Постанова
Іменем України
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 363/3149/20
провадження № 61-16544св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року в складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (далі - УДП «Укрінтеравтосервіс») та просив стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу в розмірі 156 033, 42 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 серпня 2019 року по 31 липня 2020 року в сумі 408 386, 40 грн, а всього 564 389, 82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, щоз 02 червня 2015 року по 31 липня 2019 року він працював на посаді начальника юридичного управління УДП «Укрінтеравтосервіс».
При звільненні йому не було виплачено заробітну плату, вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку та не виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку.
УДП «Укрінтеравтосервіс» було надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на 29 січня 2020 року борг підприємства перед ним становить 156 503, 42 грн. 15 квітня 2020 року підприємство перерахувало йому 500 грн, перерахування інших коштів підприємством не здійснювалося.
На момент подачі позову час затримки належних йому до виплати сум становив 12 місяців, а тому з урахуванням його середньомісячної заробітної плати сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 408 386, 40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з УДП «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату, компенсацію за невикористані дні відпустки, вихідну допомогу в розмірі 156 003, 42 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 серпня 2019 року по 31 липня 2020 року в сумі 204 193, 20 грн, а всього 360 196, 62 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Часткового задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення норм трудового законодавства належні ОСОБА_1 суми при звільненні виплачені не були, а тому підлягають стягненню з відповідача.
При цьому, враховуючи неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважав за можливе зменшити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат до 204 193, 20 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу УДП «Укрінтеравтосервіс» залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2021 року УДП «Укрінтеравтосервіс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 204 193, 20 грн й ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в співмірній з розміром та структурою заробітної плати сумі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 569/7584/18 та від 21 вересня 2020 року в справі № 225/5266/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не оцінили розміру майнових втрат, яких міг зазнати позивач у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, не врахували, що повний розрахунок не був здійснений з ним через важке економічне становище відповідача та відсутність коштів на банківських рахунках, а тому неправильно визначили суму середнього заробітку за час затримки при звільненні.
Судові рішення в частині позовних вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги в касаційному порядку не оскаржуються, а тому в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
30 листопада 2021 року справа № 363/3149/20 надійшла до Верховного Суду.
Представник позивача ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволенні, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.