Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 337/2535/17
провадження № 61-15956св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 ,
третя особа - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сердюченко Володимир Володимирович, на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2020 року у складі судді Гнатик Г. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Онищенка Е. А., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , про визнання незаконною реєстрації місця проживання та зобов`язання скасувати (зняти) реєстрацію місця проживання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2020 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , третя особа - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання незаконної реєстрації місця проживання та скасування (зняття) реєстрації місця проживання.
Заяву обґрунтовано тим, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд послався на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 808/4190/17, яке набрало законної сили 23 квітня 2018 року та яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо реєстрації у березні 2016 року місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 808/4190/17 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року скасовано, а провадження у справі закрито з тих підстав, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном - квартирою, тому вказаний спір повинен був розглядатися відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Оскільки рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року, на яке посилався суд першої інстанції під час розгляду цієї справи, скасовано, то наявні підстави для перегляду рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2020 року за нововиявленими обставинами та його скасування.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2020 року за нововиявленими обставинами відмовлено, оскільки всупереч вимогам статті 361 ЦПК України до суду не надано доказів істотних обставин, які б стали підставою для такого перегляду, а ті обставини, на які посилається заявник, на думку суду, не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2020 року залишеною без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції правильно виходив з того, що скасування судового рішення в іншій справі із закриттям провадження в справі не може бути підставою для скасування рішення у цій справі, оскільки саме лише посилання в ухваленому рішенні на рішення Запорізького окружного адміністративного суду не було вирішальним при розгляді цієї справи, суд керувався й іншими обставинами, оцінював надані сторонами докази по суті спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сердюченко В. В., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що рішення суду першої інстанції в цій справі обґрунтовано виключно рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року в справі № 808/4190/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Це рішення суду скасовано постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, провадження в справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Таким чином, суди попередніх інстанцій, відмовивши у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, фактично ухилилися від дослідження питання про те, що здійснивши незаконну реєстрацію місця проживання неповнолітньої ОСОБА_5 в спірній квартирі, лише за рахунок якої є можливим виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2015 року в справі № 337/1025/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості реалізованих транспортних засобів у розмірі 509 343,00 грн (поділ майна подружжя), відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими діями створили умови для неможливості виконання цього судового рішення, що суперечить вимогам статті 129-1 Конституції України. Внаслідок штучної реєстрації місця проживання малолітньої дитини в квартирі унеможливлюється передача квартири на примусову реалізацію на прилюдних торгах у рахунок погашення існуючого боргу.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сердюченко В. В., на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року і витребувано із Хортицького районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № 337/2535/17-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сердюченко В. В., не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.