ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 520/9776/19
адміністративне провадження № К/9901/7430/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (ухвалене у складі головуючого судді Бабаєва А.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Донець Л.О., суддів Бенедик А.П., Гуцала М.І.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), у якій просив суд зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 28 лютого 2019 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії, в порушення приписів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), не надано відповідачу паспорт (або іншій документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік), що свідчить про обґрунтованість прийнятого рішення про відмову в призначені пенсії позивачу. Відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та в межах повноважень, визначених законодавством, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
5. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що ОСОБА_1 були подані всі документи, необхідні для призначення пенсії. Наполягає на тому, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано до спірних відносин положення Порядку №22-1, оскільки останній не визначає вимог до документа, який потрібно пред`явити заявнику для засвідчення особи у випадку звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. На переконання скаржника, чинне законодавство не зобов`язує особу подавати саме паспорт для підтвердження особи, а не будь-який інший документ, з якого можна встановити особу.
6. Також скаржник зазначає, що ОСОБА_1 є громадянином України та має право на пенсію відповідно до законодавства України.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
7. Касаційна скарга надійшла до Суду 16 березня 2020 року.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16 березня 2020 року для розгляду справи №520/9776/19 визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №520/9776/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
10. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 6 грудня 2021 року №15), що унеможливило його участь у розгляді касаційної скарги, призначено повторний розподіл.
11. Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 4 травня 2022 року для розгляду справи №520/9776/19 визначено нову колегію суддів у складі судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Стрелець Т.Г. та Коваленко Н.В.
12. Ухвалою Верховного Суду від 4 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 5 травня 2022 року.
Позиція інших учасників справи
13. 13 квітня 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на касаційну скаргу, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
14. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зокрема зазначає, що ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії не було додано документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема паспорт або інший документ, виданий компетентним органом України, який би посвідчував особу заявника. Також зазначено, що позиція суду апеляційної інстанції відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 21 вересня 2018 року у справі №805/465/18-а.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
15. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
16. 10 січня 2019 року представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії позивачу, в якій просив Пенсійний фонд визначити уповноважений територіальний орган, що має розглянути заяву по суті та направити її за належністю.
17. Пенсійний фонд України на заяву представника позивача надав відповідь № 4779/Т-11 від 5 березня 2019 року, в якій повідомив, що управлінням визначеним для розгляду заяви позивача про призначення пенсії є Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова.
18. 28 лютого 2019 року представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав до відповідача заяву позивача про призначення пенсії.
19. Листом Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова №5596-47/02-01 від 20 березня 2019 року повідомлено представника позивача про необхідність надати документ, що підтверджує громадянство України, місце проживання (реєстрацію), документи про стаж, вік в оригіналах протягом трьох місяців з дня подання.
20. Також, Індустріальним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова, за результатом розгляду заяви позивача від 10 січня 2019 року про призначення пенсії за віком, прийнято рішення №70 від 13 березня 2019 року, згідно якого серед наданих заявником документів відсутні документи, які б підтверджували, що позивач є громадянином України. Вказано, що посвідчення особи, видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль, надане заявником, не відповідає ні формі належного документу, ні його належній чинності. Зазначено, що в управлінні відсутні відомості, що позивачу раніше призначалась пенсія. Також, вказано, що у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, з заявою про призначення пенсії позивач не звертався. Крім того зазначено, що в управління немає правових підстав для призначення пенсії за віком позивачу.
21. Крім того, рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 21 управління застосування пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 4 від 20 червня 2019 року, за результатом розгляду заяви про призначення пенсії, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з тим, що не надано документ, що підтверджує громадянство України, місце проживання (реєстрацію), документів про стаж, вік в оригіналах протягом трьох місяців з дня подання заяви про призначення пенсії.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на таке.
27. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
28. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
29. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
30. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.
31. Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
32. Згідно із частиною третьою статті 25 Конституції України Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
33. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.