Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 367/8426/17
провадження № 61-8830св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Матвєєва Інна Миколаївна, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копилова Валентина Василівна, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Караваєва Людмила Анатоліївна, відділ державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» (далі - ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання майнових прав на квартиру, визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Позовну заяву мотивовано тим, що 26 січня 2007 року між ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія КиЕвінвестбуд» та ОСОБА_7 укладено договір № 1/17 на придбання квартири АДРЕСА_1 . За умовами указаного договору замовник доручає, а фірма приймає на себе обов`язок за рахунок коштів замовника придбати житлове приміщення (квартиру) АДРЕСА_1 (будівельна адреса).
На виконання умов договору замовник перерахував на поточний рахунок фірми грошові кошти у розмірі 209 118,00 грн.
15 квітня 2008 року між ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд», ОСОБА_7 та нею було укладено договір про відступлення права вимоги, на підставі якого до позивача перейшли всі права і зобов`язання замовника за основним договором в обсязі і на умовах, що існували на момент підписання договору, у тому числі і право вимагати від фірми передачу частини новозбудованого житла згідно з термінами та на умовах, визначених в основному договорі, за умови виконання новим замовником у повному обсязі зобов`язань за основним договором.
У подальшому ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» видало їй довідку про сплату 100 % вартості загальної площі квартири.
Позивач зазначала, що усупереч пункту 1.8 договору № 1/17 на придбання квартири АДРЕСА_1 (будівельна адреса) від 26 січня 2007 року ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» не ввело будинок в експлуатацію в II кварталі 2008 року.
З цих підстав позивач була позбавлена можливості зареєструвати за собою право власності на квартиру відповідно до умов договору.
30 липня 2008 року між ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» та нею було підписано акт прийому-передачі майнових прав, а листом від 18 січня 2016 року ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» визнало за собою договірні зобов`язання.
З цих підстав позивач просила визнати за нею майнові права - право на отримання у власність після завершення будівництва будинку АДРЕСА_3 (колишня адреса: АДРЕСА_4 , будівельна адреса: АДРЕСА_5 та введення його в експлуатацію однокімнатної квартири АДРЕСА_6 , зобов`язати реєстраційну службу зареєструвати майнові права ОСОБА_1 на вказану квартиру в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У подальшому ОСОБА_1 , збільшивши позовні вимоги, зазначила про таке.
У лютому 2012 року вона дізналася, що 06 січня 2011 року спірна квартира стала об`єктом договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського округу Миколаївської області Матвєєвою І. М. На думку позивача, цей договір суперечить вимогам чинного законодавства України і є підставою для визнання його недійсним.
Так, у договорі зазначено, що квартира належить продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2010 року (справа № 2-3429/10), що зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно в КП КОР Ірпінському БТІ. Це рішення суду скасовано у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання за ним права власності, у тому числі і на квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 755,24 кв. м, рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2011 року.
Отже, укладаючи договір купівлі-продажу, ОСОБА_2 ввів в оману ОСОБА_3 щодо його права власності на зазначену квартиру, оскільки відчужив квартиру на підставі рішення суду, яке на момент укладення договору купівлі-продажу не набрало законної сили та в подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції. ОСОБА_2 не був власником зазначеної квартири, а тому не мав права на укладення такого договору.
Також їй стало відомо, що ОСОБА_5 , яка придбала квартиру АДРЕСА_7 28 березня 2012 року у представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , у подальшому, 31 грудня 2013 року, уклала договір дарування цієї квартири на користь ОСОБА_6 , що підтверджується витягом з реєстру про реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсними з моменту вчинення: договір купівлі-продажу квартири від 06 січня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; договір купівлі-продажу квартири від 28 березня 2012 року, укладений між представником ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; договір дарування квартири від 31 грудня 2013 року, за яким ОСОБА_5 передала у дар ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_7 ;
- визнати за нею майнові права - право на отримання у власність після завершення будівництва будинку АДРЕСА_8 , будівельна адреса АДРЕСА_5 та введення його в експлуатацію однокімнатної квартири АДРЕСА_6 ;
- зобов`язати Державну реєстраційну службу зареєструвати в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно майнові права на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_1 ;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Крім того, позивач вказувала, що весь цей час ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» користувалося грошима, які ОСОБА_7 перерахував на поточний рахунок ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд», виконуючи зобов`язання за договором від 26 січня 2007 року № 1/17, а вона компенсувала ОСОБА_7 за договором відступлення права вимоги від 15 квітня 2008 року кошти в сумі 209 118,00 грн. Тому просила суд стягнути з ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» 34 213,43 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, та 18 820,62 грн - процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором від 26 січня 2007 року № 1/17.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2018 року у складі судді Оладько С. І. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 , укладений 06 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суперечить вимогам статей 203, 215 ЦК України та порушує права ОСОБА_1 , з якою раніше було підписано договір про відступлення права вимоги за договором № 1/17 на придбання квартири від 26 січня 2007 року та акт про передачу майнових прав на квартиру.
Проте усупереч вимогам статті 256 ЦК України позивач звернулася до суду з вимогою про захист свого цивільного права поза межами строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, про застосування якої заявлено відповідачем ОСОБА_4 .
Оскільки суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі продажу спірної квартири від 06 січня 2011 року, позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної квартири, які були укладені 28 березня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , та 31 грудня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , також не підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що на квартира АДРЕСА_7 на праві власності належить ОСОБА_6 , позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею майнових прав на зазначену квартиру є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання реєстраційної служби зареєструвати майнові права на квартиру за ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави для вчинення реєстраційною службою зазначених дій.
Також суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у стягненні з ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» на її користь 14 833,00 грн як різницю у вартості житла, пов`язану з різним розміром житлової площі, оскільки позивачу відмовлено у позовних вимогах про визнання за нею майнових прав на спірну квартиру, право власності на яку зареєстровано за іншою особою.
Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» 34 213,43 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 18 820,62 грн процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором від 26 січня 2007 року № 1/17, оскільки грошові кошти у сумі 209 118,00 грн згідно з договором № 1/17 від 26 січня 2007 року були сплачені ОСОБА_7 , тоді як згідно з договором про відступлення права вимоги від 15 квітня 2008 року до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за основним договором від 26 січня 2017 року, за умовами якого ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» взяло на себе зобов`язання придбати та передати у власність частину новозбудованого житла. Тому посилання позивача на ті обставини, що відповідачем порушені фінансові зобов`язання перед позивачем, суд вважав безпідставним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2018 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з інших правових підстав.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, застосовуючи позовну давність у спорі, помилково виходив з того, що права позивача є порушеними. Проте, звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач обрала спосіб захисту порушеного права, який не передбачений ні умовами договору № 1/17 на придбання квартири від 26 січня 2007 року, ні нормами матеріального закону, які регулюють спірні договірні правовідносини. Тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про порушення прав позивача оскаржуваними договорами щодо відчуження квартири.
За змістом положень частини третьої статті 215 та частини п`ятої статті 216 ЦК України заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін договору або інша заінтересована особа.
Натомість позивач оспорює правочини, які було укладено щодо спірної квартири іншими сторонами, права і законні інтереси позивача безпосередньо оспорюваними договорами не порушені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 просила суд скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції проігнорував наявність у позивача права вимагати від ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» передачі частини новозбудованого житла згідно з термінами та на умовах, визначених в основному договорі. Виконання умов основного договору підтверджено довідкою ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд», виданою ОСОБА_1 , про сплату 100 % вартості загальної площі спірної квартири. Крім того, ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» та ОСОБА_1 підписали акт прийому-передачі майнових прав щодо спірної квартири. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає положенням статті 16 ЦК України та частини третьої статті 656 цього Кодексу.
Висновки апеляційного суду про неможливість ОСОБА_1 оспорювати договори відчуження спірної квартири, оскільки вони вчинені щодо спірної квартири іншими сторонами, є помилковими та суперечать змісту частини третьої статті 215 ЦК України.
На переконання ОСОБА_1 , договори відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є незаконними, оскільки ОСОБА_2 не був власником спірної квартири. Таке відчуження квартири порушує публічний порядок, що відповідно до пункту 2 статті 228 ЦК України вказує про нікчемність укладених договорів.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у серпні 2019 року, ОСОБА_4 заперечував проти доводів ОСОБА_1 , а оскаржувану постанову апеляційного суду вважав законною та обґрунтованою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 367/8426/17 з Ірпінського міського суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року зупинено касаційне провадження у цій справі (№ 367/8426/17 (провадження № 61-8830св19)) до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 367/8426/17 (провадження № 61-8830св19).
Фактичні обставини справи
26 січня 2007 року між ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» (за текстом договору - фірма) та ОСОБА_7 (за текстом договору - замовник) укладено договір № 1/17 на придбання квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 1/17 замовник доручає, а фірма приймає на себе обов`язок за рахунок коштів замовника придбати житлове приміщення (квартиру) за адресою: АДРЕСА_5 . За фактом придбання об`єкта фірма зобов`язується передати замовнику придбану та індивідуально визначену в цьому договорі квартиру (об`єкт).
Пунктом 1.6. договору № 1/17 визначено характеристику об`єкта (квартири): район забудови - АДРЕСА_5 (будівельна адреса); серія будинку - індивідуальна; поверх - 4; номер квартири - 17; кількість кімнат - 1; загальна площа - 45,96 кв. м.
Відповідно до пункту 4.2 договору № 1/17 ціна об`єкта на момент укладення договору становила 209 118,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % у розмірі 34 853,00 грн, яка сплачена ОСОБА_7 01 лютого 2007 року.
Факт сплати замовником грошових коштів підтверджено копією квитанції (а. с. 12-17, т. 1).
15 квітня 2008 року між ТОВ «БУК «КиЕвінвестбуд», ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору про відступлення права вимоги сторони домовились про відступлення права вимоги замовником ОСОБА_7 ОСОБА_1 як новому замовнику за договором № 1/17 на придбання квартири АДРЕСА_1 від 26 січня 2007 року, укладеним між замовником та фірмою, за умовами якого фірма взяла на себе зобов`язання придбати та передати у власність замовнику частину новозбудованого житла, а саме 1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , загально площею 45,96 кв. м, що розташована на четвертому поверсі, відповідно до основного договору.
На підставі договору про відступлення права вимоги до нового замовника переходять всі права і зобов`язання замовника за основним договором в обсязі і на умовах, що існували на момент підписання цього договору, у тому числі право вимагати від фірми передачі частини новозбудованого житла згідно з термінами та на умовах, визначених в основному договорі, за умови виконання новим замовником в повному обсязі зобов`язань за основним договором.
Відповідно до пункту 2.1 договору про відступлення права вимоги новий замовник на момент підписання сторонами цього договору повністю сплатив/компенсував замовнику кошти, затрачені на придбання квартири, сплачені забудовнику на виконання основного договору, в сумі 209 118,00 грн. Замовник не має ніяких претензій до нового замовника. Наведені обставини справи підтверджуються копією зазначеного договору (а. с. 18-20, т. 1).
Згідно з довідкою ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд», виданою ОСОБА_1 16 квітня 2008 року, ОСОБА_1 внесла на розрахунковий рахунок ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» 100 % вартості загальної площі квартири (а. с. 21, т. 1).
30 липня 2008 року між ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» та ОСОБА_1 був підписаний акт прийому-передачі майнових прав, за умовами якого позивач має право розпоряджатися своїми майновими правами на квартиру АДРЕСА_1 , на власний розсуд (а. с. 22, т. 1).
Рішенням Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради від 07 квітня 2009 року № 74 за заявою ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» від 06 квітня 2009 року присвоєно адресний номер вісімдесятип`ятиквартирному житловому будинку (незавершеного будівництва, готовністю 95 %) загальною площею 5757,4 кв. м, житловою площею 2291,0 кв. м, що розташований на земельній ділянці 1,6995 га в АДРЕСА_6 (згідно з договором оренди земельної ділянки від 18 грудня 2005 року), АДРЕСА_4 (а. с. 23, т. 1).
11 червня 2015 року Гостомельська селищна рада ухвалила рішення
№ 1056-55-VІ про перейменування вулиць та провулків у селищі Гостомель, згідно із яким назву АДРЕСА_6 , що підтверджено довідкою Гостомельської селищної ради від 07 лютого 2017 року вих. № 03-02/270 (а. с. 24, т. 1).
Встановлено, що 06 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 , який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського округу Миколаївської області Матвєєвою І. М.
28 березня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 , який посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського округу Київської області Копиловою В. В., який зареєстрований в реєстрі за № 277 (а. с. 59, т. 1).
31 грудня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_7 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Караваєвою Л. А., який зареєстрований в реєстрі за № 2623 (а. с. 124, т. 1).
Рішенням Придніпровського райсуду м. Черкаси від 16 вересня 2010 року у справі за позовом ТОВ «Вірджині» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_8 , про визнання договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Вірджині», ОСОБА_8 , третя особа - КП «Ірпінське БТІ», про визнання договору таким, що відбувся, та визнання права власності, задоволено зустрічний позов, визнано за ОСОБА_2 право власності на квартири у будинку АДРЕСА_4 , у тому числі і на спірну квартиру АДРЕСА_6 .
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2011 року рішення Придніпровського райсуду м. Черкаси від 16 вересня 2010 року у частині задоволення позову ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на квартири АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 було скасовано, що підтверджується копією рішення суду (а. с. 89-92, т. 1).
При цьому також встановлено, що 06 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 , який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського округу Миколаївської області Матвєєвою І. М.
Встановлено, що ОСОБА_1 у 2012 році зверталась до суду із позовом до ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та визнання майнових прав на квартиру (справа № 1013/3832/2012).
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2012 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду (а. с. 97, т. 1).
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку із неявкою позивача у судові засідання (а. с. 101, 102, т. 1).
18 квітня 2018 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 (а. с. 193-195, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту
Звертаючись до суду з вимогою про визнання майнових прав, які полягають у праві на отримання у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , будівельна адреса АДРЕСА_5 та введення його в експлуатацію, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги, зокрема положеннями статей 177, 190 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із неефективності обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, оскільки відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 1/17 на придбання квартири АДРЕСА_1 від 26 січня 2007 року, укладеного між ТОВ «БІК «КиЕвінвестбуд» та ОСОБА_7 , за фактом придбання об`єкта фірма зобов`язалася передати замовнику придбану та індивідуально визначену в договорі квартиру (об`єкт). Це зобов`язання не передбачає нічого спільного з набуттям будь-яких прав на спірну квартиру, у тому числі і майнових, та не є договором будівельного підряду, а є договором доручення, в якому права та обов`язки обумовлені виключно придбанням житлового приміщення за рахунок коштів замовника.