Постанова
Іменем України
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 442/5664/20
провадження № 61-8196св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкти оскарження: державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Костишин Назар Романович, приватний виконавець Пиць Андрій Андрійович,
заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2020 року, додаткову ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2020 року в складі судді Нагірної О. Б., постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костишина Н. Р. (далі - державний виконавець), приватного виконавця Пиця А. А. (далі - приватний виконавець), заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна).
В обґрунтування скарги вказала, що державним та приватним виконавцями не дотримано меж своїх повноважень при провадженні виконавчих дій у виконавчих провадженнях №№: 32525755, 62860023. Приватний виконавець керувався лише своїми припущеннями, що на квартиру боржника може бути звернуто стягнення, а тому його дії щодо опису майна та арешту квартири є такими, що вчинені без дотримання ним засад справедливості, неупередженості та об`єктивності, а також співмірності заходів примусового виконання рішення та обсягу вимог за рішенням при провадженні виконавчих дій, які вчинені з порушенням обмежень, встановлених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Приватний виконавець не мав права проводити будь-які виконавчі дії у зв'язку із незаконністю постанови про відкриття виконавчого провадження. Виконання судового рішення повинно проводитись державним виконавцем, який у свою чергу неправомірно повернув виконавчий лист стягувачу без виконання.
Стверджувала, що у межах виконавчого провадження № 32525755 повинно бути звернено стягнення на її майно шляхом залишення його стягувачем за собою.
Приватний виконавець не вправі був відкривати виконавче провадження, оскільки у попередньому виконавчому провадженні не було вирішено питання залишення за стягувачем нереалізованого майна.
Враховуючи зазаначене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 32525755 щодо ненаправлення стягувачу - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пропозиції про залишення за собою нереалізованого майна боржника ОСОБА_1 , а саме нежитлового приміщення загальною площею 113,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлове приміщення);
- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 29 серпня 2019 року ВП №32525755 про повернення виконавчого документа стягувачу;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця від 19 серпня 2020 року ВП № 62860023 про відкриття виконавчого провадження;
- у разі відновлення виконавчого провадження ВП № 32525755 зобов`язати Дрогобицький МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) направити стягувачу - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», повідомивши його щодо нереалізації майна на третіх електронних торгах, - пропозицію про залишення за собою нереалізованого майна боржника ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП №6280033: щодо несвоєчасного направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження; щодо недотримання засад справедливості, неупередженості та об`єктивності, а також співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням при провадженні виконавчих дій щодо опису й арешту майна, а саме: належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 (далі - квартира);
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця від 26 серпня 2020 року ВП № 62860033 про опис та арешт майна боржника в частині опису та арешту належної ОСОБА_1 квартири.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2020 року та додатковою ухвалою цього ж суду від 05 листопада 2020 року, залишеними без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А.10 000 грн витрат на правничу допомогу. Повернуто судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року частково задоволено заяву приватного виконавця Пиця А. А.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. 1 000 грн витрат на правничу допомогу.
Судові рішення мотивовані тим, що приватним виконавцем не було порушено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Приватним виконавцем правомірно та у межах своїх повноважень, наданих йому законом, проведено дії, спрямовані на звернення стягнення на майно боржника. Згідно із поданою боржником декларацією про доходи та майно у боржника відсутні кошти та інші цінності, яких достатньо для задоволення вимог стягувача.
Доводи заявника про те, що приватний виконавець несвоєчасно направив на адресу боржника постанову про відкриття виконавчого провадження, не відповідають фактичним обставинам справи.
У приватного виконавця не було законних підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, натомість існував законодавчо визначений обов`язок відкрити виконавче провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому законом не встановлений строк, протягом якого виконавець зобов`язаний запропонувати стягувачу вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.
Додаткова ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2020 року та постанова Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року в частині залишення цієї ухвали без змін мотивовані тим, що приватний виконавець належним чином підтвердив витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, подав розрахунок суми судових витрат, а тому наявні правові підстави для стягнення на його користь із заявника суми вказаних витрат.
Частково задовольняючи вимоги заяви приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення та стягуючи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн, суд апеляційної інстанції врахував критерії співмірності та реальності таких витрат, розумність їх розміру, а також те, що приватний виконавець має юридичну освіту та обізнаний із загальними засадами цивільного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У травні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на вказані судові рішення, у якій вона просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її скарги.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій частини першої статті 28, пункту 1 частини першої статті 37, статей, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження», статті 447 ЦПК України, що призвело до помилкового їх ухвалення.
Касаційна скарга мотивована тим, що достеменно знаючи про результати проведення третіх електронних торгів, державний виконавець у порушення вимог частини шостої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» не запропонував стягувачу вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. При цьому державний виконавець при прийнятті постанови від 29 серпня 2019 року про повернення виконавчого провадження стягувачу керувався своїми припущеннями про те, що вказаною заявою стягувач висловив відмову залишити за собою нереалізоване на торгах майно боржника.
Приватний виконавець не повинен був проводити виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 62860023, тому що у попередньому виконавчому провадженні ВП № 32525755 виконавчий документ був повернутий стягувачу без розгляду ним питання про залишення нереалізованого майна за собою.
Постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 серпня 2020 року була направлена боржнику з порушенням одноденного строку, передбаченого частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Декларацію про доходи та майно ОСОБА_1 виконавець отримав 31 серпня 2020 року, тоді як виконавчі дії з опису та арешту належного боржнику нерухомого майна були проведені 25 серпня 2020 року.
Виконавчі дії вчинені з порушенням обмежень, встановлених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки квартира боржника виступає як забезпечення зобов`язань за споживчим кредитним договором в іноземній валюті.
Консультування адвокатом приватного виконавця з питань проведення виконавчих дій не може відповідати критерію необхідності, оскільки такі питання безпосередньо пов`язані з діяльністю приватного виконавця та виконання ним своїх професійних обов`язків. Матеріали справи не містять пояснень адвоката Репак В. В. і щодо скарги, що свідчить про безпідставність стягнення витрат в сумі 3 000 грн.
Зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для боржника.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На виконанні Дрогобицького МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження № 32525755 з примусового виконання виконавчого листа № 2-578/2010, виданого 04 квітня 2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ603/016/2008 від 11 червня 2008 року в розмірі 1 742 626,14 грн та 116 741,34 грн пені за період з 11 грудня 2008 року до 29 жовтня 2009 року.
У рамках виконавчого провадження № 32525755 тричі проводились торги з реалізації майна, а саме: 26 квітня 2019 року, 12 червня 2019 року, 29 липня 2019 року. Востаннє торги не відбулись.
07 серпня 2019 року стягувач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало до Дрогобицького МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області заяву про повернення виконавчого документа стягувачу та просило повернути виконавчий документ без виконання відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
У зв`язку з поданням стягувачем вказаної заяви 29 серпня 2019 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. перебуває виконавче провадження № 62860033 з примусового виконання виконавчого листа № 2-578/2010, виданого 04 квітня 2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ603/016/2008 від 11 червня 2008 року в розмірі 1 742 626,14 грн та 116 741,34 грн пені за період з 11 грудня 2008 року до 29 жовтня 2009 року.
19 серпня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 62860033.
20 серпня 2020 року приватний виконавець відправив на адресу ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 серпня 2020 року, що підтверджується довідкою керівника відділення поштового зв`язку (ВПЗ) 79053.
19 серпня 2020 року за запитом приватного виконавця сформовано інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого щодо фізичної особи ОСОБА_1 , з якої вбачається, що за останньою зареєстровано: нежиле приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 113,2 кв. м; квартира загальною площею 114,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
26 серпня 2020 року винесено постанову про опис та арешт майна вказаного майна боржника в рамках виконавчого провадження ВП №62860033.
Виконавчі дії, пов`язані з описом майна боржника були проведені 25 серпня 2020 року у часовому проміжку з 17 год. 01 хв. по 18 год. 23 хв. Вказано, що у зв`язку з відсутністю можливості здійснити внесення даних щодо опису нерухомого майна боржника 25 серпня 2020 року, дії, пов`язані з винесенням постанови про опис та арешт майна боржника, вчиняються в АСВП 26 серпня 2020 року.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушені їхні права чи свободи.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із частиною другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.