ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2022 року
м. Київ
справа №460/6798/20
адміністративне провадження № К/9901/31897/21 № К/9901/32036/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 460/6798/20
за позовом ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року (головуючий суддя - Недашківська К. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року (головуючий суддя - Шинкар Т. І., судді: Кухтей Р. В., Шевчук С. М.)
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - Кадрова комісія), Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії від 17 липня 2020 року № 15 (далі - спірне рішення № 15) про неуспішне проходження атестації за результатами співбесіди прокурором відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Рівненської області та органів прокуратури (далі - прокурор відділу) ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Рівненської області №783к від 18 серпня 2020 року про його звільнення з посади прокурора відділу;
- поновити його на посаді прокурора відділу або на рівнозначній посаді;
- стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами останнього етапу добору Кадрова комісія прийняла спірне рішення №15 про неуспішне проходження прокурором атестації. Позивач уважає прийняте відповідачем рішення протиправним і таким, що підлягає скасування, оскільки воно не містить обґрунтування та мотивів прийняття. Позивач вказує, що підставами для висновку про не проходження атестації є те, що у комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності його критерію доброчесності у частині достовірності декларування відомостей, вказаних в деклараціях особи, уповноваженої на виконання держави або місцевого самоврядування, та щодо наявності публікацій в медіа щодо неналежної поведінки прокурора. На думку позивача, Комісія була зобов`язана звернутися до компетентного органу з метою достовірної та повної перевірки таких фактів. Без проведення подібної перевірки компетентними органами, висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях та власних здогадках членів комісії, адже у прокурорському досьє не має і не було на момент прийняття оскаржуваного рішення жодного доказу наявності декларування недостовірних відомостей чи будь-якої розбіжності у задекларованих відомостях. Позивач також зазначає, що оскаржуване рішення №15 є таким, що не відповідає критерію «вмотивованості», оскільки з його змісту неможливо встановити, що ж було підставою для такого негативного висновку відносно прокурора. На думку позивача, під час проведення співбесіди Кадрова комісія вийшла за межі своєї компетенції, оскільки перебрала на себе повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК).
Таким чином, вважаючи незаконним своє звільнення, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року позов задоволено повністю.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення Кадрової комісії не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачем не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, негативна оцінка ділових, професійних та особистих якостей, кваліфікаційного рівня, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку.
5. Суд першої інстанції установив, що позивачем успішно пройдено два іспити у формі анонімного тестування, у Кадрової комісії не було жодних зауважень щодо підготовленого позивачем практичного завдання №6, оскільки оскаржуване Рішення №15 не містить належного обґрунтування щодо написання позивачем практичного завдання з недоліками. Позивачем під час проведеної атестації продемонстровано високий рівень професійних знань та навичок, що не заперечується відповідачами. Крім того, позивачем подавалися декларації до НАЗК. При цьому суд зазначив про те, що повноваження стосовно здійснення контролю, в тому числі щодо перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК, яка має відбуватися у порядку, визначеному Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII).
6. Суд першої інстанції вказав, що відсутність в оскаржуваному рішенні №15 мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і докази (документи), є достатньою та самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування. Поряд з цим зазначив, що оскаржуване рішення №15 не містить негативних висновків щодо результатів проходження позивачем тестування та виконання практичного завдання, що має своїм наслідком успішне проходження позивачем зазначених етапів атестації.
7. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 липня 2021 року скасував рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №15 від 17 липня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо неуспішного проходження атестації прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 .
Визнав протиправним та скасував наказ прокуратури Рівненської області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 18 серпня 2020 року №783к.
Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Рівненської області з 19 серпня 2020 року.
Стягнув з прокуратури Рівненської області на користь позивача 132 251 грн 66 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2020 року по 11 лютого 2021 року.
В решті позову відмовив.
8. Восьмий апеляційний адміністративний суд погодився з вищенаведеною позицією суду першої інстанції щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 частково, вказавши, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку лише щодо поновлення позивача на посаді в органі (Рівненській обласній прокуратурі), який на час звільнення позивача не розпочав роботу у спосіб, визначений законом.
9. Також звернув увагу суду першої інстанції, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу (розмір якого правильно розраховано судом першої інстанції) підлягає стягненню з Прокуратури Рівненської області як органу з якого звільнено позивача.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
10. Не погодившись з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, Офіс Генерального прокурора та Рівненська обласна прокуратура звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, у яких просять скасувати вказані рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
11. Підставою касаційного оскарження Офіс Генерального прокурора визначив пункт 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зокрема, скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 7, 9, 11, 13, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX та положень Порядку №221 (пункт 8 розділу І, розділ IV ) - щодо дискреційності повноважень кадрових комісій для ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, а також повноважень кадрової комісії на здійснення перевірки відповідності витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам.
12. Аргументуючи свою позицію скаржник зазначає, що кадрова комісія за результатами співбесіди має можливість на власний розсуд шляхом голосування прийняти рішення - про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації. При цьому, голосуючи за те чи інше рішення, кожен член комісії діє за внутрішнім переконанням, що забезпечує об`єктивність прийнятого рішення. Відтак, повноваження кадрових комісій щодо прийняття відповідних рішень у межах компетенції є дискреційними. Суд, у свою чергу, не наділений повноваженнями здійснювати оцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня його професійної компетентності та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам.
13. На підтвердження правильності викладених доводів скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 826/26007/15 щодо визнання протиправними та скасування рішення Київської конкурсної комісії Генеральної прокуратури України з проведення відкритого конкурсу кандидатів на адміністративні посади у місцевих прокуратурах, а також на постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № П/800/409/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 800/328/17, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 26 червня 2018 року у справі № 800/264/17, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/354/17 щодо меж судового розсуду при наданні юридичної оцінки діям та рішенням ВККС під час вирішення цим органом питання відповідності судді (кандидата на посаду судді) визначеним у законі критеріям у ході кваліфікаційного оцінювання.
14. На переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спірне рішення Кадрової комісії не відповідає критерію обґрунтованості, адже завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідності вимогам професійної етики та доброчесності. Скаржник уважає, що кадрова комісія не зобов`язана нормами Закону юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття рішення, що підтверджує наявність у членів кадрової комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв. При цьому, відсутність у суду законодавчої можливості перевірити ці обставини у зв`язку з об`єктивними причинами, наприклад, таємність обговорення членами кадрової комісії отриманої інформації, жодним чином не означає, що рішення кадрової комісії є необґрунтованим та протиправним.
15. Крім того скаржник зазначає, що підставою для касаційного оскарження є необхідність відступити від висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20-а щодо застосування статей 4,11, 50 Закону України «Про запобігання корупції» - щодо перебирання на себе кадровою комісією повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК ).
16. Висловлюючи свою позицію стосовно висновків судів першої та апеляційної інстанцій про перебирання Кадровою комісією на себе повноважень НАЗК, скаржник зауважує, що жодна норма Закону № 1700-VII чи іншого закону не вказує про виключність повноважень цього органу з перевірки декларацій і не заперечує права інших органів у межах їхньої компетенції здійснювати такі перевірки.
17. Вказує, що мета перевірки НАЗК є відмінною від мети перевірки кадровою комісією в цій частині, як і різні методи проведення перевірки.
18. Також скаржник вказує, що судами не ураховано, що відповідно до пп. 3 пункту 15 розділу II «Прикінцевих і перехідних положень» Закону № 113-ІХ чітко визначено, що відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції є предметом дослідження кадровою комісією дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності.
19. Рівненська обласна прокуратура подала аналогічного змісту касаційну скаргу, з поміж іншого зазначила, що чітко визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ в даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
20. Ухвалою від 14 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження (К/9901/31897/21) за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року з підстави, визначеної пунктами 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
21. З цих же підстав Верховний Суд ухвалою від 07 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження (К/9901/32036/21) за касаційною скаргою Рівненської обласної прокуратури.
22. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, у якому просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
23. Ухвалою від 04 травня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Відмовив Офісу Генерального прокурора у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення розгляду адміністративної справи у касаційному порядку.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
24. ОСОБА_1 на підставі наказу від 19.07.2018 №635 призначений на посаду прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Рівненської області (запис трудової книжки від 19.07.2018 №21).
25. Позивач успішно склав два етапи атестації, а саме: 1) іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, та був допущений до третього етапу атестації у формі проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, з виконанням письмового практичного завдання.
26. 17 липня 2020 року за результатами співбесіди Сьомою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора прийнято рішення №15 «Про неуспішне проходження прокурором атестацій».
27. У рішенні зазначено, що на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, зокрема: - під час співбесіди та виконання практичного завдання прокурор продемонстрував низький рівень професійної компетенції, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань основних положень Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», законодавства та правозастосовної практики у сфері кримінального права і процесу, а також відсутність професійної мотивації; - на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей, вказаних в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в частині відповідності майна, яке знаходиться у власності та користуванні прокурора й членів його сім`ї, їхнім законним доходам; правомірності та джерел походження грошових коштів (заощаджень) прокурора та його близьких родичів (відсутність належного обґрунтування джерел походження доходів, подарунків у грошовій формі дружини ОСОБА_2 ); права безоплатного користування прокурором транспортними засобами (AUDI A6 2006 року випуску та Volkswagen Passat 2011 року випуску); - наявність обґрунтованих сумнівів стосовно доброчесності прокурора у зв`язку з розміщенням в електронних медіа ряду публікацій, у яких вказуються негативні обставини професійної діяльності, вимагання неправомірної вигоди та неналежної позаслужбової поведінки прокурора.
28. Наказом Прокуратури Рівненської області від 18 серпня 2020 року №783к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Рівненської області з 18 серпня 2020 року; підстава - рішення №15 від 17 липня 2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації.
29. Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся із позовом до суду.
V. Нормативне регулювання
30. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
32. 25 вересня 2019 року набув чинності Закон № 113-IX, яким до Закону № 1697-VII були внесені зміни, якими, зокрема, зменшено загальну чисельність прокурорів органів прокуратури, запроваджено процедуру атестації прокурорів, а також у тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
33. Пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
34. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9).
35. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
36. Згідно з пунктами 11-13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
37. За змістом пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX, кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
38. Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
39. На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок № 221, пунктами 6, 8 розділу I якого визначено, що атестація включає в себе три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
40. Розділ IV Порядку № 221 визначає порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.
41. До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками (пункт 2 розділу IV).
42. На виконання практичного завдання прокурору надається 45 хвилин. Виконання практичного завдання після завершення наданого часу забороняється. Після виконання завдання прокурор здає комісії написане ним вирішення завдання на аркуші (аркушах) з відміткою комісії (пункт 7 розділу IV).
43. Співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання (пункт 8 розділу IV).
44. Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень (пункт 9 розділу IV).
45. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно) (пункт 10 розділу IV).