Постанова
Іменем України
26 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 554/13572/13-ц
провадження № 61-17113св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Полтава-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2012 року акціонерне товариство «Полтава Банк» (далі - АТ «Полтава Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час розгляду кримінальної справи №1622/3828/2012 встановлено, що відповідачка, перебуваючи на посаді економіста відділення № 26 АТ «Полтава-Банк», протягом 2008-2011 років умисно разом із іншими працівниками відділення банку шляхом службового підроблення офіційних банківських документів заволоділа грошовими коштами позивача в особливо великих розмірах на загальну суму 673 304,68 грн, чим спричинила матеріальні збитки позивачу на вказану суму, які АТ «Полтава-Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 в судовому порядку.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_1 не визнана винною в скоєнні злочину, яким був завданий збиток позивачу, а заподіяні банку збитки вже стягнуто обвинувальним вироком з ОСОБА_2 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року вказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з неповним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд касаційної інстанції вважав, що сама по собі відсутність обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 без дослідження інших фактичних обставин справи не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні позову АТ «Полтава-Банк».
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено з тих самих підстав, що викладені в рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 20 жовтня 2015 року.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу АТ «Полтава-Банк» задоволено частково: рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2016 року скасовано; позов АТ «Полтава-Банк» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Полтава-Банк» 2 056,17 грн у рахунок відшкодування шкоди, що відповідає розміру середньомісячного заробітку відповідача; в задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_1 разом з іншими особами внаслідок порушення своїх трудових обов`язків заподіяла шкоду АТ «Полтава-Банк», зазначив, що за відсутності укладеного між сторонами договору про повну майнову відповідальність ОСОБА_1 може відповідати перед банком лише в розмірі середньомісячного заробітку.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 рокукасаційну скаргу позивача задоволено, касаційну скаргу відповідачки задоволено частково: скасовано рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність доказів, на підставі яких відповідач повинна нести повну матеріальну відповідальність, є передчасними, оскільки суд не надав оцінку зібраним доказам, зокрема, постанові про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_1 в контексті положень пункту 3 частини першої статті 134 КЗпП України. Верховний Суд констатував, що апеляційний суд не перевірив доводи відповідачки відносно того, що вироком суду відносно ОСОБА_2 вже стягнуто з неї на користь банку 639 947,50 грн в рахунок відшкодування шкоди, тобто шкода, завдана злочином, відшкодована повністю, а вимоги банку до ОСОБА_1 є подвійним стягненням.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково: рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов АТ «Полтава-Банк» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 33 357,18 грн у рахунок відшкодування шкоди; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що факт вчинення відповідачкою дій, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, оскільки встановлений органами досудового розслідування та вироком суду щодо ОСОБА_2 . За таких обставин суд апеляційної інстанції вважав, що на ОСОБА_1 може бути покладена повна матеріальна відповідальність у межах завданої нею шкоди в порядку частини першої статті 134 КЗпП України.
Разом з тим, установивши, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2015 року цивільний позов АТ «Полтава-Банк» до ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто із засудженої на користь банку 639 947,50 грн у відшкодування заподіяних збитків, апеляційний суд з урахуванням положень статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення дійшов висновку, що шкода банку вже частково відшкодована, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю між розміром пред`явлених позовних вимог та вже стягнутою з ОСОБА_2 суми коштів, що становить 33 357,18 грн (673304,68 грн - 639 947,50 грн).
Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 рокукасаційні скарги АТ «Полтава Банк», ОСОБА_1 , підписану адвокатом Розановою М. В., задоволено частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, виходив із того, що апеляційний суд не дотримався порядку повідомлення сторони відповідача про розгляд справи, передбачений статтями 128-130 ЦПК України, що, з урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2021 рокуапеляційну скаргу АТ «Полтава Банк» задоволено частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2016 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов АТ «Полтава Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Полтава Банк» в рахунок відшкодування шкоди 639 947,50 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази того, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на неї може бути покладена повна матеріальна відповідальність в межах завданої нею шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що під час тривалого розгляду Октябрським районним судом м. Полтави кримінальних справ, у яких за частиною п`ятою статті 191, частини другої статті 366, частиною другою статті 367 КК України обвинувачувались працівники АТ «Полтава Банк», у тому числі, й вона, встановлено, що у скоєнні злочину за статтею 367 КК України було визнано винною ОСОБА_2 ; у скоєнні злочину за статтею 366 КК України були визнані винні вироками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які були звільнені від кримінальної відповідальності виключно з підстав закінчення строків давності.
При цьому до неї постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 червня 2012 року були застосовані заходи медичного характеру до одужання, після чого вона зможе постати перед судом.
Крім того, інкримінування всім особам злочину за частиною п`ятою статті 191 КК України не знайшло свого підтвердження й жодна особа не була визнана винною у скоєнні злочину в організованій злочинній групі.
Таким чином, висновки апеляційного суду про розподіл грошових коштів між учасниками в залежності від відведених їм функцій, є хибними.
Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій позивач стверджував, що її вина доведена матеріалами кримінальної справи та обвинувальним висновком, проте судом не було враховано положення статті 62 Конституції України.
При цьому, враховуючи положення статті 61 ЦПК України 2004 року, вирок суду, а також зібрані докази щодо ОСОБА_2 є обов`язковими лише щодо дій, які вчинила саме ОСОБА_2 , а не щодо неї.
Також під час розгляду справи апеляційним судом не було враховано, що між нею та АТ «Полтава Банк» не було укладено договору про повну матеріальну відповідальність, а інших доказів, на підставі яких вона повинна нести повну матеріальну відповідальність матеріали справи не містять, отже вона може нести матеріальну відповідальність лише в розмірі середньомісячного заробітку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від АТ «Полтава Банк», у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 07 березня 2006 року перебувала у трудових відносинах із АТ «Полтава-Банк», працюючи на посаді економіста відділення № 26, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Калініна, 45А (т. 3, а. с. 207-208).
Наказом № 223 від 07 березня 2006 року ОСОБА_1 прийнята на посаду економіста-операціоніста відділення № 26 АБ «Полтава-Банк» у м. Полтава з випробувальним терміном два місяці (т. 3, а. с. 239).
Посадовою інструкцією економіста відділення № 26 визначено правовий статус, функціональні обов`язки, права й відповідальність економіста відділення та вона є документом, яким він керується в своїй роботі (т. 3, а. с. 241-245).
Відповідно до пункту 4.1 посадової інструкції економіст несе персональну відповідальність за: якісне та своєчасне виконання робіт згідно посадових обов`язків у відповідності з чинним законодавством та внутрішньобанківськими нормативними документами; додержання вимог законодавчих актів України, нормативних актів НБУ, постанов Правління банку, наказів голови Правління банку та його заступників, керуючої відділенням; порушення чинного законодавства і вимог Національного банку України; ведення бухгалтерського обліку кредитних справ; недотримання затвердженої методики видачі кредитів; бездіяльність і невжиття заходів щодо правильності роботи операціоніста в підсистемі емітент еквайер; за достовірність звітності, що надається до Головного офісу АТ «Полтава банк», а також за інформацію, що надається на розгляд керуючому відділення; своєчасне виправлення помилок при виконанні своїх прямих службових обовязків; розголошення комерційної таємниці, до якої він має доступ під час роботи в банку; відсутності належного режиму таємності роботи з документами, що містять комерційну таємницю, а також банківську таємницю; порушення правил внутрішнього трудового розпорядку; порушення у дотриманні інструкцій з охорони праці, протипожежної охорони, виробничої санітарії.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 червня 2012 року, прийнятою за наслідками розгляду кримінальної справи № 1622/3828/2012, порушеної стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366 КК України, застосовано до останньої примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом до одужання (т. 3, а. с. 124).
ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що перебуваючи на посаді економіста відділення № 26 ПАТ «Полтава-Банк» як службова особа, протягом 2008- 2011 років умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з працівниками цього відділення, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом службового підроблення офіційних банківських документів, у тому числі заяв на видачу і переказ готівки та відміни здійснення проводок, заволоділа грошовими коштами ПАТ «Полтава-Банк» в особливо великих розмірах на загальну суму 673 304, 68 грн.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2012 року змінено стосовно ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку до одужання (т. 3, а. с. 67-71).
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 липня 2013 року продовжено ОСОБА_1 амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку (т. 2, а. с.185).
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2015 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 роки. Звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання та додаткового покарання на підставі пункту «є» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Цивільний позов АТ «Полтава-Банк» до ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Полтава-Банк» 639 947,50 грн у відшкодування завданої майнової шкоди; у задоволенні іншої частини цивільного позову АТ «Полтава-Банк» відмовлено. При цьому, вироком встановлено, що банк фактично виплатив грошові кошти потерпілим на суму 639 947,50 грн, а тому його позовні вимоги підлягають задоволенню саме в цій частині.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2015 року звільнено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Відповідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 - 04 березня 2011 року на підставі наказу № 342 від 22 лютого 2011 року остання звільнена з посади економіста відділення № 26 АТ «Полтава-Банк» на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, за угодою сторін (т. 3, а. с. 207-208).