ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 826/19002/16
адміністративне провадження № К/9901/21134/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е.,
Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року (головуючий суддя - Чудак О.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.)
у справі № 826/19002/16
за позовом ОСОБА_1
до Національного антикорупційного бюро України,
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії , -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач, НАБУ), в якому просив визнати бездіяльність НАБУ, що виявилась у невиплаті грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою, - протиправною; зобов`язати НАБУ нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою, в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 51 040,60 грн, з урахуванням індексу інфляції.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 в її мотивувальній частині, виключивши з неї посилання на наявність у позивача права на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою, у зв`язку з тим, що даний вид грошової допомоги не входить до структури заробітної плати працівника НАБУ, яка визначена статтею 23 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України». В іншій частині постанову залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20.02.2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, що виявилась у невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою; зобов`язано Національне антикорупційне бюро України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою, в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 51 040,60 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що, беручи до уваги положення посадової інструкції (т. 2 а.с. 44-49) керівника управління по роботі з громадськістю Національного бюро, вказана посада, яку обіймав позивач, у розумінні норм Закону України «Про державну службу», відноситься до посад державної служби категорії «Б». Окремо суди звернули увагу, що Закон України «Про державну службу» не висуває будь-яких додаткових умов отримання грошової допомоги, як-то звернення з відповідною заявою, або оформлення такого волевиявлення в іншій формі та не передбачає будь-якої свободи розсуду уповноваженої особи у питанні виплати грошової допомоги у випадку задоволення заяви державного службовця про надання щорічної основної оплачуваної відпустки. Отже, державний службовець має право на виплату грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до ст. 57 Закону України «Про державну службу». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №826/19002/16 (провадження №К/9901/22460/18). Посилання представника відповідача на те, що така виплата не була передбачена у кошторисі Національного бюро на 2016 рік, на підтвердження чого надано службову записку (т. 2 а.с. 61), у зв`язку з чим і не була виплачена позивачу, судами не взяті до уваги, оскільки вказані обставини нівелюють надане статтею 57 Закону України «Про державну службу» право позивача на таку виплату, а також не виключають обов`язок Національного бюро здійснити таку виплату позивачу, у разі настання відповідних підстав. Стосовно врахування індексу інфляції, то суди зазначили, що, оскільки грошова допомога, передбачена статтею 57 Закону України «Про державну службу», має разовий характер, вона не підпадає під визначення доходів в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159. Також колегія суддів суду апеляційної інстанції в частині доводів відповідача щодо наявності підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропущення строку звернення до суду зазначила, що про порушення свої прав та невиплату належної суми грошової допомоги, яка надається до відпустки, позивач дізнався після отримання довідки про це від 09.11.2016. До суду позивач звернувся 29.11.2016, тобто у межах строку звернення, визначеного КАС України.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
09 червня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення судів та закрити провадження у справі.
Оскаржуючи вказані судові рішення, скаржник вказав на наявність підстав, викладених у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, заявник указує, що судами не було враховано висновки Верховного Суду у справі №240/532/20, та, як наслідок, не застосовано місячний строк звернення до суду із вказаним позовом. Також, скаржник зазначив, що виплата грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати не була передбачена у кошторисі Національного бюро на 2016 рік, а тому взяття відповідачем зобов`язань в частині виплати зазначеної допомоги було б порушенням бюджетного законодавства, а саме ст.48 Бюджетного кодексу України. З огляду на неврахування судами вищезазначених положень бюджетного законодавства, скаржник вказує на наявність підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у подібних правовідносинах в постанові від 20.02.2020 у справі №826/19002/16.
15 липня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив позивача на дану касаційну скаргу, в якому, покликаючись на необґрунтованість доводів останньої, позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Відповідно до розпорядження директора Національного бюро від 23.11.2015 №364-р «Про призначення ОСОБА_1 » (т. 2 а.с. 41) позивача з 24.11.2015 призначено на посаду керівника управління по роботі з громадськістю, як такого, що пройшов за конкурсом, а 24.11.2015 ОСОБА_1 у Національному бюро прийнято присягу державного службовця (т. 2 а.с. 43).
З 30.05.2016 по 30.06.2016 позивач перебував у щорічній основній відпустці згідно з розпорядженням директора НАБУ від 26.05.2016 №638-р (т. 1 а.с. 18); 04.08.2016 позивачем використано 1 календарний день частини щорічної основної відпустки згідно з розпорядженням директора НАБУ від 02.08.2016 №1089-р (т. 1 а.с. 20); з 17 по 18 жовтня 2016 позивачем використано частину щорічної основної відпустки згідно з розпорядженням т.в.о. директора НАБУ від 17.10.2016 №1525-р (т. 1 а.с. 22).
При цьому, щорічна основна відпустка та частини щорічної основної відпустки надані позивачу за період роботи з 24.11.2015 по 23.11.2016.
У зв`язку з переведенням позивача до Національної поліції України, 07.11.2016 він був звільнений з НАБУ (т. 2 а.с. 42) та того ж дня звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити про нарахування та виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги при наданні щорічної основної відпустки за час роботи в НАБУ згідно з положеннями Закону України «Про державну службу».
За результатами розгляду звернення позивача, він отримав довідку НАБУ від 09.11.2016 №03/2-11-01/39994 (т. 1 а.с. 9), згідно з якою, за період роботи в НАБУ (з 01.01.2016 по 07.11.2016) матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога при наданні щорічної основної відпустки йому не надавалися.
Вважаючи невиплату грошової допомоги протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності НАБУ визначаються Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII (далі - Закон № 1698-VII).
Відповідно до частини першої статті 1 вказаного Закону № 1698-VII, НАБУ є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
Згідно з частинами 1, 6 статті 10 Закону № 1698-VII до працівників НАБУ належать особи начальницького складу, державні службовці та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро.