ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 520/9769/19
адміністративне провадження № К/9901/47675/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/9769/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою адвоката Острицького Андрія Олеговича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року (постановлену у складі головуючого судді П`янової Я.В., суддів Спаскіна О.А., Любчич Л.В.),
У С Т А Н О В И В :
1. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі №520/1824/19 протиправною; зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 1 вересня 2008 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати».
2. 1 червня 2021 року представник позивача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій просив: визнати дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у здійсненні невірного розрахунку ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з 1 вересня 2008 року по 30 листопада 2017 року та виплаченої у вересні 2019 року протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з 1 вересня 2008 року по 30 листопада 2017 року та виплаченої у вересні 2019 року, розрахувавши компенсацію за формулою визначеною статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159 за весь період невиплати пенсії, а саме з 1 вересня 2008 року по 31 серпня 2019 року.
3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 8 червня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 від 1 червня 2021 року, подану в порядку статті 382, 383 КАС України, залишено без задоволення
4. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким заяву від 1 червня 2021 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.
5. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі № 520/9769/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
6. Повертаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам КАС України. Скаржнику було надано строк для усунення недоліків десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали, шляхом надання до другого апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору чи доказів наявності пільг по його сплаті. Однак, скаржником недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк не було усунуто, а тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги скаржнику.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, представник позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без дотримання судом положень частини другої статті 132 КАС України та положень Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), що призвело до ухвалення незаконного рішення про повернення апеляційної скарги. Так, скаржник зазначає, що Законом № 3674-VI не передбачено вимоги щодо сплати судового збору за звернення із заявою в порядку статті 382 КАС України (щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення).
9. Скаржник також звертає увагу на те, що Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №2а/0470/2563/12 та від 11 серпня 2021 року у справі №560/4364/19 дійшов висновку про те, що приписами статті 4 Закону № 3674-VI не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відтак, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із такою заявою в порядку контролю за виконанням судового рішення, на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою, а тому, відповідно, і з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийнятої за результатами її розгляду.
Позиція інших учасників справи
10. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу представника позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 14 січня 2022 року про відкриття касаційного провадження відповідачем отримано 20 січня 2022 року.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2022 року відкрито касаційне провадження на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року у справі №520/9769/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
12. Суддя-доповідач ухвалою від 4 травня 2022 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 5 травня 2022 року.
13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
15. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
16. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
17. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.
18. Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення.
19. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).
20. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
21. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України, надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору.
22. Водночас ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 8 червня 2021 року повернуто скаржнику у зв`язку із тим, що скаржником недоліки апеляційної скарги, визначені в ухвалі Другого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року, у встановлений судом строк не було усунуто.
23. Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду не погоджується та вважає за необхідне вказати таке.
24. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.
25. Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються:
1) документ про сплату судового збору;
2) копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
3) копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи;
4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
26. Таким чином, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі не усунення такого недоліку, така скарга повертаються особі, яка її подала.
27. Скаржник, подаючи апеляційну скаргу виходив з того, що відповідно до статті 4 Закону № 3674-VI звільнений від сплати судового збору за подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, про що і зазначив у поданій скарзі.
28. Колегія суддів зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
29. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом №3674-VI.
30. Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
31. Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону).
32. Статтею 4 Закону № 3674-VI установлює розміри ставок судового збору стосовно документів, за подання яких справляється судовий збір. При цьому розміри ставок судового збору залежать від характеристики об`єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (у деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб`єкта, який звертається до суду).
33. Однак, приписами статті 4 Закону № 3674-VI не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення.
34. Відтак, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою, а тому, відповідно, і з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийнятої за результатами її розгляду.
35. Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією щодо застосування статті 132 КАС України та статті 4 Закону №3674-VI, висловлену у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №2а/0470/2563/12, від 22 січня 2020 року та від 11 серпня 2021 року у справі №560/4364/19.