Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 465/1067/18
провадження № 61-15013св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Львівський Національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - генеральний директор театру - художній керівник ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голень Іван Романович, на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., від 14 червня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької (далі - Театр), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: генеральний директор - художній керівник Театру ОСОБА_3 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 , з врахуванням заяви про зміну підстав позову, мотивована тим, що понад 30 років вона працювала артисткою хору Театру.
У зв`язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» її 29 грудня
2016 року змусили підписати строковий контракт, хоча вона до цього працювала на підставі безстрокового трудового договору. Вважала такі дії протиправними, оскільки статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
14 грудня 2017 року генеральний директор - художній керівник Театру в усній формі запевнив, що звільняти з роботи її не будуть, і контракт з нею продовжать. Проте у подальшому з нею не було продовжено контракт, та
03 лютого 2018 року їй вручили наказ № 14-к від 26 січня 2018 року про звільнення. При цьому її не було письмово проінформовано за 30 днів до закінчення строку дії контракту про намір припинити його дію. Повідомлення щодо не продовження контракту, як і сам наказ про звільнення, підписані неуповноваженою особою.
Вважала, що процедура звільнення суперечить статуту Театру та колективному договору.
Внаслідок незаконного звільнення їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона безпідставно була позбавлена права на отримання заробітку, внаслідок чого змушена була прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним звільнення з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України та поновити її на роботі у Театрі на посаді артиста хору другої категорії;
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 26 січня 2018 року № 14-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21 535,12 грн та компенсацію завданої їй моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова, у складі судді Кузь В. Я., від 23 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Театру від 26 січня 2018 року
№ 14-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 , визнано незаконним звільнення позивача з роботи, поновлено ОСОБА_1 на роботі у Театрі на посаді артиста хору другої категорії, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21 535,12 грн та на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 26 січня 2018 року № 14-к про звільнення ОСОБА_1 підписано неуповноваженою на це особою, а саме директором - розпорядником ОСОБА_2 , тоді як генеральний директор - художній керівник Театру ОСОБА_3 23 січня 2018 року фактично приступив до роботи, а тому повноваження із виконання обов`язків генерального директора ОСОБА_2 припинились.
Пояснення відповідача про те, що із 23 по 29 січня 2018 року генеральний директор - художній керівник Театру ОСОБА_3 перебував в м. Рим (Італійська Республіка), суд оцінив критично, зважаючи на те, що стороною відповідача та третьою особою не надано доказів фактичного перебування ОСОБА_3 в м. Римі, а наказ про відрядження не містить даних про те, що ОСОБА_3 не перебував на робочому місці в день підписання оскарженого наказу про звільнення.
Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі
21 535,12 грн, суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідачем не спростовано наданого позивачем розрахунку.
Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, районний суд виходив з принципів розумності та справедливості.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу Театру задоволено, рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Колегія суддів, відмовляючи у задоволенні позову, виходила з того, що наказ від 18 січня 2018 року № 03 про відрядження генерального
директора - художнього керівника Театру ОСОБА_3 та продовження виконання його обов`язків директором - розпорядником ОСОБА_2 є чинним, а тому останній вправі був видати наказ про звільнення позивача.
При цьому сам ОСОБА_3 підтримав рішення про звільнення позивача.
Колегія судів відхилила доводи ОСОБА_1 про те, що її належним чином не було повідомлено щодо не продовження контракту. Суд врахував, що в контракті підписаному ОСОБА_1 вже обумовлено строк його дії.
Припинення контракту у зв`язку із закінченням строку, на який він укладений, не потребує заяви чи іншого волевиявлення працівника, оскільки останній свою волю фактично висловив при підписанні контракту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Голень І. Р., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
06 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Голень І. Р. подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду
від 10 липня 2019 року у справі № 326/1012/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що виявилось у не дослідженні зібраних у справі доказів, а також встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що наказом
від 18 січня 2018 року № 03, підписаним ОСОБА_2 , було продовжено виконання ним обов`язків генерального директора - художнього керівника Театру, оскільки відповідно до статуту Театру тільки наказом генерального директора - художнього керівника можливе делегування його повноважень.
Зазначає, що постанова апеляційного суду не містить мотивів скасування рішення суду першої інстанції. Також апеляційний суд не зазначив, що ОСОБА_2 сам на себе поклав виконання обов`язків генерального директора - художнього керівника Театру.
Стверджує, що факт перебування генерального директора - художнього керівника Театру ОСОБА_3 у відрядженні підтверджує те, що він приступив до роботи 23 січня 2018 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві, поданому в листопаді 2021 року до Верховного Суду, відповідач, в інтересах якого діє адвокат Дмитришин М. П., посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Зазначає, що у спірний період ОСОБА_2 виконував обов`язки генерального директора - художнього керівника Театру, а відрядження ОСОБА_3 за межі України підтверджено наданими судам доказами.
Звертає увагу, що відповідно до пункту 6.7. статуту Театру визначено, що у разі тимчасової відсутності генерального директора - художнього керівника його функції покладаються на першого заступника, а в разі відсутності першого заступника - на призначену особу відповідно до наказу генерального директора Театру - художнього керівника.
Станом на січень 2018 року в Театрі посада першого заступника була відсутня, а особою призначеною на виконання обов`язків генерального директора - художнього керівника був директор - розпорядник
ОСОБА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 серпня 1986 року ОСОБА_1 зарахована артисткою хору до Львівського театру опери та балету ім. І. Франка, який в подальшому перейменовано у Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької.
29 грудня 2016 року між Театром та ОСОБА_1 укладено контракт № 31-х, за умовами якого остання призначена на посаду артиста хору другої категорії, як така, що призначена на посаду без проведення конкурсу.
Відповідно до пункту 1 розділу VII контракту, строк дії контракту становить
1 (один) рік із 04 лютого 2017 року по 03 лютого 2018 року.
Згідно пункту 8 розділу VІ контракту після настання дати закінчення строку його дії, контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до цієї дати письмово не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.