Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 209/2669/20
провадження № 61-2071св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Кам`янської міської ради Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі судді Замкової Я. В. від 21 січня
2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., від 09 червня 2021 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дитиною батьком, який мешкає окремо від дитини.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 26 квітня 2017 року по 21 грудня
2018 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Позивач вказував, що після припинення шлюбних відносин син залишився проживати з матір`ю. Зазначав, що з моменту розірвання шлюбу у нього з відповідачкою почалися непорозуміння щодо його участі у вихованні сина ОСОБА_5 , його відвідуванні. Протягом 2019 року він періодично бачився з сином, але у подальшому зі сторони відповідачки почалися створюватися штучні перешкоди у спілкуванні з сином. Стверджував, що через необґрунтовані відмови відповідачки він взагалі не може спілкуватися та бачитися з сином. Всі його намагання мирним шляхом врегулювати цей спір призводять лише до конфліктів, оскільки відповідачка перешкоджає йому, не бажає його присутності та штучно створює обставини, через які він не може нормально зустрічатися з сином. Вважав свої права як батька порушеними.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд усунути йому перешкоди шляхом визначення способу його участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді систематичних побачень з сином кожної п`ятниці з 17.00 по 19.00 без присутності матері. Також просив надати йому можливість спільного відпочинку з сином щорічно, раз на рік тривалістю 21 календарний день без присутності матері та третіх осіб.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 шляхом визначення способу його участі
у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді систематичних побачень з сином у громадських місцях, дитячих закладах та за місцем реєстрації батька або за місцем проживання дитини без порушення режиму дня дитини у присутності ОСОБА_3 або за домовленістю з нею без її присутності щотижня у п`ятницю з 17 год 00 хв. до 20 год 00 хв.; щотижня у неділю
з 10 год 00 хв. до 19 год 00 хв.
Надано ОСОБА_1 можливість спільного відпочинку з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щорічно, раз на рік тривалістю не більше 21 календарного дня за домовленістю з матір`ю -
ОСОБА_3 .
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між батьками дитини виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв`язку з чим вони позбавлені можливості самостійновирішити питання про визначення порядку та способів спілкування з дитиною, який мав би влаштувати кожну із сторін, та врахувати при цьому інтереси малолітньої дитини. Суд зазначив, що на момент ухвалення судового рішеннямалолітньому ОСОБА_4 вже виповнилось 3 роки, він має адаптацію до соціуму і може відвідувати дитячі дошкільні заклади протягом дня. Ппосилаючись на стать дитини, її малолітній вік та те, що в цьому віці дитина має денний сон, звичні години харчування і певний розпорядок дня, суд вважав за необхідне визначити спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина у вигляді побачень щотижня у п`ятницю з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. та у неділю
з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. угромадських місцях та дитячих закладах, за місцем проживання батька або за місцем проживання дитини без порушення режиму дня дитини у присутності матері або за домовленістю з нею без її присутності.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні є найкращим для забезпечення інтересів сина сторін, а також таким, що не порушує усталений розпорядок дня дитини й відповідає розумному балансу прав обох батьків на виховання дитини. Апеляційний суд зазначив, що відповідачкою не наданоналежних та допустимих доказів, які б унеможливлювали реалізацію права батька на спілкування з малолітньою дитиною. Обставин, які б свідчили про те, що спілкування батька з дитиною перешкоджає нормальному розвитку дитини, судом не встановлено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року, змінити судові рішення.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 206/532/18 і від 23 червня
2020 року у справі № 754/9026/16-ц (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та не дослідили належним чином зібрані у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доказам, які підтверджують систематичне домашнє насильство з боку позивача по відношенню до матері дитини, його схильність до зловживання алкогольними напоями, а також не врахували, що дитина вважає батьком свого вітчима, з яким має стійкий психологічний зв`язок. Особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вона чинила перешкоди батькові у спілкуванні з сином. Стверджує, що суди не врахували висновок органу опіки та піклування, в якому був відсутній дозвіл на спільний відпочинок батька з дитиною.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюб між сторонами розірвано, малолітній ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю.
З грудня 2019 року батько не спілкується з сином, оскільки мати перешкоджає у такому спілкуванні після виникнення між сторонами конфліктних ситуацій. Сторони не можуть самостійно знайти порозуміння щодо порядку і способу участі батька у спілкуванні з малолітнім сином.
Напруженість стосунків сторін та їх конфліктність між собою також підтверджується наданими представником відповідача до відзиву: висновками за матеріалами, складеними органами Національної поліції, виписками із медичних карт ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .
Згідно висновку виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області як органу опіки та піклування від 29 грудня
2020 року № 20/927 визнано за доцільне визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 щосуботи з 11.00 годин
до 13.30 годин у присутності матері дитини або родичів з боку матері.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.