Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 726/490/21
провадження № 61-20707св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Чернівецька міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н., Перепелюк Ю. Т.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року Чернівецька міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 грудня 2017 року ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно (нежитлова будівля складу літ. «А» загальною площею 1154,80 кв. м, альтанка літ. «Б», навіс літ. «В», навіс літ. «Г», ворота № 1-2, огорожа № 3-4, фонтан, яке знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,2900 га (кадастровий номер 7310136900:41:003:0077).
Дата державної реєстрації земельної ділянки 06 квітня 2016 року.
Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання від 16 квітня 2018 року №1214 (пункт 46) ОСОБА_1 надано в оренду строком на 5 років вищевказану земельну ділянку для обслуговування нежитлової будівлі-складу. Договір оренди землі укладений не був.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 серпня 2020 року №221255952 21 серпня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку
Позивач вказував, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,2900 га (кадастровий номер 7310136900:41:003:0077) використовувалася відповідачем у період з 21 грудня 2017 року до 20 серпня 2020 року (включно) без правовстановлюючих документів на землю.
Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин було підготовлено та направлено відповідачу листа з пропозицією оплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю у розмірі 410 766,86 грн.
Зазначену суму орендної плати було розраховано на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Враховуючи наведене позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти орендної плати за землю у розмірі 410 766,86 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 серпня 2021 року у складі судді Асташева С. А. у задоволенні позову Чернівецької міської ради відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , зокрема укладення відповідного договору оренди з позивачем та державної реєстрації такого права.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 серпня 2021 року скасовано.
Позов Чернівецької міської ради задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку в сумі 410 766,86 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за своїм змістом є кондикційними, тому ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі положень статті 1212 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 922/1379/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 922/587/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник вважає недоведеними доводи позивача про безпідставне, у розумінні статті 1212 ЦК України, набуття відповідачем грошових коштів позивача, оскільки позивач помилково ототожнює поняття безпідставного набуття майна (земельної ділянки) як підставу застосування положень статей 1212-1214 ЦК України з неукладенням договору оренди щодо земельної ділянки.
Вказує, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Разом із тим, враховуючи заявлені позовні вимоги, спір у вказаній справі є приватно-правовим, а тому зобов`язання, на підставі якого позивач вимагає стягнення коштів, може носити виключно цивільний (договірний) характер. Отже, вважає, що вимога позивача повинна грунтуватися на цивільному двосторонньому договірному зобов`язанні, а не на адміністративному обов`язку внесення плати за землю.
Крім того, вказує, що також задоволення вимог позивача на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, є безпідставними.
Посилається на те, що були надані докази того, що спірна земельна ділянка не використовувалась і не могла бути використана за призначенням відповідачем, оскільки згідно Технічного висновку про відповідність державним стандартам, будівельним нормам та правилам, нормативним актам з пожежної безпеки і санітарному законодавству будівлі-складу літ. «А» по АДРЕСА_1 знаходяться в незадовільному стані. Таким чином, оскільки об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, є непридатним для використання, то і сама земельна ділянка також не могла бути використана за призначенням.
Також заявник не згодний із стягненням із нього судового збору судом апеляційної інстанції, оскільки він є інвалідом І групи. Суд апеляційної інстанції звернув увагу лише на наявне в матеріалах справи посвідчення серії НОМЕР_1 від 16 грудня 2003 року, яким інвалідність була встановлена на три роки до 31 жовтня 2006 року. Проте, у вказаній довідці про інвалідність від 08 грудня 2006 року вказано, що «група інвалідності перша», «інвалідність встановлена безтерміново».
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 грудня 2017 року ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно (нежитлова будівля складу літ. «А» загальною площею 1154,80 кв. м, альтанка літ. «Б», навіс літ. «В», навіс літ. «Г», ворота № 1-2, огорожа № 3-4, фонтан, яке знаходиться по АДРЕСА_1 .
Рішенням 33 сесії 5 скликання № 715 від 23 жовтня 2008 року, яке було змінено рішенням 10 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради № 221 від 28 липня 2011 року та рішенням 22 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради № 467 від 29 березня 2012 року, затверджено Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці.
Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання від 16 квітня 2018 року № 1214 ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,2900 га строком на 5 років, для обслуговування нежитлової будівлі-складу, однак договір оренди землі укладений не був.
Відповідно до витягів з технічної документації № 552 від 16 травня 2018 року та № 701 від 20 березня 2019 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка знаходиться за вищевказаною адресою, вартість складає 5 302 853 грн.
Відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, які підлягають стягненню з власника об`єктів нерухомого майна, на підставі статей 1212, 1214 ЦК України, за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, за період з 21 грудня 2017 року по 20 серпня 2020 року становить 410 766,86 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 серпня 2020 року № 221255952 21 серпня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.