Постанова
Іменем України
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 335/3757/20
провадження № 61-12669св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2021 року у складі судді Геєць Ю. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
05 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позов обґрунтовано тим, що 23 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів на суму 485 000 грн, що на момент укладення цього договору за курсом продажу доларів США Національним Банком України було еквівалентно 59 200,00 доларам США.
Згідно з пунктом 3 вказаного договору ОСОБА_2 зобов`язалась повернути грошові кошти до 22 жовтня 2013 року.
Крім цього, вказаним пунктом передбачено, що у разі прострочення повернення боргу позичальник зобов`язується відшкодувати завдані простроченням збитки та сплатити штраф у розмірі 0,4% від суми боргу за кожен день прострочки.
23 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О. В. було посвідчено договір іпотеки за реєстраційним номером 3695, за яким у забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 23 жовтня 2012 року було передано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить по ј частині іпотекодавцям: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), правонаступником якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Згідно з проведеною ПП ОСОБА_6 оцінкою від 30 квітня 2020 року вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 400 000 грн.
З урахуванням офіційного курсу НБУ станом на 17 березня 2020 року (26,52 грн за один долар США), сума боргу за кредитом складає: за тілом кредиту - 59 200,00 доларів США * 26,52 = 1 569 984,00 грн; по сумі штрафів за період з 23 жовтня 2012 року по 22 жовтня 2013 року - 1 940,00 грн * 365 = 708 100,00 грн.
Загальна сума боргу складає 2 278 084,00 грн (1 569 984,00 грн + 708 100,00 грн).
Станом на 04 травня 2020 року заборгованість за договором позики не погашена.
17 березня 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 була направлена вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення.
ОСОБА_1 зазначає, що 26 грудня 2014 року нею вже було подано позов до іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та зняття арешту з майна.
18 серпня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та зняття арешту задоволено.
15 червня 2016 року Апеляційним судом Запорізької області рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2015 року скасовано у зв`язку з тим, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки не підлягає задоволенню, оскільки такий спосіб є позасудовим способом врегулювання цього питання.
У вересні 2016 року представником ОСОБА_1 було подано позов про стягнення боргу з ОСОБА_2 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, однак ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2016 року позов було повернуто позивачу, оскільки справа підсудна Комунарському районному суду м. Запоріжжя.
28 грудня 2016 року представник ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Комунарського районного суду м. Запоріжжя про стягнення боргу з ОСОБА_2 .
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2019 року у задоволенні позову про стягнення боргу відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
Представником ОСОБА_1 вищезазначене рішення суду оскаржено в апеляційному порядку не було.
Позивачка вважає, що її представник своїми непрофесійними діями ускладнив реалізацію її права на захист законних прав та інтересів, що унеможливило звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вважає, що вона фактично з 26 грудня 2014 року скористалась своїм правом на захист законних прав та інтересів, однак лише через свою юридичну необізнаність та непрофесійність попередніх представників до цього часу не може задовольнити свої вимоги щодо предмета іпотеки.
Посилаючись на викладені обставини, просила суд:
- звернути стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить по ј частині іпотекодавцям ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) правонаступником якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 2 278 084 грн за договором позики від 23 жовтня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, яка буде встановлена в рамках виконавчого провадження;
- виселити з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом, про застосування якого заявлено відповідачами.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26 липня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норма матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
ОСОБА_1 вказує, що строк позовної давності нею не пропущено, оскільки починаючи з 2014 року по травень 2021 року усі її процесуальні дії були спрямовані на задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом.
Доводи інших учасників справи
15 листопада 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від представника ОСОБА_2 - адвоката Тульчевської Н. В. надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник просить суд у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
29 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що 23 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір про позику грошей, згідно якого позичальник позичив у позикодавця грошові кошти у сумі 485 000,00 грн, що на момент укладення цього договору за курсом продажу доларів США Національним Банком України є еквівалентом суми 59200,00 доларів США.
Умовами вказаного договору позики передбачено дату остаточного повернення займу - 22 жовтня 2013 року.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язання 23 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О. В. за реєстраційним номером 3695 було посвідчено договір іпотеки, відповідно до якого у забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 23 жовтня 2012 року в іпотеку було передано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить по ј частині іпотекодавцям: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
У пункті 1 вказаного договору іпотеки сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають з Договору про позику грошей від 23 жовтня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами якого позичальник зобов`язана до 23 жовтня 2013 року включно повернути позикодавцю гроші в розмірі 485 000 грн, що є еквівалентом 59 200,00 доларів США.
22 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2016 року в задоволенні указаного позову ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання цього питання.
28 грудня 2016 року представник ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Комунарського районного суду м. Запоріжжя до ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договору про позику грошей від 23 жовтня 2012 року.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2019 року узадоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності.
Вищезазначене судове рішення оскаржено в апеляційному порядку не було.
Відповідачами у суді першої інстанції заявлялось клопотання про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.