Постанова
Іменем України
02 травня 2022 року
м. Київ
справа № 754/716/19
провадження № 61-12633св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ «КБ «ПриватБанк»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Швеця Р. О. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 18 грудня 2006 року між нею та АТ «КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, відповідно до умов якого їй надано кредит у розмірі 85 000,00 доларів США зі сплатою 10,80 % річних та терміном повернення до 18 грудня 2026 року,
У цей же день (18 грудня 2006 року) між нею та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
21 грудня 2018 року вона отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої їй стало відомо, що банківська установа звернулася до приватного нотаріуса з заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо права власності на предмет іпотеки.
Вказувала, що за договором право власності на об`єкт заставленого майна виникає лише на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Однак такого договору вона не укладала, а тому в приватного нотаріуса не було підстав для реєстрації права власності на належну їй квартиру за АТ «КБ «ПриватБанк».
Окрім того, спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого для забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Посилаючись на наведене, просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Швеця Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2016 року, індексний номер 18077741, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «КБ «ПриватБанк»;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за АТ «КБ «ПриватБанк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що здійснена 13 грудня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Швецем Р.О.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2016 року, індексний номер 18077741, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Швецем Р. О., про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,40 кв.м, житловою площею 41,60 кв. м за АТ КБ «ПриватБанк».
Поновлено відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1120464880000, квартиру АДРЕСА_1 ), що передували скасованим записам.
Суд першої інстанції виходив із того, що реєстрація за банком права власності на спірну квартиру, яка виступає як забезпечення повернення кредиту, наданого позивачці банком в іноземній валюті, свідчить про примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2016 року, індексний номер 18077741, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Швецем Р. О., про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме спірну квартиру загальною площею 71,40 кв. м, житловою площею 41,60 кв. м, за АТ «КБ «ПриватБанк».
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 10 березня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «КБ «ПриватБанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно залишено без змін.
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційної інстанції
При новому апеляційному розгляді справи постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу АТ «КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції в оскарженій частині як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, зазначивши, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 липня 2021 року АТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «КБ «ПриватБанк», ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 753/12729/15-ц, постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 645/5280/16-ц, від 18 грудня 2019 року в справі № 718/2468/18, від 09 грудня 2019 року в справі № 464/8589/15-ц та постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1219цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення вимог до АТ «КБ «ПриватБанк», в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Суди не звернули увагу на те, що позивачка не виконала умови кредитного договору, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, а тому у банку виникло право на задоволення своїх вимог як іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки шляхом його прийняття у свою власність згідно з умовами договору іпотеки. Право власності за банком на предмет іпотеки відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства, приватний нотаріус дотримався процедури реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «КБ «ПриватБанк».
Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не регулює порядок вчинення реєстраційних дій державним реєстратором.
Доводи інших учасників справи
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Деснянського районного суду міста Києва цивільну справу № 754/716/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування запису про державну реєстрацію.
Обставини справи
Суди встановили, що 18 грудня 2006 року між АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 85 000,00 доларів США зі сплатою 10,80 % річнихта терміном повернення до 18 грудня 2026 року,.
Повернення кредиту забезпечено договором іпотеки від 18 грудня 2006 року, укладеним між АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 71,40 кв. м, житловою площею 41,60 кв. м.
Відповідно до пункту 26 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя прав власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмета іпотеки будь-який особі та будь-яким способом, у порядку статті 38 Закону України «Про Іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов`язань, 05 листопада 2015 року банківська установа направила на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення основного зобов`язання, яка отримана останньою 17 листопада 2015 року.
З огляду на наявність непогашеної кредитної заборгованості, 13 грудня 2016 року АТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до приватного нотаріуса КМНО Швеця Р. О. з заявою про державну реєстрацію за собою, як іпотекодержателем, права власності на вказану квартиру.
13 грудня 2016 року приватним нотаріусом прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за іпотекодержателем АТ «КБ «ПриватБанк» та здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ «КБ «ПриватБанк» (номер запису про право власності 18077741). Підставами виникнення права власності вказано договір іпотеки від 18 грудня 2006 року, а внесення запису - рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 грудня 2016 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставою касаційного оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 753/12729/15-ц, постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 645/5280/16-ц, від 18 грудня 2019 року в справі № 718/2468/18, від 09 грудня 2019 року в справі № 464/8589/15-ц та постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1219цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).