Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 372/4153/18
провадження № 61-13841св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним розпорядження, державних актів на право власності та витребування земельних ділянок.
Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність
56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області» затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва, в тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 загальною площею 0,24 га за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району та передано їм власність вищевказані земельні ділянки.
На підставі вищевказаного розпорядження виданий державний акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку серії ЯЖ № 217212 площею
0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0026 і державний акт на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку серії ЯЖ № 217213 площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0029.
На підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року ОСОБА_2 здійснив відчуження земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0026 на користь ОСОБА_1
ОСОБА_3 па підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року здійснив відчуження земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0029 на користь ОСОБА_1
03 серпня 2009 року Управлінням земельних ресурсів в Обухівському районі ОСОБА_1 видані два державних акти на право власності на вказані земельні ділянки.
Вказував, що вищевказані земельні ділянки як на момент їх відведення у
2008 році, так і на час звернення до суду із позовом накладаються на землі водного фонду - на 100 метрову прибережну захисну смугу затоки Київського водосховища на річці Дніпро та 50 метрову прибережну захисну смугу ставка площею близько 23 га, що є порушенням норм чинного законодавства при наданні у власність земельних ділянок водного фонду.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив: визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня
2008 № 506 в частині надання у приватну власність ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 вказаних земельних ділянок; визнати недійсними державні акти серії ЯЖ № 664579 та серії ЯЖ № 664580, видані ОСОБА_1 ; витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 вищезазначені земельні ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області у складі судді
Зінченко О. М. від 16 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що передані Обухівською районною державною адміністрацією у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки накладаються на землі водного фонду, розпорядником яких згідно зі статями 122, 149 ЗК України є Київська обласна державна адміністрація, тому розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року є незаконним, а вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження, державних актів на право власності та витребування земельних ділянок є обґрунтованими. Разом з тим, позивач звернувся до суду із вимогами поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому суд першої інстанції вважав, що початок спливу позовної давності є дата видачі державних актів на спірні земельні ділянки (07 квітня 2008 року), тоді як позивач звернувся до суду із позовом лише у грудні 2018 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 липня
2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області» в частині надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0026 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0029.
Визнано недійсними державні акти серії ЯЖ № 664579 та серії
ЯЖ № 664580, видані на ім`я ОСОБА_1 .
Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельні ділянки площами
0,12 га з кадастровими номерами 3223151000:06:014:0026, 3223151000:06:014:0029, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог відповідають вимогам закону, однак суд дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності.
В матеріалах справи відсутні докази того, коли саме Київській обласній державній адміністрації, в інтересах якої звернувся прокурор, стало відомо про затвердження Обухівською районною державною адміністрацією 07 квітня
2008 року проекту із землеустрою про відведення ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 спірних земельних ділянок. При цьому представник Київської обласної державної адміністрації стверджував, що обласній адміністрації стало відомо про порушення вимог земельного та водного законодавства лише
13 грудня 2018 року з листа прокуратури Київської області від 07 грудня
2018 року щодо звернення до суду із цим позовом. Відповідачі ці докази не спростували, а тому висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності апеляційний суд вважав помилковим.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сідлецький В. Д., залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня
2019 року - без змін.
Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції та зазначив, що передані Обухівською районною державною адміністрацією у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки площами 0,12 га з кадастровими номерами 3223151000:06:014:0026, 3223151000:06:014:0029 накладаються на землі водного фонду, розпорядником яких згідно зі статями 122, 149 ЗК України є Київська обласна державна адміністрація, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня
2008 року № 506 в частині надання у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок та виданих на його підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, а також витребування земельних ділянок на користь держави із чужого незаконного володіння.
Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 подав заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким змінити рішення Обухівського районного суду Київської області від
16 липня 2019 року шляхом зміни його мотивувальної частини.
Заява мотивована тим, що задовольняючи позов прокурора, апеляційний суд виходив з того, що після заповнення Канівського водосховища відбулось затоплення низинних ділянок заплави Дніпра і гирлова частина р. Стугна, яка протікає поряд із земельними ділянками з кадастровими номерами: 3223151000:06:014:0026, 3223151000:06:014:0029, перетворилась у затоку річки Дніпра. Згідно інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 09 листопада 2018 року № 01-01/68 встановлено, що надані ОСОБА_2 і ОСОБА_3 земельні ділянки як на момент їх відведення у 2008 році, так і на даний час накладаються на землі водного фонду - на 100 метрову прибережну захисну смугу затоки Київського водосховища на річці Дніпро.
ОСОБА_1 було виявлено, що Київським апеляційним судом 17 лютого 2021 року розглядалася подібна за обставинами справи № 372/4143/18. У вказаній справі перший заступник прокурора Київської області звернувся до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 з позовом про оскарження того самого розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 506 від 07 квітня 2008 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області» та витребування від ОСОБА_4 земельної ділянки у власність держави, обґрунтовуючи це тим, що спірна земельна ділянка як на момент її відведення, так і на час звернення до суду накладається на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу затоки Канівського водосховища на річці Дніпро.
За результатами розгляду вказаної справи постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4 , скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.
Приймаючи таке рішення, Київський апеляційний суд виходив, зокрема, із того, що навколо річки Стугна встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 м, а не 100 м. Після ознайомлення зі змістом вказаної постанови Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 з проханням надати для ознайомлення копії доказів, які були подані нею по вказаній справі. У відповідь на його звернення ОСОБА_4 були надані копії наступних документів: витягу із паспорту річки Стугна 1989 року із загальними відомостями про річку та її басейн; висновку інституту водних проблем і меліорації НААНУ від 03 квітня 2019 року № 188/01; відповіді Державного агентства водних ресурсів України від 18 лютого 2019 року № 801/3/4/11-19; відповіді Державного агентства водних ресурсів України від 07 липня 2020 року № 3844/3/4/11-20; відповіді Державного агентства водних ресурсів України від 01 жовтня 2020 року № 5855/3/4/11-20, якими підтверджуються те, що річка Стугна є окремим водним об`єктом, а не затокою Канівського водосховища на річці Дніпро, є малою річкою, навколо якої встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 м. Вказані докази, що підтверджують факт належності річки Стугна до малих річок, були подані у справу № 372/4143/18, у якій
ОСОБА_1 не є учасником, а тому він не знав і не міг знати про наявність таких доказів та встановленої ними обставини.
ОСОБА_1 вважав, що вказані обставини є істотними для розгляду справи, врахування таких обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке прийняте.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року заяву адвоката Романюк І. І., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року задоволено.
Скасовано постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року.
Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково.
Скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 липня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив із того, що наведені у заяві обставини, в розумінні статті 423 ЦПК України є нововиявленими обставинами, оскільки після набрання рішенням законної сили виникли нововиявлені обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особам, які зверталися із заявою, на час розгляду справи.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зробив висновок про те, що річка Стугна є окремим водним об`єктом, а не затокою Канівського водосховища на річці Дніпро, є малою річкою, навколо якої встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 м, є істотною обставиною в даній справі та впливає на висновки суду першої інстанції по суті заявлених вимог, оскільки спростовує надані прокурором до позовної заяви докази. При цьому прокурор не спростував ту обставину, що навколо річки Стугна встановлюється прибережна захисна смуга шириною не у 100 м, а шириною у 25 м. Таким чином апеляційний суд зазначив, що обставини чи накладаються спірні земельні ділянки на
25 метрову прибережну смугу можуть бути предметом перевірки в рамках розгляду іншого позову.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 серпня 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 липня
2021 року та залишити в силі постанову Київського апеляційного суду від
23 жовтня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що наведені у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, обставини, в розумінні статті 423 ЦПК України не є нововиявленими а є новими обставинами, що може бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року в справі
№ 314/4026/13, постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року в справі
№ 185/3384/18, постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року в справі
№ 761/18429/15-ц, постанові Верховного Суду від 04 травня 2020 року в справі № 711/8648/16, постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року в справі
№ 369/8770/14-ц, постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі
№ 756/10573/17, постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 753/7093/16-ц, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі
№ 464/3304/14-ц, постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року в справі
№ 419/3259/12, постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року в справі
№ 494/1677/13-ц, постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року в справі
№ 6-42/11, постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року в справі
№ 667/1849/15-ц, постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 року в справі № 461/6797/12, постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 року в справі № 442/2321/15-ц, постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 року в справі № 363/1696/13-ц, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі
№ 757/12964/15-ц, постанові Верховного Суду від 30 травня 2020 року в справі № 469/1393/16-ц, постанові Верховного Суду від 04 червня 2018 року в справі
№ 629/1410/13-ц, постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі
№ 552/1770/14-ц, постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року в справі
№ 922/5169/13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
18 жовтня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року залишити без змін.
Додаткові аргументи заявника