ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 420/6134/21
адміністративне провадження № К/9901/42907/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/6134/21
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Маркочева Наталія Вікторівна, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Коваль М.П., судді: Кравець О.О., Зуєва Л.Є.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДМС від 13 жовтня 2017 року № 393-17, яким ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов`язати ДМС прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно ОСОБА_1 .
2. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в листопаді 2014 року звернувся до Головного управління ДМС України в Одеській області із заявою про надання захисту в Україні. Проте, рішенням від 03 квітня 2015 року № 273-15 ДМС відмовила у визнанні його біженцем або особою, що потребує додаткового захисту. Вказане рішення було оскаржене в судовому порядку. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 вересня 2015 року у справі № 815/2978/15 задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 , скасував рішення ДМС та зобов`язав повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням інформації по країні його походження та встановлених судом обставин. Однак, рішенням від 13 жовтня 2017 року № 393-17 ДМС повторно відмовила позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Позивач дізнався про зазначене рішення ДМС із повідомлення № 323 від 27 жовтня 2017 року, яке отримав 15 грудня 2017 року. З указаним рішенням відповідача ОСОБА_1 не погоджується, оскільки вважає, що наявні підстави для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зокрема ризик переслідування у країні походження у зв`язку з належністю до певної соціальної групи - особа, яка ухиляється від проходження військової служби.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДМС від 13 жовтня 2017 року № 393-17, яким ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано ДМС прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно ОСОБА_1 .
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач формально перевірив обставини, викладені позивачем, що порушило принцип рівності перед законом та призвело до прийняття протиправного рішення щодо відмови позивачу у визнанні особою, яка потребує додаткового захисту з боку ДМС. Зокрема, відповідач взагалі не взяв до уваги інформацію по країні походження позивача, а саме, того факту, що на теперішній час у Сирії триває громадянська війна, систематично порушуються права людини та основні свободи. Відтак, на думку суду, беззмістовним є висновок відповідача про те, що позивач не пов`язує свої особисті проблеми з загальними проблемами в аспекті критичного стану в Сирії, оскільки позивач мотивував своє звернення до влади України за захистом саме побоюваннями повертатися у країну громадянської належності. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність загальновідомих офіційних обставин, які підтверджують обґрунтованість загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження, в якій існує військовий конфлікт. В силу обставин, що змінилися, позивач має обґрунтовані причини звернутися про надання притулку, що є умовами для надання додаткового захисту у відповідності до вимог пунктів 4, 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» .
5. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2021 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
6. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, опираючись на те, що письмове повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивачем було отримане 15 грудня 2017 року, водночас позов ОСОБА_1 направив до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 08 квітня 2021 року, тобто більше ніж через три роки після отримання повідомлення, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, законодавством регламентовано скорочений п`ятиденний строк оскарження до суду особою, яка зверталася за захистом до органів ДМС, рішення про відмову в наданні їй статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
7. Одночасно суд апеляційної інстанції установив, що при зверненні до суду першої інстанції та після залишення адміністративного позову без руху позивачем заявлялось клопотання про поновлення строків звернення до суду, яке було фактично проігнороване судом першої інстанції. У свою чергу, суд апеляційної інстанції оцінивши доводи, наведені у вказаному клопотанні, визнав їх необґрунтованими, оскільки обставини, про які вказує позивач, не є непереборними та такими, що свідчать про неможливість звернення позивача до суду на протязі трьох років.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
8. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 через адвоката Маркочеву Н.В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, у якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
9. Підставою касаційного оскарження визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Так, скаржник вказує на порушення норм процесуального права - пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 1640/2719/18, від 27 травня 2021 року у справі № 140/3708/19, від 21 липня 2021 року у справі № 520/5875/19.
10. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що у названих постановах Верховного Суду містяться висновки щодо застосування пункту 8 частини першої статті 240 КАС України у відносинах, пов`язаних із залишенням судом апеляційної інстанції з власної ініціативи адміністративного позову без розгляду через пропуск строків звернення до суду першої інстанції, з виходом поза межі вимог апеляційної скарги.
11. Ухвалою від 13 грудня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. У відзиві на касаційну скаргу ДМС просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року - без змін.
13. Ухвалою від 04 травня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
14. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Сирії, уродженець м. Дейр-ез-Зор, за національністю - араб, за віросповіданням - мусульманин-суніт. Рідна мова арабська, вільно володіє англійською та російською мовами.
15. За сімейним станом одружений на громадянці України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шлюб був зареєстрований 03 вересня 2015 року, та документований свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
16. Позивач має двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який документований свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , який документований свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (діти позивача є громадянами України та не проходять за особою справою позивача).
17. Позивач має неповну вищу освіту. Середню освіту здобув на Батьківщині протягом 1990-2002 років. З 2002 по 2003 рік навчався на підготовчих курсах в Одеській національній академії харчових технологій, з 2003 по 2005 рік навчався в Одеському державному екологічному університеті. Навчання не закінчив через відсутність фінансової підтримки з боку батьків.
18. Щодо трудової діяльності, то на Батьківщині позивач не працював. В Україні працює реалізатором на промисловому ринку. Ані на Батьківщині, ані на території нашої країни позивач не був членом жодних громадських, молодіжних, релігійних, військових чи інших організацій. Позивач є військовозобов`язаним, строкову службу не проходив.
19 Країну постійного проживання позивач залишив 21 лютого 2010 року. Літаком на підставі національного паспорту № НОМЕР_5 та візи типу НОМЕР_4 позивач авіарейсом м. Дамаск (Сирія) - м. Стамбул (Туреччина) - м. Одеса (Україна) потрапив до України. З того часу позивач до Сирії не повертався.
20. У листопаді 2014 року позивач звернувся до Головного управління ДМС України в Одеській області із заявою про надання захисту в Україні.
21. Рішенням ДМС від 03 квітня 2015 року № 273-15 позивачеві було відмовлено у визнанні біженцем або особою яка потребує додаткового захисту. 21 травня 2015 року позивач отримав повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додатковий захист № 260.
22. Зазначене рішення було оскаржено в судовому порядку. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі №815/2978/15 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення ДМС від 03 квітня 2015 року №273-15 та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 11 листопада 2014 року про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням інформації по країні походження (Сирії) та обставин, установлених судом.
23. Рішенням № 393-17 від 13 жовтня 2017 року відповідач повторно відмовив ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
24. Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Нормативне регулювання
25. В силу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (стаття 5).
27. Згідно з частинами першою - третьою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
28. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
29. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30. Законом, яким установлені спеціальні строки звернення до суду у справах цієї категорії, є Закон України від 8 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі - Закон № 3671-VI).
31. За приписами частин першої, п`ятої та п`ятнадцятої статті 10 Закону № 3671-VI рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у тому числі стосовно перебуваючих з ним на території України неповнолітніх дітей (членів сім`ї заявника або таких, які знаходяться під його опікою чи піклуванням), внесених до анкети заявника, на визнання яких біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, є письмова згода заявника, висловлена в анкеті чи заяві, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як до трьох місяців.
32. За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
33. У разі невикористання особою права на оскарження протягом п`яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі національний паспорт та інші документи (якщо такі є в особовій справі заявника), що перебувають на зберіганні.
34. Відповідно до частини другої статті 12 Закону № 3671-VI рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.