Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 711/3591/21
провадження № 61-945св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_2 , про зняття арешту з квартири
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк Ольги Григорівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2021 року у складі судді Демчика Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 11077694, накладений постановою від 15 квітня 2011 року про арешт майна боржника Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Головного територіального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Центральний ВДВС у м. Черкаси).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що його батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 1997 року, укладеного з ОСОБА_4 , придбали квартиру АДРЕСА_1 . Водночас покупці не зареєстрували своєчасно право власності на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 як співвласник квартири здійснила державну реєстрацію права власності на 1/2 її частину в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Після смерті батька він як спадкоємець звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті його батька, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , однак нотаріус відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії, оскільки було встановлено, що постановою державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 15 квітня 2011 року на квартиру накладено арешт.
ОСОБА_2 як співвласниця квартири звернулася до Центрального ВДВС у м. Черкаси із заявою про зняття арешту з квартири, на яку отримала відповідь, що під час перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні цього органу ДВС не перебувають виконавчі провадження щодо неї. При цьому повідомлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження щодо ОСОБА_4 (попереднього власника квартири) і в межах зазначеного провадження було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. За закінченням терміну зберігання матеріали виконавчого провадження були знищені. Також зазначено, що у посадових осіб Центрального ВДВС у м. Черкаси немає підстав для зняття арешту з майна, і запропоновано звернутися до суду для вирішення цього питання. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Придніпровський районний суд м. Черкаси рішенням від 05 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не дотримав вимог процесуального закону, що регулює питання подання позову про виключення майна з-під арешту, оскільки не пред`явив позов до двох обов`язкових належних відповідачів, якими мають бути боржник і стягувач, в інтересах якого накладено арешт на спірне майно, та не заявляв клопотань для заміни відповідача у справі.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Черкаський апеляційний суд постановою від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк О. Г. залишив без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2021 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що встановлені обставини дають підстави для висновку, що позов поданий до неналежного відповідача і, відповідно, правильним є висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Семенюк О. Г. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо накладення арешту на майно в межах виконавчого провадження, яке було закінчено та знищено вже тривалий час, і хто повинен бути відповідачем у справі.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що ОСОБА_1 не може звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця, оскільки виконавчого провадження не існує, невідомо про особу державного виконавця та стягувача, а також про правомірність чи неправомірність дій державного виконавця. Позивач також не може звернутись із позовом про зняття арешту із квартири та пред`явити позов до боржника і попереднього власника квартири ОСОБА_4 та стягувача, оскільки арешт на квартиру був накладений тоді, коли ОСОБА_4 перестав бути власником, а тому він не має жодного відношення до квартири і жодні його дії не зможуть відновити право позивача та прияти зняттю арешту із квартири. Крім того, неможливо взагалі встановити, хто був стягувачем у межах виконавчого провадження, щоб притягнути його співвідповідачем у справі. Стягувач, в інтересах якого було накладено арешт, не набував жодних прав щодо арештованої квартири, що є обов`язковою умовою для зазначення його у справі як відповідача, і він не оспорює право власності позивача на квартиру.
Апеляційний суд безпідставно посилався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, яка підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц, оскільки справа № 905/386/18 стосувалася звільнення іпотечного майна з-під арешту у відкритому виконавчому провадженні, при цьому право власності на іпотечне майно оспорювалося та не визнавалося сторонами. Отже, правова позиція щодо того, що відповідачем у справі повинен бути стягувач і боржник, а виконавча служба залучатися як третя особа, не може застосовуватися до цієї справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
18 лютого 2022 року справа № 711/3591/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 26 червня 1997 року між ОСОБА_4 як продавцем і ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як покупцями був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Малою Н. А. та зареєстрований в реєстрі за № 2254.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25 серпня 2020 року серії НОМЕР_1 , виданим Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності 24 листопада 2020 року державний реєстратор Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Гриценко М. О. зареєстрував за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаної квартири.
Постановою нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О. А. від 12 травня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на 1/2 частину у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті його батька ОСОБА_3 , оскільки нотаріус встановив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 15 квітня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (реєстраційний номер обтяження 11077694) накладено арешт на спадкову квартиру. Однак у відомостях про суб`єкта, стосовно якого накладений арешт цієї квартири, зазначений ОСОБА_4 , який не є власником спадкового майна. Згідно з правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності на цю квартиру (договір купівлі-продажу від 26 червня 1997 року) ОСОБА_4 був попереднім власником - продавцем цієї квартири.
Центральний ВДВС у м. Черкаси листом від 20 квітня 2021 року № 3407/19.25-35/22940 повідомв ОСОБА_2 про те, що під час перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні цього органу ДВС не перебувають виконавчі провадження щодо неї. На виконанні перебувало виконавче провадження щодо ОСОБА_4 (попереднього власника), і на підставі довідки Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації про наявність за боржником зареєстрованої на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. У зв`язку із закінченням терміну зберігання матеріали виконавчого провадження були знищені. Також у листі повідомлялося про те, що у посадових осіб Центрального ВДВС у м. Черкаси немає підстав для зняття арешту з її майна, і ОСОБА_2 запропоновано звернутися до суду для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.