ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 2040/6019/18
адміністративне провадження № К/9901/8839/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Шишова О.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року (суддя Сліденко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року (головуючий суддя Бенедик А.П., судді: Присяжнюк О.В., Мельнікова Л.В.) у справі №2040/6019/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ирбис-Авто» до Харківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ирбис-Авто» (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківської митниці ДФС (надалі - відповідач, митний орган, митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29 травня 2018 року №UA807000/2018/000355/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митницею при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів, витребування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості було порушено вимоги статей 53, 54, 57, 58 Митного кодексу України та рішення про визначення митної вартості товарів є таким, що не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України. Стверджує, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом контролюючому органу було надано всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці ДФС про корегування митної вартості товарів від 29 травня 2018 року №UA807000/2018/000355/2.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивачем під час митного оформлення товару надано всі необхідні документи, які відповідали вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікували оцінюваний товар, не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару. Натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об`єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.
Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що митницею шляхом перевірки числового значення митної вартості, наявної в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів виявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товару. Вказує на неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Вважає, що довідка про транспортні витрати, надана підприємством не може бути визнана документом, що належним чином підтверджує числове значення транспортних витрат, як складової митної вартості товарів. Вказує на те, що для цілей визначення митної вартості товарів не має різниці, сплачуються витрати на транспортування товарів продавцем чи покупцем, оскільки вони у будь-якому разі мають бути включені до складу митної вартості товару.
Позивач 11 травня 2019 року надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 липня 2010 року між Фірмою Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ирбис-Авто» укладено контракт №23/К, за умовами якого Фірма Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) зобов`язується здійснювати поставку запасних частин до автомобілів, а позивач приймати та оплачувати вартість в порядку та на умовах обумовлених у Контракті. Асортимент, ціни і кількість товару, що поставляється вказуються у відповідних інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту та товарно-транспортних накладних (пакувальних аркушах).
Сторони домовилися прийняти в якості валюти контракту, платежу, що визначає ціну Товару - ЄВРО. Ціна Товару визначається за взаємною згодою сторін і вказується у відповідних інвойсах. Загальна вартість Контракту 1 000 000 ЄВРО. Поставка Товару за цим Контрактом здійснюється товарними партіями, відповідно до міжнародних правил «ІНКОТЕРМС -2000» на умовах ЕХ WORKS KONTICH, Вelgium, якщо угодою сторін не буде передбачено інше. Продавець направляє за цим товаром належно-оформленні документи: інвойс; пакувальний лист; експортну декларацію, товарно-транспортну накладну (статті 2, 3 Контракту від 1 липня 2010 року Контракту №23/К)
В межах виконання зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом позивачем здійснена господарська операція з імпорту на митну територію України товарів (88 шт. диску гальмівного BCR145A за ціною 38,00 євро за одиницю; 18 шт. диску гальмівного BCR176A за ціною 50,38 євро за одиницю; 154 шт. диску гальмівного BCR201A за ціною 38,05 євро за одиницю; 66 шт. диску гальмівного BCR214A за ціною 43,87 євро за одиницю; 44 шт. диску гальмівного BCR215A за ціною 34,00 євро за одиницю; 18 шт. диску гальмівного BCR222A за ціною 52,00 євро за одиницю; 152 шт. диску гальмівного BCR225A за ціною 44,99 євро за одиницю; 44 шт. диску гальмівного BCR323A за ціною 51,00 євро за одиницю; 100 шт. монтажного комплекту для гальмівних колодок за ціною 13,00 євро за одиницю).
Дана операція була оформлена у вантажній митній декларації від 29 травня 2018 року №UA807170/2018/025033, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору (вартість операції) у розмірі 26.435,68 євро.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом подано документи, які містять складову заявленої митної вартості: контракт від 1 липня 2010 року №23/К; додаткова угоди до контракту, специфікацію, рахунок-фактури (інвойс), довідку про транспортні витрати, страховий поліс, договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом також подано додаткові документи: митну декларації країни відправлення; каталог виробника товару; специфікацію.
Митний орган застосував процедуру консультацій з приводу рівня митної вартості товару. Листом від 29 травня 2018 року вих. №15457-V/29 товариство повідомило митний орган про неможливість надання додаткових документів.
За наслідками проведеної перевірки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29 травня 2018 року №UA807000/2018/000355/2, яким застосовано резервний - другорядний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту із розрахунку 3,21 євро на кілограм товару.
Після цього митне оформлення товару було проведено підприємством за вантажною митною декларацією від 29 травня 2018 року №UA807170/2018/025256.
Підставою для прийняття спірного рішення контролюючий орган визначив положення статей 54-64 Митного кодексу України та висновки митного органу про непідтвердження платником податків в ході процедури консультацій підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару і про наявність в розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на товар, що імпортувався.
Задовольняючи позовні вимоги, суди висновувалися на тому, що висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним через відсутність доказів відповідності умов поставки оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.
Положеннями статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною першою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу вказаних положень Кодексу вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За вимогами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За вимогами частин 1-3 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодекс.
Положеннями частин 1-3 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.