Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 219/13725/18
провадження № 61-2707св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БАХМУТ-АГРО»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Соледарська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАХМУТ-АГРО» на постанову Донецького апеляційного суду від 20 січня
2021 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Агєєва О. В.,
Корчистої О. І.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БАХМУТ-АГРО» (далі - ТОВ «БАХМУТ-АГРО») звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 , Соледарської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 листопада 2017 року відповідно до протоколу земельних торгів у формі аукціону по лоту № 9 з продажу права оренди земельної ділянки позивач став переможцем торгів та уклав
з головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області договір оренди землі.
Відповідно до договору оренди землі від 28 листопада 2017 року орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває
у запасі, кадастровий номер 1420980500:01:033:0019, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за межами населеного пункту Берестівської сільської ради Бахмутського району Донецької області площею 17 га. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28 грудня
2017 року право оренди земельної ділянки зареєстровано.
30 квітня 2018 року ОСОБА_1 разом зі своєю родиною вчинив перешкоду позивачу у проведенні польових робіт на зазначеній земельній ділянці, посилаючись на те, що земельна ділянка перебуває у нього в оренді.
Рішення Берестовської сільської ради від 08 червня 2001 року «Про надання земельної ділянки в оренду для сінокосіння» не відповідає вимогам законодавства і підлягає скасуванню, а тому договір оренди є недійсним. Якщо у спірному договорі зазначено, що земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, то проект відведення відповідної земельної ділянки мав розглядатися Берестівською сільською радою до прийняття рішення про надання земель ОСОБА_1 , або в момент прийняття такого рішення, а саме 08 червня 2001 року. Проте такі документи не розглядалися.
Відповідно до умов першого розділу спірного договору земельна ділянка передається в оренду по акту приймання-передачі, який оформлюється
в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного договору. Також спірний договір має містити додатки: план земельної ділянки, акт прийому-передачі земельної ділянки. Проте акт прийому-передачі відповідачами не був оформлений і підписаний.
Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Берестівської сільської ради від 08 червня 2001 року «Про надання земельної ділянки
в оренду для сінокосіння», визнати недійсним договір оренди землі, укладений 21 серпня 2001 року між Берестівською сільською радою та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від
23 вересня 2020 року позов ТОВ «БАХМУТ-АГРО» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Берестівської сільської ради від 08 червня 2001 року № ІІІ/19-4 «Про надання земельної ділянки в оренду для сінокосіння».
Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Берестівською сільською радою та ОСОБА_1 21 серпня 2001 року на підставі рішення Берестівської сільської ради від 08 червня 2001 року, який посвідчений державним нотаріусом 21 серпня 2001 року за № 309 та зареєстрований
в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 03 жовтня
2001 року за № 3.
Суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, заявлених ТОВ «БАХМУТ-АГРО». Для укладання договору оренди землі ОСОБА_1 повинен був звернутися до Берестівської сільської ради із заявою про надання земельної ділянки із зазначенням бажаного розміру і місця розташування, мети її використання, що відповідачем не було зроблено, і це підтверджують письмові докази. Протягом розгляду даної справи
ОСОБА_1 та його представник не змогли надати суду проект відведення земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_1 повинен був укласти договір оренди. Відсутність вказаних документів підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 28 лютого 2020 року (а. с. 144 - 146), в якому зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно договору оренди, укладеного між ОСОБА_1
і Берестівською сільською радою, не розроблявся; встановлення в натурі меж земельної ділянки не здійснювалося, тому землю ідентифікувати неможливо, що порушує права позивача у користуванні земельною ділянкою, яку він отримав на законних підставах.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 20 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, щооскільки спірний договір оренди землі зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів землі
№ 3 належним чином, до нього доданий акт прийому-передачі земельної ділянки, і цього не заперечують сторони спірного правочину, відсутність
у договорі однієї з істотних умов, зокрема кадастрового номеру земельної ділянки, не унеможливила виконання договору, сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, тому незгода позивача з цим не може бути підставою для визнання його прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.
Аргументи учасників справи
У лютому 2021 року ТОВ «БАХМУТ-АГРО» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що Берестівська сільська рада 08 червня 2001 року без проекту відведення земельної ділянки, без встановлення меж земельної ділянки і визначення її розміру одним рішенням № ІІІ/19-4 вирішила надати земельну ділянку залуженої ріллі в оренду із земель резервного фонду, лот 46, площею 21,1 га, ОСОБА_1 . В пункті 2.2 рішення Берестівської сільської ради від 08 червня 2001 року зазначено приступити до використання земельної ділянки тільки після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі та державної реєстрації договору оренди, що свідчить про те, що під час передачі земельної ділянки
в оренду ОСОБА_1 без проекту відведення він сплачував орендну плату до державного бюджету в розмірі 750,00 грн на рік, коли нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яку орендує ТОВ «Бахмут-Агро» з 2017 року становить 226 771,85 грн, тобто ОСОБА_1 сплачує до державного бюджету приблизно 0,3307 % від її нормативної грошової оцінки. Відповідно до пункту 2.3 оспорюваного договору орендна плата вноситься орендарем у вигляді 5,00 грн за 1 га з врахуванням індексації у разі збільшення, всього 105,5 x 25 = = 2 637,50 грн за 25 років. Норми статті 288 ПК України встановлюють мінімальні та максимальні межі розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у відсотках до нормативної грошової оцінки. Тому проведення нормативної грошової оцінки землі та встановлення орендної плати не нижче 3 % від нормативної грошової оцінки є істотною умовою оспорюваного договору. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 21,1 га, яка є предметом оренди договору, не проводилась.
Апеляційним судом неправильно застосовано статті 203, 215 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 вересня 2018 року у справі
№ 925/1539/17 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 червня 2020 року
у справі № 236/2120/17.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 925/1539/17, від 18 червня 2020 року у справі