ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 826/11091/13-а
адміністративне провадження № К/9901/30039/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (головуючий суддя Беспалов О.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі №826/11091/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Офісу великих платників податків ДПС (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 року №0000394020 та рішення від 1 липня 2013 року № 5872/6/99-99-10-05-15 про результати розгляду повторної скарги.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вважає, що підприємством правомірно подані до податкового органу уточнення до податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року, якими позивач зменшив свої податкові зобов`язання у зв`язку із виплатою дивідендів акціонерам.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
За наслідками касаційного перегляду судових рішень першої та апеляційної інстанцій, постановою Верховного Суду від 8 лютого 2019 року касаційну скаргу позивача задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року у справі № 826/11091/13-а в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 року №0000394020 скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року у справі № 826/11091/13-а залишено без змін.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судові інстанції в порушення процесуальних вимог подану позивачем 17 серпня 2012 року уточнюючу податкову декларацію не дослідили, не з`ясували, чи визнана вона органом доходів і зборів податковою звітністю, а також, чи вплинули уточнені підприємством в цій звітності показники на його дійсний податковий обов`язок у межах спірних правовідносин.
За результатами нового розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 року №0000394020.
Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що обов`язок зі сплати позивачем нарахованого штрафу є похідним від обов`язку сплати узгодженого зобов`язання, що самостійно було визначено платником податку в уточнюючій декларації, датованій 17 серпня 2012 року, яку прийнято відповідачем та подано платником податку до настання граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов`язання.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує на неврахування судами, що уточнюючою декларацією платник податків не зменшив податкове зобов`язання, а фактично продублював те ж саме податкове зобов`язання, задеклароване у податкові декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року, яку подано 30 липня 2012 року в загальному розмірі 25 984 842 грн, внаслідок чого станом на 19 серпня 2012 року виник податковий борг, який був погашений.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підприємством подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 26 липня 2012 року (далі - декларація), у рядку 16 якої «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-)» задекларовано податок у розмірі 20860995 грн.
У зв`язку із самостійним виявленням помилки у поданій декларації, позивачем подано відповідачу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 17 серпня 2012 року (далі - уточнююча декларація), у рядку 13 «зменшення нарахованої суми податку» якої задекларовано зменшення нарахованої суми податку на суму у розмірі 6711054 грн, а у рядку 16 «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-)» якої задекларовано податок на прибуток у розмірі 14149941 грн. Уточнюючу декларацію прийнято податковим органом.
У подальшому, позивачем повторно подано відповідачу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 17 серпня 2012 року (далі - повторна уточнююча декларація), у рядку 13 якої «зменшення нарахованої суми податку» задекларовано зменшення нарахованої суми податку у розмірі 6 711 054 грн, а у рядку16 «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-)» - зменшено податок на прибуток у розмірі 14149 941 грн. Повторну уточнюючу декларацію також прийнято податковим органом.
Листом відповідача від 22 серпня 2012 року №7369/10/40-250 підприємство повідомлено про те, що подана 20 серпня 2012 року засобами електронного зв`язку повторна уточнююча декларація не містить обов`язкових реквізитів, передбачених формою, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року №1213, а саме, позивач неправильно зазначив найменування органу державної податкової служби, до якого подається декларація.
Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 року №0000394020, прийнято на підставі акту від 5 квітня 2013 року №353/40-20/24364528 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на прибуток за півріччя 2012 року (надалі - акт перевірки), згідно з яким до позивача застосовано штраф у сумі 1 335 246,60 грн.
За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 1 липня 2013 року №5872/6/99-99-10-05-15 названий акт індивідуальної дії залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що уточнену податкову декларацію від 17 серпня 2019 року подано позивачем у межах граничного терміну та суму узгодженого зобов`язання за уточненою декларацією у розмірі 14 149 941 грн сплачено у повному обсязі.