Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 345/3606/20
провадження № 61-1603св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2020 року у складі судді Кулаєць Б. О. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2021 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
Заяву мотивовано тим, що вона з 1999 року до 14 вересня 2018 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . З часу розірвання шлюбу ОСОБА_2 вчиняє відносно неї, її батьків та їх спільного сина психологічне насильство, принижує та ображає, погрожує фізичною розправою та знищенням майна.
Крім цього, останні два роки ОСОБА_2 переслідує її, стежить за нею та погрожує їй, внаслідок чого вона змушена проводити час вдома, оскільки боїться за своє життя та життя своїх батьків.
У зв`язку з такими діями ОСОБА_2 вона була вимушена звертатися за психологічною допомогою до Управління в справах сім`ї, молоді, фізичної культури і спорту Калуської міської ради Івано-Франківської області.
Також внаслідок чисельних конфліктів, спровокованих ОСОБА_2 , вона неодноразово викликала працівників поліції та зверталася з відповідними заявами до Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, однак, незважаючи на ряд заходів, вжитих працівниками поліції відносно ОСОБА_2 , останній відповідних висновків для себе не зробив та своєї поведінки не змінив.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис строком на шість місяців стосовно ОСОБА_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язок, зокрема, заборонити перебування в місці проживання ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 та місця її роботи на АДРЕСА_2 ; заборонити наближатися ближче 500 метрів до місця проживання, перебування ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2021 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 .
Встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладено на нього наступні обов`язки строком на шість місяців: заборонено перебувати за місцем проживання постраждалої ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 та за її місцем роботи на АДРЕСА_2 ; заборонено наближатися ближче 500 метрів до місця проживання, перебування постраждалої ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що наявні ризики повторного вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, зокрема, за місцем проживання ОСОБА_1 та місцем її роботи. Оскільки є доведеним факт, що існує загроза продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту суд першої інстанції правомірно застосував обмежувальний припис до ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2020 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 14 січня 2020 року у справі № 754/6995/19 (провадження 61-16980св19).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази які підтверджують факти вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , на час розгляду справи заявником не надано до суду рішення суду, яке набрало законної сили, яким підтверджено факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства.
Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що не брав участі у судовому засіданні під час розгляду його апеляційної скарги, оскільки не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.
У квітні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2021 року і витребувано із Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 345/3606/20.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
З 01 жовтня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2018 року було розірвано.
Факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій ОСОБА_2 підтверджується талонами-повідомлення Єдиного обліку від 07 серпня 2020 року № 8209 та від 17 вересня 2020 року № 9877 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію.
Відповідно до листа Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 01 жовтня 2020 року № 18178/59/01-2020 підтверджено факти того, що 02 серпня 2020 року, 03 серпня 2020 року, 04 серпня 2020 року, 05 серпня 2020 року, 06 серпня 2020 року, 07 серпня 2020 року, 15 вересня 2020 року та 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів з приводу переслідувань, погроз, конфліктів, чіплянь на робочому місці, нецензурного висловлювання в її сторону та образ з боку її колишнього чоловіка ОСОБА_2 . Неодноразові звернення ОСОБА_1 були зареєстровані у Калуському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.