Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 947/12689/20
провадження № 61-15532св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», директор казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» Сударев Віктор Олексійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на рішення Київського районного суду м. Одеси, у складі судді Васильків О. В., від 29 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А.,
Цюри Т. В., від 21 липня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі - КП «МПРС») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 18 лютого 2020 року її було проінформовано, що відповідно до наказу КП «МПРС» від 17 лютого
2020 року № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС» посада начальника відділу з організації закупівель, яку займала позивач, виводиться зі штатного розпису КП «МПРС» і надано попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
17 квітня 2020 року їй були запропоновані вакантні посади та вона надала згоду на зайняття будь-якої із запропонованих посад. Проте 21 квітня
2020 року відповідач видав наказ про її звільнення, у зв`язку зі скороченням штату працівників.
Вважаючи своє звільнення протиправним, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ КП «МПРС» від 21 квітня 2020 року № 229-к про звільнення з посади начальника відділу з організації закупівель
КП «МПРС» та поновити її на вказаній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу із 21 квітня 2020 року до дати винесення рішення у справі.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора КП «МПРС» від 21 квітня 2020 року № 229-к про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з організації закупівель в КП «МПРС» з 21 квітня 2020 року. Стягнуто з КП «МПРС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 263 011,09 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат та допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Суд першої інстанцій, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ОСОБА_1 відмовилась від переведення на іншу роботу. Навпаки, на списку запропонованих вакантних посад наявна згода позивача на переведення на будь-яку із цих посад, що засвідчено її особистим приписом.
Наведене є підставою длявизнання наказу про звільнення ОСОБА_1 незаконним та поновлення незаконно звільненого працівника на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі КП «МПРС», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17 вересня 2021 року КП «МПРС» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 грудня
2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення КП «МПРС» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18, від 21 березня 2019 року у справі № 568/879/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16,
від 08 липня 2020 року у справі № 569/17130/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує на порушення норм процесуального права, що виявилось у встановленні обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник зазначає, що запропоновані посади не відповідали кваліфікації ОСОБА_1 , а тому були відсутні підстави для її переведення на запропоновані посади, не дивлячись на те, що вона надала згоду стосовно її переведення на будь-яку із зазначених посад, оскільки бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації.
Вважає, що суди дійшли помилкового висновку, що протягом часу
із 17 лютого по 21 квітня 2020 року в КП «МПРС» існувало 36 вакантних посад та вони не були запропоновані ОСОБА_1 , оскільки ці посади не були вакантними або не відповідали кваліфікації, освіті та наявному досвіду роботи позивача.
Звертає увагу, що роботодавцю не було відомо про членство ОСОБА_1 у профспілці КП «МПРС», яка була зареєстрована після її звільнення, тоді як суди на підставі недопустимих доказів помилково встановили факт доведення до відома роботодавця інформації про членство позивача у профспілці.
При цьому надання або ненадання згоди профспілки на звільнення працівника не є безумовною підставою для поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.
Вважає посилання на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо мінімального конвенційного стандарту мотивування судових рішень очевидно нерелевантним з огляду на те, що встановлений
ЦПК України стандарт мотивування судових рішень є значно вищим (суворішим) за мінімальний конвенційний стандарт, визначений усталеною практикою ЄСПЛ. При цьому згідно рішень ЄСПЛ у справах «Руїз Торіха проти Іспанії», «Пронін проти України», «Суомінен проти Фінляндії», «Вєрєнцов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» суди зобов`язанні надавати відповідь доречним, важливим та вирішальним для справи аргументам.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вважає, що висновки Верховного Суду на які посилається заявник в касаційній скарзі, викладені у справах з іншими фактичними обставинами.
Зазначає, що їй було запропоновано чотири вакантні посади (програміст системний, моторист 1 класу - матрос 1 класу, моторист 1 класу, начальник МРПЦ у м. Бердянськ) та вона надала згоду на переведення на будь-яку із запропонованих посад. Водночас вважає, що її кваліфікація, освіта (диплом радіоінженера) та досвід роботи цілком відповідають посаді програміста системного. Стверджує, що могла бути переведена на посади моряків, які їй не були запропонованими та для зайняття яких необхідне проходження нетривалих (2-4 тижня) курсів.
Звертає увагу, що факт надання КП «МПРС» недостовірної інформації щодо інших посад, які також не були їй запропоновані, а саме: фахівця служби флоту, інспектора відділу документального забезпечення та контролю, начальника відділу внутрішньої безпеки, встановлено судовим рішенням у подібній справі № 947/14819/20, яке набрало законної сили.
Зазначає, що на посаду економіста 1 категорії відділу економічного планування та прогнозування у період вивільнення позивача було прийнято нового працівника (07 квітня 2020 року), тоді як позивач має диплом за спеціальністю «Фінанси та кредит», яка входить до напряму підготовки фахівців з вищою освітою «6.0501 Економіка», та відповідно до трудової книжки має досвід роботи економістом упродовж семи років.
Вважає, що має відповідну спеціальність та кваліфікацію (економіст та радіотехнік), досвід роботи у контролюючому органі, до якого віднесена сфера забезпечення безпеки - Державній податковій інспекції м. Одеси
(з 22 липня 1996 року - 28 липня 1999 року), загальний стаж роботи на керівних посадах - 15 років для переведення на вакантну посаду начальника відділу внутрішньої безпеки.
Стверджує, що КП «МПРС» не спростувало факту своєї обізнаності про її членство у профспілці, яка була створена до звільнення. Вказує на наявність у матеріалах справи двох повідомлень профспілки про відмову у наданні згоди на її звільнення.
Крім того, просить долучити до справи нові докази та закрити касаційне провадження, вважаючи, що касаційна скарга підписана особою, яка не мала права її підписувати.
У листопаді 2021 року професійна спілка працівників КП «МПРС» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Звертає увагу на суперечливу поведінку КП «МПРС» у подібних справах, де товариство заперечувало проти відкриття касаційного провадження, посилаючись на відсутність для цього підстав.
Зазначає, що позивачу не були запропоновані всі вакантні посади на підприємстві, а доводи касаційної скарги про відсутність досвіду, освіті та кваліфікації ОСОБА_1 на вакантні посади є необґрунтованими.
Наголошує, що тягар доведення законності звільнення працівника покладається на роботодавця, натомість КП «МПРС» не довів факт неотримання листів профспілки про членство ОСОБА_1 . Роботодавець не звертався до професійної спілки з проханням надати відповідну згоду.
Крім того, просить закрити касаційне провадження, вважаючи, що оскільки касаційна скарга підписана особою, яка не мала права її підписувати, а крім того наявні підстави для закриття касаційного провадження, передбачені пунктами 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Також просить передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду або Великої Палати Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 березня 2014 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до КП «МПРС» на посаду начальника відділу матеріально-технічного постачання та 10 травня 2016 року звільнена із займаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
11 травня 2016 року ОСОБА_1 прийнята на посаду начальника відділу з організації закупівель КП «МПРС».
ОСОБА_1 має дипломи спеціаліста за спеціальностями: «фінанси та кредит» і «радіотехніка».
За час роботи в КП «МПРС» ОСОБА_1 неодноразово нагороджувалась грамотами та проходила курси підвищення кваліфікації.
Відповідно до пункту 2.1 Статуту КП «МПРС» підприємство створене з метою забезпечення сталого функціонування та подальшого розвитку національної системи пошуку і рятування на морі на виконання публічно-правових функцій держави Україна щодо здійснення операцій з пошуку і рятування людського життя на морі у відповідності з міжнародними договорами, стороною яких є Україна.
Відповідно до пункту 5.1.3 Статуту КП «МПРС» підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом.
17 лютого 2020 року листом № 1 професійної спілки працівників КП «МПРС» доведено до відома КП «МПРС», що ОСОБА_1 є членом вказаної профспілки.
Наказом від 17 лютого 2020 року № 116-н про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС» на виконання листа Державної служби морського та річкового транспорту України від 10 січня 2020 року № 207/07/15-20 з
17 квітня 2020 року виведено із штатного розпису КП «МПРС», зокрема і посаду начальника відділу з організації закупівель.
Судом досліджено датоване 18 лютого 2020 року попередження про те, що відповідно до наказу КП «МПРС» від 17 лютого 2020 року № 116-н про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС» посада начальника відділу з організації закупівель виводиться зі штатного розпису КП «МПРС» і тому на підставі вищевикладеного ОСОБА_1 підлягає вивільненню відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України.