Постанова
Іменем України
29 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 640/16889/18
провадження № 61-4215св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Котелевець А. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б., та касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкована рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 липня 2020 року, ухвалене суддею Чередник В. Є., та постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Котелевець А. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (далі - КЕВ м. Харкова) про зобов`язання вчинити певні дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він з сім`єю постійно зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1, яка надана йому та членам його родини на підставі службового ордера на жиле приміщення № 015257, виданого 06 серпня 2009 року виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області. Квартира належить до службового житла, житлова площа становить 30, 18 кв. м.
Вказував, що він проходить службу у Збройних Силах України у в/ч А0501 (п. п. В 6250), має вислугу років більше 24 років, є учасником антитерористичної операції (далі - АТО), перебуває на квартирному обліку в КЕВ м. Харкова. Постійного житла він та члени його сім`ї не мають.
Позивач звернувся до КЕВ м. Харкова із заявою подати відповідне клопотання до Чугуївської міської ради Харківської області (далі - Чугуївська міської рада) про виключення квартири з числа службового житла, надав визначений перелік документів, втім отримав відмову.
З урахуванням наведених обставин ОСОБА_1 просивзобов`язати КЕВ м. Харків подати до Чугуївської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу квартири АДРЕСА_2 .
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
КЕВ м. Харків заперечував проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та недоведеним належними та допустимими доказами. Наполягав на тому, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні на загальній черзі з 13 серпня 1998 року під № 91, в першочерговій - з 24 листопада 2017 року під № 244 та буде забезпечений житлом за рахунок Міністерства оборони України при першому надходженні житла, а не шляхом виключення спірної квартири з числа службових.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 07 липня 2020 року Київський районний суд м. Харкова позов задовольнив.
Зобов`язав КЕВ м. Харків подати до Чугуївської міськради клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу квартиру № 7, житловою площею 30, 18 кв. м, на АДРЕСА_4 .
Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є військовослужбовцем, має календарну вислугу 24 роки, перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні, в/ч А0501 з 13 серпня1998 року, але постійного житла до цього часу не отримав. Не подавши відповідне клопотання, КЕВ м. Харків порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Крім того, чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ м. Харкова у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.
Постановою від 18 лютого 2021 року Харківський апеляційний суд задовольнив частково апеляційну скаргу КЕВ м. Харкова. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 липня 2020 року змінив, виклав другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: "Зобов`язати КЕВ м. Харків подати до Головного квартирно-експлуатаційного управління (далі - ГКЕУ) для подальшого розгляду клопотання з належними документами про надання ОСОБА_1 зі складом родини: дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3, постійного житлового приміщення шляхом вилучення з числа службової квартири АДРЕСА_1, житловою площею 30, 18 кв. м". В іншій частині рішення залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
При цьому, апеляційний суд вважав передчасними позовні вимоги про зобов`язання КЕВ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради клопотання з належними документами про виключення з числа службового житла спірної квартири у зв`язку з необхідністю дотримання пунктів 3-7 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року (далі - Інструкція № 380).
Колегія суддів вважала за необхідне захистити право позивача на отримання постійного житла відповідно до пункту 10 Інструкції № 380, а саме: зобов`язати КЕВ м. Харкова подати до ГКЕУ для подальшого розгляду клопотання з належними документами про надання позивачу для постійного житлового приміщення шляхом вилучення з числа службової спірної квартири.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_1 у березні 2021 року подав до Верховного Судукасаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
КЕВ м. Харків у березні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга позивача обґрунтовується тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 та від 12 листопада 2020 року у справі № 640/10473/19. У наведених справах Верховний Суд зробив висновок, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідного органу КЕВ звернутися із клопотанням про виключення житла з числа службових саме до органу місцевого самоврядування. Водночас суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання КЕВ звернутися до органу управління КЕВ, чим порушив норми процесуального права та без клопотання позивача змінив предмет позову.
Касаційна скарга відповідача обґрунтовується нагальною потребою відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції послався на статті 118, 125 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), пункт 3 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", які не регулюють питання, що є предметом розгляду у цій справі. Також безпідставним є посилання на порушення відповідачем статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки спір не стосується позбавлення права власності, та на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 02 жовтня 2010 року у справі "Кривицька та Кривицький проти України".
Суд першої інстанції не дослідив у сукупності тривалість вислуги позивача - військовослужбовця та факт його перебування на квартирній черзі; не врахував, що житло надається у порядку черговості, а черга ОСОБА_1 на житло не є першочерговою.
Чинним законодавством не передбачено обов`язку підприємства, організації, яким належить службовий фонд, змінювати статус квартири у разі наявності у працівника лише відповідного трудового стажу. Суди зобов`язали КЕВ м. Харків подати клопотання про виключення спірної квартири з числа службового житла, у той час як Інструкцією № 380 визначено, що подання такого клопотання є правом, а не обов`язком відповідача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
КЕВ м. Харків у квітні 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2021 року - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 02 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою КЕВ м. Харкова.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційних скарг правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1, яка має статус службового житла. Житлова площа квартири складає 30, 18 кв. м.
Разом з позивачем у цій квартирі зареєстровані та мешкають члени його сім`ї: дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_3 .
Квартира надана позивачу та членам його родини на підставі службового ордера на жиле приміщення № 015257, виданого 06 серпня 2009 року виконавчим комітетом Чугуївської міськради на підставі рішення виконавчого комітету від 18 червня 2009 року № 369.
ОСОБА_1 проходить службу у Збройних Силах України, має військове звання: старший прапорщик та статус учасника АТО (ветеран війни-учасник бойових дій), має військову вислугу 24 роки, що підтверджується витягом з послужного списку.
Відповідно до довідки від 03 червня 2020 року № 2389, виданої КЕВ м. Харків, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні, у загальній черзі з 30 серпня 1998 року за № 73, в першочерговій - з 24 листопада 2017 року за № 213.
Позивач не має у власності будь-якого жодного нерухомого майна, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
04 серпня 2016 року позивач звернувся до КЕВ м. Харкова із клопотанням про виключення житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 - з числа службових, втім отримав відмову.
Право, застосоване судом
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Відповідно до положення частини другої статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.
Частиною першою статті 118 ЖК Української РСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Правилами статті 125 ЖК Української РСР передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок № 1081), у пункті 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Порядком № 1081 на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У пункті 11 Порядку № 1081 зазначено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Відповідно до пункту 10 розділу 7 Інструкції № 380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3 - 7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.