Постанова
Іменем України
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 676/196/20
провадження № 61-18836св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Форк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року у складі судді Швець О. Д. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзивів на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2019 року заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Форк» (далі - ТОВ «Форк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» (далі - ТОВ «Зарус-Інвест»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд» (далі - ТОВ «Агро-Еко-Граунд»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки, посилаючись на те, що наказом ГУ Держгеокадастру від 17 жовтня 2017 року № 22-20876-СГ було затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0417, розташовану за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу 22 жовтня 2017 року державним реєстратором зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За договором купівлі-продажу від 02 листопада 2017 року ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ТОВ «Форк», яке включило її до складу об`єднаної земельної ділянки площею 88,00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0531. 14 грудня 2017 року ТОВ «Форк» продало об`єднану земельну ділянку ОСОБА_2 , який 03 січня 2018 року здійснив її поділ на дві земельні ділянки площею по 44,00 га кожна, кадастрові номери; 6822484100:02:003:0532; 6822484100:02:003:0533. В подальшому ОСОБА_2 передав ці ділянки до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест», і державним реєстратором було зареєстровано право власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (записи про право власності від 17 березня 2018 року № 25292692 та № 25293043). За договорами оренди землі від 20 березня 2018 року ТОВ «Зарус-Інвест» передало земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0532, 6822484100:02:003:0533 в оренду ТОВ «Агро-Еко-Граунд», речове право якого було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 березня 2018 року за № 25374393 та № 25374304. Вищевказаний наказ ГУ Держгеокадастру від 17 жовтня 2017 року № 22-20876-СГ є незаконним, так як відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області від 09 серпня 2017 року № 10-14325/15-17-СГ ОСОБА_1 набув у порядку приватизації право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3224980800:01:004:0378, для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області. Тобто ОСОБА_1 використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не міг набути таке право повторно. ТОВ «Форк» придбало спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, після чого включило цю ділянку до складу іншої земельної ділянки, а ТОВ «Зарус-Інвест» неправомірно набуло від ОСОБА_2 роз`єднані земельні ділянки та передало їх в оренду ТОВ «Агро-Еко-Граунд». Отже, спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза її волею та може бути витребувана в ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» як добросовісних набувачів. Враховуючи викладене, заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури просив: визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру від 17 жовтня 2017 року № 22-20876-СГ про надання земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0417, у власність ОСОБА_1 ; витребувати в ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0417, в координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 .
ГУ Держгеокадастру подало відзив на позов, в якому зазначило, що при зверненні до нього із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га ОСОБА_1 не повідомив управління, що він вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки. За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 незаконно набув право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0417, а в подальшому вказана земельна ділянка перейшла у власність ТОВ «Зарус-Інвест» та в користування ТОВ «Агро-Еко-Граунд», то ця земельна ділянка має бути витребувана в ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави.
У відзиві на позовну заяву ТОВ «Зарус-Інвест» заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що прокурор не обґрунтував підстави для звернення з позовом до суду, так як захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор фактично звернувся до суду з позовом на захист прав та інтересів ГУ Держгеокадастру, яке є юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в судовому порядку. Тому ГУ Держгеокадастру мало право самостійно звернутися до суду. Із змісту позовних вимог вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0417, яку отримав у власність ОСОБА_1 , в подальшому була об`єднана з іншою земельною ділянкою та утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6825287800:04:002:0531, з яких було створено дві окремі ділянки (кадастрові номери 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533). Тобто земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0417 припинена як об`єкт цивільного права, і такий кадастровий номер було скасовано. Тому підстави для витребування спірної земельної ділянки у ТОВ «Зарус-Інвест» відсутні. Крім того, витребування земельної ділянки є непропорційним втручанням в його право на мирне володіння майном та, відповідно, порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру від 17 жовтня 2017 року № 22-20876-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0417, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Витребувано в ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0417 загальною площею 2 га, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 згідно з наказом ГУ Держгеокадастру від 17 жовтня 2017 року № 22-20876-СГ. Повернуто Хмельницькій обласній прокуратурі 3 842 грн надмірно сплачених судових витрат. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_1 , ТОВ «Форк», ТОВ «Зарус-Інвест», ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь прокуратури Хмельницької області по 768,40 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 повторно використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а тому оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру не відповідає вимогам закону. Оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння держави, а ТОВ «Форк» придбало її в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, після чого включило цю ділянку до складу іншої земельної ділянки та продало об`єднану земельну ділянку ОСОБА_2 , і ТОВ «Зарус-Інвест», у свою чергу, неправомірно набуло від ОСОБА_2 роз`єднані земельні ділянки та передало їх в оренду ТОВ «Агро-Еко-Граунд», то спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави. Вказана земельна ділянка вибула з володіння держави внаслідок порушення закону не лише набувачем земельної ділянки, а й органом, уповноваженим від імені держави розпоряджатися цією земельною ділянкою, - ГУ Держгеокадастру. Скасування оспорюваного наказу не узгоджується з інтересами ГУ Держгеокадастру і воно не наділене повноваженнями самостійно скасувати наказ, звернутися до суду з позовом за його скасуванням. За таких обставин, оскільки має місце порушення інтересів держави, то позовні вимоги прокурора є обґрунтованими.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Зарус-Інвест» залишено без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
18 листопада 2021 року ТОВ «Зарус-Інвест» подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині витребування в ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0417 загальною площею 2 га, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та в частині стягнення витрат зі сплати судового збору і ухвалити у вказаних частинах нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні зазначених вимог.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та мотивована тим, що суди не перевірили підстав представництва прокурором інтересів держави і правомірності підписання позовної заяви заступником керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, а також не врахували відповідних правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 листопада 2020 року у справі № 910/21377/17, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17, від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17. Задовольняючи позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки в ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру, суди не врахували правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, щодо необхідності доведення позивачем свого права власності на майно, що перебуває у володінні відповідача, та не взяли до уваги ненадання прокурором доказів належності спірної земельної ділянки до державної власності. Крім того, суди не звернули уваги на те, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року у справі № 686/4632/18 в межах кримінального провадження № 42017240000000195 було накладено арешт, зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533, до складу яких увійшла спірна земельна ділянка. Таким чином, за наявності чинного та нескасованого арешту на земельну ділянку, накладеного у кримінальному провадженні, яке на час розгляду справи є незавершеним, висновок судів щодо правомірності заявлених вимог про витребування земельної ділянки суперечать правовим висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2019 року у справі № 914/1671/17. З огляду на те, що спірна земельна ділянка припинена як об`єкт цивільного права внаслідок її включення до складу іншої земельної ділянки та подальшого поділу земельних ділянок, а відповідний кадастровий номер спірної земельної ділянки було скасовано та відомості про цю ділянку відсутні в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач не зможе виконати рішення суду про витребування земельної ділянки, що свідчить про обрання неналежного та неефективного способу захисту. При цьому суди не врахували правових висновків, наведених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 про те, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. ТОВ «Форк», ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» є добросовісними набувачами спірної земельної, не знали та не могли знати про неправомірне набуття ОСОБА_2 права власності на неї. Тому позбавлення ТОВ «Зарус-Інвест» права власності на спірну земельну ділянку є незаконним втручанням у мирне володіння майном та порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
У січні 2022 року заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. В позовній заяві прокурор належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема частини четвертої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави, зазначив, у чому полягає порушення таких інтересів, а також - про відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, що узгоджується з правовими висновками, наведеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц. В касаційній скарзі ТОВ «Зарус-Інвест»безпідставно ототожнило правовий статус особи, яка представляє конкретну юридичну особу, та прокурора, який здійснює представництво інтересів держави відповідно до статті 131-1 Конституції України. Позовна заява підписана заступником керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про прокуратуру», який є спеціальним законом та надає заступнику керівника окружної прокуратури право подання позовної заяви. Приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) допускають витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. В пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц зроблено правовий висновок про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Тому в цій справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка може бути витребувана в ТОВ «Зарус-Інвест» як добросовісного набувача. Доводи касаційної скарги про неможливість витребування земельної ділянки до вирішення питання про скасування арешту на неї є безпідставними, так як накладення арешту не перешкоджає суду дослідити обставини справи, дати оцінку обґрунтованості позовних вимог та вирішити спір по суті.При цьому наведені заявником в касаційній скарзі правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке було здійснено з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні рівних можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у неправомірному отриманні спірної земельної ділянки. Свідомо порушуючи закон, ОСОБА_1 , протиправно набув право власності на ділянку та в подальшому відчужив її. Тому аргументи ТОВ «Зарус-Інвест» про те, що позбавлення його права власності на спірну земельну ділянку є незаконним втручанням в мирне володіння майном та прямим порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не заслуговують на увагу.
У січні 2022 року ГУ Держгеокадастру також подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому підтримало її та просило задовольнити, посилаючись на те, що після об`єднання та поділу земельних ділянок спірна ділянка перестала існувати як об`єкт цивільних прав, і законодавством не передбачено витребування земельної ділянки, яка існувала до об`єднання та поділу. При цьому суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру від 17 жовтня 2017 року № 22-20876-СГ, так як цей наказ суперечить положенням частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
30 грудня 2021 року справа № 676/196/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За змістом касаційної скарги рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року в частині визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру від 17 жовтня 2017 року № 22-20876-СГ не оскаржуються, тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09 серпня 2017 року № 10-14325/15-17сг було затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 322980800:01:004:0378, для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 17 жовтня 2017 року № 22-20876-СГ було затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0417, розташовану за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства.
На підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 17 жовтня 2017 року № 22-20876-СГ 22 жовтня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0417.
За договором купівлі-продажу від 02 листопада 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нотари О. І., ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ТОВ «Форк».
В подальшому ТОВ «Форк» об`єднало земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0417, з іншими земельними ділянками, внаслідок чого було створено об`єкт речового права - земельну ділянку площею 88,00 га, кадастровий номер 6825287800:04:002:0531, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 грудня 2019 року № 194247422.
07 листопада 2017 року Комунальне підприємство «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області зареєструвало в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ТОВ «Форк» на новоутворену земельну ділянку.
За договором купівлі-продажу від 14 грудня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н. Ф., ТОВ «Форк» відчужило земельну ділянку площею 88,00 га, кадастровий номер 6825287800:04:002:0531, ОСОБА_2 , який 03 січня 2018 року здійснив її поділ на дві земельні ділянки площею по 44,00 га кожна з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533.
17 березня 2018 року ОСОБА_2 передав вищевказані земельні ділянки до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест».
20 березня 2018 року між ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» було укладено договори оренди землі, за умовами яких ТОВ «Зарус-Інвест» передало ТОВ «Агро-Еко-Граунд» у платне користування строком на 7 років земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533.
21 березня 2018 року Комунальне підприємство «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області зареєструвало право оренди земельних ділянок за ТОВ «Агро-Еко-Граунд».
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з пунктом «в» частини третьої, частиною четвертою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
За змістом пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 га.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.
Звертаючись до суду з цим позовом на підставі частини першої статті 388 ЦК України, заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави просив витребувати в ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0417, в координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 , оскільки це майно вибуло з володіння держави поза її волею.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.