Постанова
Іменем України
25 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 138/28/20
провадження № 61-2399св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2020 року у складі судді Холодової Т. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Шемети Т. М., Стадника І. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А., про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві власності належав І поверх нежитлової будівлі магазину загальною площею 356,46 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 533 від 16 квітня 2008 року, виданого виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради на підставі рішення № 124 від 15 квітня 2008 року.
23 вересня 2008 року ОСОБА_1 уклав із Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», договір іпотеки № МКМП-366/1, за умовами якого передав банку в іпотеку вказане вище майно.
В провадженні Могилів-Подільського міськрайонного суду перебувала справа № 138/1316/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання недійсними свідоцтв на право власності та договорів іпотеки. В межах даної цивільної справи, з метою забезпечення позову, ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2016 року на приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться на АДРЕСА_1 накладений арешт, який зареєстрований в установленому законом порядку.
Однак, 08 вересня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А. на підставі вказаного вище договору іпотеки прийнято рішення індексний номер 31333763 про державну реєстрацію права, на підставі якого за ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєстровано право власності на І поверх нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 356,46 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про накладення арешту на спірне майно державний реєстратор, яким виступав приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А., не мав права вчиняти реєстраційні дії, поки таке обмеження не буде знято.
Також позивач вважає, що згідно з частиною третьою статті 13-1 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А. не мав права здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу.
Крім того, відповідно до абзацу 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 від 17 жовтня 2013 року нотаріус не мав права проводити державну реєстрацію прав на нерухоме майно без вчинення відповідної нотаріальної дії, яка безпосередньо пов`язана з правом на майно.
Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31333763 від 08 вересня 2016 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2020 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року, у позові ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А., про визнання протиправним та скасування рішення, відмовлено.
Суд першої інстанції зробив висновок, що під час прийняття приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А. рішення від 12 вересня 2016 року про державну реєстрацію права власності на І поверх нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 356,46 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки № МКМП-366/1 від 23 вересня 2008 року, за наявності обтяжень у вигляді арешту, накладеного ухвалою суду, порушено норми законодавства. Державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційні дії щодо належного позивачу майна поки таке обмеження не буде зняте, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 12 вересня 2016 року про реєстрацію права власності на І поверх нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 356,46 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31333763 від 12 вересня 2016 року) за ПАТ КБ «Приватбанк». Разом з тим суд першої інстанції врахував заяву представника відповідача про застосування позовної давності до вирішення спору та відмовив у задоволення позову на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України. Суд першої інстанції погодився з твердженням представника відповідача про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому позивач про прийняття оспорюваного рішення міг дізнатись, починаючи з 12 вересня 2016 року. Таким чином, зважаючи на положення статей 253-259 ЦК України, останнім днем звернення позивача до суду з даним позовом було 13 вересня 2019 року. При цьому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач не міг дізнатись про порушення свого права до вказаної дати і звернутись за його захистом до суду. Такі докази, не були надані позивачем і під час розгляду справи. Так само не містять матеріали справи і доказів поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції встановлено обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і в цій частині рішення суду сторонами не оскаржено. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та оцінивши матеріали справи, врахувавши норми права, встановивши, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач не міг дізнатись про порушення свого права починаючи з 12 вересня 2016 року і звернутись за його захистом до суду в межах трирічного строку, відмовив у задоволенні позову в зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд не врахував, що жодний нормативний документ не вимагає від позивача як від власника майна, щоденно перевіряти інформацію, яка міститься в державному реєстрі. Сам факт внесення рішення до державного реєстру не порушував і не міг порушувати права та законні інтереси позивача, оскільки відповідачем в той час не здійснювалися жодні дії, які б порушували права позивача або його інтереси, а матеріали справи не містять доказів вчинення таких дій. При цьому, перебіг позовної давності не розпочинається, якщо відсутній факт порушення, невизнання або оспорювання прав або інтересів особи. Сама по собі можливість дізнатися позивачем про спірне рішення 12 вересня 2016 року не свідчить про наявність порушеного права на цю дату. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 910/20564/16. В порушення вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» відповідач не надіслав позивачу вимогу про усунення порушення, а факт реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки приховувався, що підтверджується наявністю у Могилів-Подільському міськрайонному суді справи № 138/260/16-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, предметом розгляду якої є той самий об`єкт нерухомості і не зважаючи на те, що відповідач з 12 вересня 2017 року є його власником, він від своїх позовних вимог до цього часу не відмовився. Виходячи з вимог законодавства, не зважаючи на відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав, інформація в ньому хоча і є публічною інформацією, проте не є публічною інформацією у формі відкритих даних в розумінні вимог закону України «Про доступ до публічної інформації». Для отримання інформації в електронній формі позивачу необхідно мати електронний підпис, а для отримання в паперовій формі - звернутися особисто до державного реєстратора. Також наявність ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2016 року, якою вжито заходи забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними свідоцтв про право власності та договорів іпотеки у вигляді арешту на спірне майно, давало позивачу обґрунтовану підставу вважати, що жодних дій по перереєстрації права власності з належним йому приміщенням вчинено бути не може. Про існування оспорюваного рішення позивачу стало відомо лише 25 січня 2017 року, після того, як ОСОБА_2 звернувся з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А. А. про визнання протиправним та скасування рішення. Вважає, що саме з цього часу судом повинен обраховуватися строк позовної давності. Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-2469цс16. Крім того, судами залишений поза увагою той факт, що відповідно частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. В провадженні Могилів-Подільського суду Вінницької області знаходилась цивільна справа № 138/210/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А. А., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , АТ КБ «ПриватБанк» про визнання права власності в порядку спадкування, визнання договорів іпотеки недійсними та визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Предметом розгляду даної справи було в тому числі визнання недійсним оспорюваного рішення, яке є предметом розгляду даної справи, що в свою чергу є підставою для переривання строку позовної давності в силу вимог частини другої статті 264 ЦК України.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині застосування позовної давності, по суті спору не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Позиція інших учасників справи
У липні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що твердження скаржника про те, що сам факт прийняття рішення державним реєстратором і внесення запису до державного реєстру не порушував і не міг порушувати його права та законні інтереси, є помилковим. Можливе порушення права ОСОБА_1 (припинення права власності на спірне нерухоме майно) відбулось саме внаслідок прийняття рішення державного реєстратора і внесення відповідного запису до державного реєстру. Про будь-які інші порушення прав позивача, крім набуття АТ КБ «ПриватБанк» права власності на майно, що раніше належало ОСОБА_1 в позовній заяві не йдеться. Відповідно, з дати набуття цього права банком 12 вересня 2016 року і розпочався перебіг строку позовної давності. З огляду на характер порушеного права (право власності на нерухоме майно) до спірних правовідносин не може застосовуватись правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 910/20564/16, який стосується правовідносин з приводу реєстрації лікарського засобу та прав використання торгівельної марки. Твердження скаржника щодо нібито ненаправлення вимоги іпотекодержателя є голослівним, оскільки не підтверджується жодними доказами, не відповідає обставинам справи і не було підставою позову і, внаслідок цього, предметом судового розгляду. До того ж, матеріали реєстраційної справи містять таку вимогу та докази її надсилання та отримання. На даний час провадження в цій справі № 138/260/16- ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки зупинено, оскільки ОСОБА_1 не визнається правомірність набуття АТ КБ «ПРИВАТБАНК» права власності на спірне майно на підставі іпотечного застереження, рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржені ним до Верховного Суду і є предметом касаційного перегляду в даній справі. Отримання цифрового електронного підпису або особисте звернення до нотаріуса (реєстратора) не потребує значних зусиль та витрат часу для будь-якої дієздатної особи, тому не може вважатися об`єктивною перешкодою, для подолання якої необхідний додатковий час, який необхідно враховувати при обчисленні строків позовної давності. Доказів зворотного скаржником не надано. Подання ОСОБА_1 позову про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності з посиланням на ухвалу про забезпечення позову в справі № 138/1316/16-ц є продовженням його недобросовісної поведінки, спрямованої на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язань за кредитним договором. Звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження в договорі іпотеки є наслідком неналежного виконання позивачем умов кредитного договору, яке навіть ним не заперечується, а позовні вимоги про скасування державної реєстрації є намаганням ухилитися від несприятливих наслідків власної поведінки, що має на меті ускладнити дії кредитора щодо захисту своїх прав, а не є засобом захисту порушених прав позивача.
У липні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_5 , у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Мотилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року у справі № 138/28/20 залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що заходи забезпечення в справі № 138/1316/16-ц вжиті судом з метою забезпечення можливості поновлення прав ОСОБА_2 у випадку задоволення його позовних вимог. Водночас, постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 138/1316/16-ц у задоволенні його позовних вимог відмовлено, оскільки судом встановлено відсутність заявлених позивачем прав на спірне майно. За таких обставин, здійснення оспорюваних реєстраційних дій за наявності заборони відчуження на підставі ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду від 15 липня 2016 року про забезпечення позову в справі № 138/1316/16-ц не призвело до порушення прав або законних інтересів будь-яких осіб, в тому числі і позивача за даним позовом ОСОБА_1 . Також, зазначеною ухвалою про забезпечення позову накладений арешт на приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в цілому, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 . Водночас оспорювані реєстраційні дії вчинялись нотаріусом стосовно 1-го поверху нежитлової будівлі магазину загальною площею 356,46 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 . Таким чином, у приватного нотаріуса Завалієва А. А. не було підстав вважати, що реєстраційні дії проводяться щодо нерухомого майна, яке знаходиться під забороною відчуження. Також є безпідставним та не може бути взято до уваги посилання позивача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений в постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 755/5072/19, оскільки спірні правовідносини не є тотожними. Приватний нотаріус як державний реєстратор на той час міг здійснювати реєстраційні дії щодо нерухомого майна незалежно від його місцезнаходження в межах всієї території України. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не міг довідатися про існування спірного рішення з моменту його прийняття і жодний нормативний документ не вимагає від нього, як від власника щоденно перевіряти інформацію, яка міститься в державному реєстрі, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 319 ЦК України власність зобов`язує і при наявності зацікавленості у позивача щодо стану своїх майнових прав, з урахуванням правовідносин за укладеним ним договором іпотеки, він мав змогу довідатися про існування спірного рішення і саме з того часу мав змогу звернутися до суду з позовом. Так само не містять матеріали справи і доказів поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.