ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/8298/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Сухового В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Конвалія-Нерухомість»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 (у складі колегії суддів: Майданевич А.Г. (головуючий), Коротун О.М., Сулім В.В.)
за заявою Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову
у справі № 910/8298/21
за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Приватного підприємства «Конвалія-Нерухомість»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державного реєстратора Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Клюковського Максима Володимировича,
про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2021 року Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства «Конвалія-Нерухомість» (далі - ПП «Конвалія-Нерухомість»), у якому просив скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Конвалія-Нерухомість» на нежитлові будівлі літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З по вул. Хорива, 2 у м. Києві, проведену 24.07.2017 державним реєстраторам Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Клюковським М.В. на підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36384694 від 31.07.2017.
Позовні вимоги обґрунтовано обставинами проведення реєстрації права власності за відповідачем на об`єкти нерухомого майна, що є комунальною власністю, з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також невиконанням ПП «Конвалія-Нерухомість» інвестиційних зобов`язань за договором, за яким передбачалося набуття відповідачем у власність спірного майна, що призвело до порушення прав територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради щодо зазначених об`єктів комунальної власності.
У жовтні 2021 року прокурор звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З по вул. Хорива, 2 у м. Києві, загальною площею 3 109,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1314596580000), обґрунтовану тим, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на відчуження спірного об`єкта нерухомого майна, тому накладення арешту на це майно є необхідним задля запобігання його відчуження за правочинами, що утруднить чи унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у цій справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовлено.
Суд виходив із того, що у заяві про вжиття заходів забезпечення позов не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 скасовано, заяву прокурора про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нежитлову будівлю літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З по вул. Хорива, 2 у м. Києві, загальною площею 3 109, 7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1314596580000).
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки заявником наведені обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів, а заходи забезпечення позову нерозривно пов`язані з предметом позову та спрямовані на запобігання можливим негативним наслідкам.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у лютому 2022 року ПП «Конвалія-Нерухомість» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 залишити в силі.
Касаційну скаргу ПП «Конвалія-Нерухомість» обґрунтовує, зокрема тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні заяви прокурора про забезпечення позову неправильно застосовано положення статті 136, 137 ГПК та не взято до уваги, що прокурором належними та допустимими доказами не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову; при цьому судом не враховано, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.04.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8298/21 за касаційною скаргою ПП «Конвалія-Нерухомість» з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, та постановлено здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 910/8298/21 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Прокурор у відзиві на касаційну скаргу зазначив про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання забезпечення позову у цій справі, тому просив залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.