Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 317/183/19
провадження № 61-19081св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кримської О. М., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (далі - Інститут олійних культур НААН України) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона у період часу з 19 квітня 2016 року до 14 грудня 2018 року працювала в Інституті олійних культур НААН України на посаді молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції.
14 грудня 2018 року її було звільнено з займаної посади згідно з наказом інституту № 03-05/102к на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Вказувала, що вказаний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при його виданні інститутом було допущено низку порушень трудового законодавства: фактично організація виробництва і праці не змінювалась; вона не повідомляла відповідача про те, що відмовляється від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці; роботодавцем не повідомлено, які конкретно істотні зміни умов її праці будуть вводитись; з будь-якими розпорядчими документами, що стосуються змін в організації виробництва та праці та/або істотних змін умов праці її не ознайомлювали.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправним та скасувати наказ Інституту олійних культур НААН України від 14 грудня 2018 року № 03-05/102к у частині її звільнення з посади молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції; поновити її на посаді молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції Інституту олійних культур НААН України; стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 361,86 грн та 10 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 21 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що звільнення позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, оскільки вона відмовилася від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. Про зміну істотних умов праці позивач була повідомлена за два місяці та від продовження роботи відмовилася, написавши заяву про звільнення із зазначенням переліку виплат, які відповідно до статті 116 КЗпП України здійснюються саме при звільненні працівника, а тому мала на меті саме припинити з відповідачем свої трудові відносини.
Постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-19269св20).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Інституту олійних культур НААН України від 14 грудня 2018 року № 03-05/102к у частині підстав звільнення ОСОБА_1 з посади молодшого наукового співробітника імунітету та захисту рослин відділу селекції, змінивши підставу звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України на пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що правові підстави для припинення з ОСОБА_1 трудового договору на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України були відсутні, оскільки, фактично, на підприємстві відбулася зміна в організації виробництва і праці, зі скороченням її посади, що не є тотожним зі зміною істотних умов праці.
При встановлених фактичних обставинах, суд апеляційної інстанції вважав, що Інститут олійних культур НААН України мав звільнити ОСОБА_1 з посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що Інститут олійних культур НААН України пов`язував її звільнення саме зі зміною істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України), а не зі зміною в організації виробництва і праці (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України), не повідомляючи про скорочення її посади.
Вважає, що визначення підстав звільнення є виключним повноваженням роботодавця, а суд не вправі їх змінювати.
Посилається на те, що відповідні позовні вимоги про зміну формулювання причини звільнення у цій справі не заявлялися.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року Інститут олійних культур НААН України подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що висновки апеляційного суду є законними та обґрунтованими, а доводи скарги їх не спростовують та не впливають на правильність вирішення судом спору, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 04 липня 2002 року працювала на різних посадах в Інституті олійних культур НААН України.
З 19 квітня 2016 року переміщена на посаду молодшого наукового співробітника до сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції.
19 грудня 2017 року в трудовій книжці зроблено запис, що ОСОБА_1 відповідає займаній посаді за результатами атестації, атестована строком на три роки.
Згідно з витягом з протоколу засідання вченої ради Інституту олійних культур від 26 вересня 2018 року № 15 запропоновано перевести співробітників сектору імунітету та захисту рослин до лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника.
Наказом директора Інституту олійних культур НААН України від 04 жовтня 2018 року № 03-05/83к «Про оптимізацію штатної структури Інституту олійних культур Національної академії олійних культур України» прийнято рішення про розформування сектору імунітету та захисту рослин з 17 грудня 2018 року, а пунктом п`ятим визначено перевести ОСОБА_1 , молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин, за її згодою, на посаду молодшого наукового співробітника лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника з 17 грудня 2018 року.
Повідомленням від 04 жовтня 2018 року «Про переведення на іншу посаду» ОСОБА_1 попереджено про наступне переведення з посади молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин на посаду молодшого наукового співробітника лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника на підставі статті 32 КЗпП України, яке відбудеться 17 грудня 2018 року, роз`яснено наслідки незгоди з переведенням та запропоновано подати до відділу кадрів інституту відповідну заяву щодо прийняття чи неприйняття пропозиції з переведення, з яким ОСОБА_1 ознайомилась 08 жовтня 2018 року.
14 грудня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву, в якій посилаючись на те, що їй не надали права вибору вільних вакансій інших наукових підрозділів, просила звільнити її із займаної посади з 14 грудня 2018 року за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України та провести всі розрахунки згідно з положенням статті 116 КЗпП України.
Наказом Інституту олійних культур НААН України від 14 грудня 2018 року № 03-05/102к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 14 грудня 2018 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, на підставі її заяви.
З наказом від 14 грудня 2018 року № 03-05/102к ОСОБА_1 ознайомлена 14 грудня 2018 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
11 січня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу призначено до розгляду.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі 317/182/19 за позовом іншого позивача, але до того ж відповідача - Інституту олійних культур НААН України, та відносно аналогічних обставин, встановлено, що, фактично, в Інституті олійних культур НААН України мало місце скорочення штату (посад), яке відповідач називав оптимізацією штатної структури Інституту та помилково вважав зміною істотних умов праці.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 465/8060/15, від 18 вересня 2019 року у справі № 431/4028/17, від 15 січня 2020 року у справі № 641/397/17, від 29 січня 2020 року у справі № 524/679/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 489/5112/17, від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19 (провадження № 61-1145св20), від 11 травня 2021 року у справі № 317/182/19, , від 17 березня 2021 року у справі № 317/183/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 462/3515/19 та від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/1540/19 , що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме положень частини другої статті 5 ЦПК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, ОСОБА_1 вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення трудового договору, кожна з яких є самостійною.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
Частиною третьою та четвертою статті 32 КЗпП України встановлено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.
Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці.
Якщо колишні (попередні) істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи на нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9).