересів сторін колегія суддів суду апеляційної інстанції вирішила викласти пункту другий резолютивної частини ухвали суду першої інстанцій в іншій редакції, що відповідає змісту вимог заяви позивача, та надала можливість здійснювати поточний та аварійний ремонт трансформаторної підстанції.
20. На думку суду апеляційної інстанції, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не призведе до порушення принципу співмірності забезпечення позову щодо предмета спору, оскільки вказані заходи спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не накладають обтяжливих обов`язків на відповідача на час розгляду справи, наслідком якого можуть стати висновки про задоволення позовних вимог, а звідси буде виправданим призупинення можливості вчиняти дії щодо майна, що є предметом спору та щодо якого вчиняються певні дії.
21. Доводи скаржника, які зводяться до заперечення наявності у позивача права власності на трансформаторну підстанцію, колегія суддів суду апеляційної інстанції відхилила, оскільки при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не вирішує спір по суті, тоді як питання наявності чи відсутності у позивача права власності на трансформаторну підстанцію є предметом спору у справі та має бути вирішено при розгляді справи по суті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. У грудні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга КП «ТМО», в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного суду від 30.11.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.09.2021 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ПрАТ «Одестеплокомуненерго» про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
23. На обґрунтування підстав касаційного оскарження КП «ТМО» посилається на те, що судові рішення судів попередньої інстанції прийняті без з`ясування обставин, що мають значення для справи, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди першої та апеляційної інстанцій визнали встановленими, невідповідності висновків, викладених в судових рішеннях судів попередніх інстанцій, фактичним обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права, а застосована оскаржуваними судовими рішеннями заборона порушує права та законні інтереси КП «ТМО» та її засновника - Одеської міської ради (далі - Одеська міськрада) щодо володіння, користування та експлуатації трансформаторної підстанції та її складовими елементами, оскільки заборона не лише позбавляє відповідача на час вирішення спору використовувати трансформаторну підстанцію та її складові елементи, а й здійснювати її поліпшення (модернізацію) виходячи із нагальних потреб комунального підприємства, що перешкоджає здійсненню ним діяльності по виробництву, постачанню теплової енергії.
24. КП «ТМО» також стверджує, що неможливо точно визначити чи є трансформаторна підстанція, яка перебуває в користуванні КП «ТМО» на праві господарського відання, тією самою трансформаторною підстанцією, на яку ПрАТ «Одестеплокомуненерго» намагається визнати право власності.
25. Скаржник в касаційній скарзі додатково зазначає, що судами попередніх інстанцій не було наведено мотивів щодо адекватності заходів забезпечення позову з огляду на можливість повного припинення господарської діяльності КП «ТМО» та створення оспорюваним забезпеченням позову перешкод у діяльності КП «ТМО» через блокування проведення регламентних робіт на об`єкті підвищеної небезпеки.
26. КП «ТМО» вважає, що в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій в достатній мірі не викладено мотивів, на яких вони базуються.
27. У касаційній скарзі скаржник також стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій протилежні висновкам у справі № 916/149/21, в якій, на думку КП «ТМО», судами розглядалася аналогічна заява про забезпечення позову.
28. Крім того КП «ТМО» зазначає, що судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.06.2016 у справі № 916/10/18, від 30.01.2020 у справі № 646/6461/17 та від 21.04.2021 у справі № 372/333/20.
29. Одеська міськрада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити у повному обсязі, судові рішення судів попередні інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ПрАТ «Одестеплокомуненерго» про забезпечення позову.
30. Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
31. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
33. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
34. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
35. За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
36. Позов, зокрема, забезпечується в тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
37. При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
38. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
39. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
40. За частиною одинадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
41. Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
42. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20).
43. За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
44. Водночас адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
45. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зменшення його вартості.
46. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21 (908/1624/21).
47. При цьому умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача чи третіх осіб, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
48. Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.