ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 160/16362/20
адміністративне провадження № К/9901/39646/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 160/16362/20
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (головуючий суддя - Головко О. В., судді: Ясенова Т. І., Суховаров А. В.)
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - ТУ ДСА України у Дніпропетровській області, відповідач), у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди за період з 01 травня по 01 серпня 2020 року (спірний період) включно із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та обмеженням нарахування у сумі 104 426,68 грн;
- зобов`язати відповідача провести їй нарахування суддівської винагороди за період з 01 травня по 01 серпня 2020 року, обчисливши її у належному розмірі відповідно до статі 130 Конституції України та статі 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити недоотриману частину суддівської винагороди в сумі 104 426,68 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що працює на посаді судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Однак відповідачем у спірний період суддівську винагороду нараховано та виплачено не у розмірі встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а з обмеженнями установленими на час карантину, що призвело до порушення права на належне матеріальне забезпечення. Вважаючи незаконним обмеження суддівської винагороди, позивачка звернулась до суду за захистом свого порушеного права.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року позов задоволено частково.
4. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з травня по липень 2020 року включно із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та обмеженням нарахування у сумі 102 626,22 грн.
Зобов`язано ТУ ДСА України у Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з травня по липень 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити недоотриману частину з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Приймаючи означене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). При нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися винятково цим Законом, водночас застосування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України.
6. Суд першої інстанції наголосив, що розмір суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII, інші закони України до цих правовідносин не застосовуються.
7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу ТУ ДСА України у Дніпропетровській області задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
8. В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах законодавства, чинного на час спірних правовідносин.
9. Аргументуючи свою позицію суд апеляційної інстанції зазначив, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»» від 13 квітня 2020 року № 553-IX (далі - Закон № 553-IX) статтею 29 було передбачено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
10. Апеляційний суд зауважив, що суди в Україні є бюджетними установами, які фінансуються з Державного бюджету в порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. Розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов`язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань.
11. З огляду на це, апеляційний суд дійшов висновку, що обмеживши суддівську винагороду (яка підлягає виплаті) максимальним розміром 47 230,00 грн, відповідач діяв в межах законодавства, чинного на час спірних правовідносин, та був позбавлений можливості розсуду щодо меж його застосування.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
12. Не погодившись з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказане рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
13. Підставою касаційного оскарження позивач зазначила пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах № 340/1916/20, № 160/12091/20, № 160/6003/20.
14. Аргументуючи свою позицію скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків зазначивши про відсутність з боку відповідача при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди порушень норм статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII з огляду на зміни, внесені Законом № 553-IX. Адже норми Конституції є нормами прямої дії і стаття 130 Основного Закону говорить, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Жодним іншим законодавчим актом, окрім спеціального Закону № 1402-VIII не може бути змінено розмір суддівської винагороди.
15. Відтак вважає, незаконним обмеження суддівської винагороди у спірний період.
16. Ухвалою від 15 листопада 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
17. На касаційну скаргу відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.
18. У відзиві зазначено, що з 18 квітня 2020 року відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
19. Ухвалою від 04 травня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
20. ОСОБА_1 займає посаду судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із встановленням посадового окладу відповідно до штатного розкладу та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу.
21. У період з 01 травня до 01 серпня 2020 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено суддівську винагороду відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
22. Не погодившись із обмеженням у виплаті суддівської винагороди, що була виплачена у спірний період, позивачка звернулася до суду.
V. Нормативне регулювання
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
25. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
26. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
27. Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.
28. Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
29. Згідно з частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
30. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
31. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 553-ІХ, згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) доповнено, зокрема статтею 29 наступного змісту: «установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».
32. 28 серпня 2020 року Конституційний Суд України Рішенням №10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону №294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II Прикінцеві положення Закону № 553-IX. Відповідно до вказаного рішення вказані положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
VІ. Позиція Верховного Суду
33. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
34. Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
35. Надаючи оцінку правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
36. Ураховуючи, що виплати суддівської винагороди у період з 01 травня по 01 серпня 2020 року було обмежено статтею 29 Закону № 294-IX у редакції Закону № 553-IX (у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року), суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що дії відповідача, щодо нарахування та виплати заробітної плати у такому розмірі, були правомірними.