Постанова
Іменем України
20 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 454/148/20
провадження № 61-12834св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Патронат-Плюс»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року у складі судді Адамович М. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Макуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
17 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат-Плюс» (далі - ТОВ «Патронат-Плюс»», в якому просила визнати недійсним три договори оренди земельних ділянок від 07 грудня 2015 року б/н площею 0,8979 га, 0,6566 га та 0,3623 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тартаківської сільської ради Сокальського району, з кадастровими номерами: 4624887400:01:000:0273, 4624887400:01:000:0219, 4624887400:01:000:0094; зобов`язати ТОВ «Патронат-Плюс» повернути їй вищевказані земельні ділянки; скасувати записи про їх державну реєстрацію права оренди.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належать земельні ділянки площею 0,8979 га, 0,6566 га та 0,3623 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Тартаківської сільської ради.
Відповідно до договорів оренди від 07 грудня 2015 року вона передала ТОВ «Патронат-Плюс» у строкове платне користування вказані земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва та використання її у своїй господарській діяльності строком на 15 років (180 місяців). Договори в графі «орендодавець» містять підписи від її імені. Аналогічні підписи містяться в актах прийому-передачі цих земельних ділянок від 07 грудня 2015 року.
Вказувала, шо зазначені в спірних договорах земельні ділянки були надані нею в оренду відповідачу в 2010 році строком на 7 років, а після закінчення цього строку проти продовження оренди вона заперечувала та вимагала від відповідача ці земельні ділянки повернути.
Натомість у 2018 році дізналась про наявність оспорюваних угод, які вона не укладала та не підписувала
З приводу підробки її підписів в договорах оренди та актах внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Під час досудового розслідування проведено судово-почеркознавчу експертизу, якою підтверджено, що підписи у вищевказаних документах виконані не нею, а іншою особою.
Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, встановивши, що підписи в оспорюваних договорах оренди земельних ділянок та актах прийому-передачі земельних ділянок від 07 грудня 2015 року виконані не позивачкою, а іншою особою, дійшов висновку про те, що дії останньої з виконання умов цих договорів (прийняття щорічної оплати за оренду земельних ділянок) дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено. Суд зазначив, що земельні ділянки використовувалися відповідачем, позивач систематично приймала орендну плату за їх використання, що, у свою чергу, дає підстави вважати про її обізнаність з приводу того, що належні їй земельні ділянки перебувають в оренді.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та вважав судове рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права оренди, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 04 вересня 2018 року в справі № 915/127/18 та від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію права оренди, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні заяви.
Правильно встановивши факт не підписання нею вказаних договорів оренди земельних ділянок, а отже й не укладення таких, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та припустились порушення норм процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути їй земельні ділянки та скасування записів про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.
Доводи інших учасників справи
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Сокальського районного суду Львівської області цивільну справу № 454/148/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат-Плюс» про визнання договорів недійсними, скасування записів про державну реєстрацію речового права.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2022 року справу № 454/148/20 призначено до судового розгляду.
Обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок площею 0,8979 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0273), площею 0,6566 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0219) та площею 0,3623 га (кадастровий номер 4624887400:01:000:0094), які розташовані на території Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до договорів оренди від 07 грудня 2015 року, зареєстрованих 26 березня 2016 року Старосамбірським районним управлінням юстиції, ОСОБА_1 передала ТОВ «Патронат-Плюс» у строкове платне користування належні їй земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва та використання їх у своїй господарській діяльності строком на 15 років (180 місяців).
Згідно з висновком криміналістичної судово-почеркознавчої експертизи, проведеної 07 серпня 2019 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у рамках кримінального провадження, підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані в графах «Орендодавець ОСОБА_1 » та «Передав» у договорах оренди земельних ділянок від 07 грудня 2015 року та актах прийому-передачі земельних ділянок від 07 грудня 2015 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Також суди встановили, що у 2015-2018 роках позивач отримувала орендну плату від відповідача за передані в оренду земельну ділянки; в другому півріччі 2019 року ОСОБА_1 проведено нарахування і виплату орендної плати згідно договорів оренди в сумі 1 353,26 грн.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження у цій справі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 04 вересня 2018 року в справі № 915/127/18 та від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з позовом та, посилаючись на те, що оспорювані правочини не укладала і не підписувала, позивачка просила скасувати запис про проведену державну реєстрацію речового права та зобов`язати відповідача повернути їй спірні земельні ділянки.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.