Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 136/524/19
провадження № 61-17661св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Зозівська сільська рада Липовецького району Вінницької області,
особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року у складі судді Кривенка Д. Т. та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Позивач, будучи спадкоємцем першої черги спадкування, спадщину прийняла шляхом звернення до нотаріуса із заявою відповідного змісту та на частину спадкового майна, належного спадкодавцеві, їй було видано нотаріальні акти.
Однак реалізувати свої спадкові права на майно, що було успадковане спадкодавцем після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняте нею в силу діючого на час відкриття спадщини законодавства України, вона позбавлена можливості, оскільки відсутні документи на підтвердження факту проживання ОСОБА_3 із ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років як чоловік та дружина до часу відкриття спадщини, що підтверджують належність першої до спадкоємців четвертої черги спадкування за законом. Також у неї відсутні правовстановлюючі документи на підтвердження належності майна власнику.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити юридичний факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала однією сім`єю не менше п`яти років з ОСОБА_4 до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_4 право на земельну частку (пай), розміром 3,70 умовних кадастрових гектари, на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка перебувала у Товариства з обмеженою відповідальністю «КСП Україна» та яка згідно із сертифікатом серії ВН № 0252508, що зареєстрований 10 квітня 1997 року за № 208, належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала однією сім`єю не менше п`яти років з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до часу відкриття спадщини.
Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), в розмірі 3,70 умовних кадастрових гектари, на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка перебувала у Товариства з обмеженою відповідальністю «КСП Україна» та яка згідно із сертифікатом серії ВН № 0252508, що зареєстрований 10 квітня 1997 року за № 208, належала ОСОБА_4 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини як чоловік та дружина. Отже, позовна заява в цій частині обґрунтована та підлягає задоволенню.
Вирішуючи вимоги про визнання права власності на нерухоме майно та права на майно у порядку спадкування суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 як спадкоємець четвертої черги спадкування за законом. Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадщина належить їй з моменту відкриття, у тому числі на зазначене майно, що належало ОСОБА_4 .
Також суд визнав доведеними обставини щодо прийняття позивачем спадщини після смерті матері ОСОБА_3 . Позивач успадкувала право на майно, належне ОСОБА_4 , утім позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок, а на земельну частку (пай) втрачено сертифікат, що підтверджено матеріалами цієї справи. Також судами враховано, що відповідач подав заяву про визнання позову.
У серпні 2020 року ОСОБА_2 як особа, яка не була залучена до участі у справі, подала апеляційну скаргу на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року, оскільки вважала, що суд вирішив питання про її права та обов`язки.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року залишено без руху для усунення недоліків.
У вересні 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги усунуто.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі і вважає себе спадкоємцем другої черги після смерті її брата ОСОБА_4 , не додала до апеляційної скарги докази того, що вона вчинила дії щодо прийняття спадщини. З огляду на це наявні підстави для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року і передати справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року та ухвали Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року заявник визначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення судами рішень про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував вимоги пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України до спірних правовідносин, оскільки рішенням суду першої інстанції порушуються права та обов`язки ОСОБА_2 та інших спадкоємців ОСОБА_4 , яких не було залучено до участі у справі.
Також судом апеляційної інстанції не було враховано того, що ОСОБА_1 на підставі вимог частини першої статті 1224 ЦК України позбавлена права на спадщину.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області до суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.
У січні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року і витребувано із Липовецького районного суду Вінницької області цивільну справу № 136/524/19.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.