ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 520/5069/21
адміністративне провадження № К/9901/40525/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 520/5069/21
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року (суддя - Сліденко А. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Мельнікова Л. В., судді: Бегунца А. О., Курило Л. В.)
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України, відповідач), у якому просив:
- скасувати рішення ДМС України від 17 лютого 2021 року № 37-21;
- зобов`язати ДМС України повторно розглянути його заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не може повернутися до країни своєї громадянської належності (Ємену) через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань з боку різноманітних військових, терористичних угрупувань, а також через загрозу його життю внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуації внутрішнього збройного конфлікту та систематичного порушення прав людини в Ємені. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, які мають юридичне значення і дають підстави для отримання ним захисту в Україні.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.
4. Приймаючи означене судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ані позивач, ані члени його родини до інцидентів з застосуванням фізичного насилля, які були пов`язані з расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами не були причетними. Побоювання позивача стати жертвою переслідувань жодними достовірними доводами не підтверджується, твердження про це носять загальний характер, а на їх обґрунтування не подано жодних доказів, які б вказували на те, що позивачу буде причинено шкоду або неприйнятні страждання у разі його повернення в країну походження. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що сама по собі інформація по країні не може бути підставою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу біженця особам, які прибули до України та звернулись із такою заявою або визнання особою, що потребує додаткового захисту, без наявності передбачених на це законодавством підстав щодо конкретної особи, яка звернулась за захистом.
5. В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність збройного конфлікту у країні громадянської належності позивача не може бути винятковою підставою для визнання позивача особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки у відповідності до Директиви Ради ЄС 2004/83/ЕС від 29 квітня 2004 року статті 15 (с) особи, котрі піддаються «серйозній особистій загрозі їх цивільному життю чи особі, з причин не диференційного насилля в умовах міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту» не підпадають під додатковий захист у відповідності до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI).
6. З огляду на це, суди дійшли висновку, що звернення іноземця за захистом обумовлено наміром легалізувати власне перебування в Україні і не пов`язано із ситуацією громадянської належності заявника, а причини неможливості повернення на Батьківщину складаються лише з припущень, які явно та очевидно мають загальний характер і у достатній мірі не конкретизовані в аспекті параметрів загроз (небезпек) на Батьківщині.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення судів скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
8. Підстави, на яких подана касаційна скарга позивач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме позивач стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував при прийнятті рішення висновки Верховного Суду, викладені у аналогічних справах № 813/1455/17, № 640/2360/20, № 260/561/19.
9. Також, в обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій, як і відповідач дійшли помилкових висновків, щодо відсутності підстав для визнання позивача особою, яка потребує додаткового захисту, не дослідивши інформацію по країні його походження, хоча виключно її вивчення дозволяє зробити висновок про безпечність тієї чи іншої країни. Зауважує, що конфлікт у Ємені, як на час його звернення за захистом так і на даний час, характеризується високою інтенсивністю загального насилля та страшною гуманітарною кризою. У цьому контексті, серйозні порушення прав людини є поширеним явищем і снує реальний ризик застосування поводження забороненого статтями 2, 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
10. Ухвалою від 25 листопада 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року.
11. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що враховуючи обставини справи та відсутність умов, передбачених пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI, рішенням ДМС України від 17 лютого 2021 року № 37-21 позивачу обґрунтовано відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
12. Ухвалою від 28 квітня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
13. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Ємен, народився у м. Таіз та жив там близько тринадцяти років. У 2008 році разом з родиною (мати, 4 брати та одна сестра) переїхав до Саудівської Аравії. Прожив у Саудівській Аравії 6 років та отримав повну загальну середню освіту у школі.
14. Вперше в Україну позивач прибув у жовтні 2015 року з метою навчання у Харківському Національному університеті ім. В.Н. Каразіна та у 2017 році знову виїхав до Саудівської Аравії з метою продовження дозволу на проживання в Україні. У зв`язку із невчасним оформленням документів, по поверненні в Україну втратив законні підстави для перебування на її території.
15. У зв`язку з укладенням шлюбу у 2017 році з громадянкою України на підставі запрошення дружини, отримав вже нову візу в посольстві України в Саудівській Аравії в м. Ер-Ріяді і повернувся до України, де продовжив навчання у Дніпропетровському медичному інституті традиційної і нетрадиційної медицини.
16. Після розлучення 18 листопада 2019 року і закінчення дії посвідки на тимчасове проживання позивач втратив підстави для легального перебування в Україні.
17. З метою отримання інформації щодо можливих підстав знаходження на території України 21 січня 2020 року позивач звернувся до УДМС України в Сумській області, після чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування іноземних громадян на території України та прийнято рішення №6 про повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яке на даний час оскаржується у Зарічному районному суді м. Суми ( справа № 591/1110/20).
18. 10 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
19. У заяві зазначив, що не може повернутися до Ємену, оскільки там триває війна і його можуть вбити. З його рідних у Ємені нікого не має, батьки живуть у Саудівській Аравії. Посилаючись на військові дії між владою Ємену, терористами Альхосі та Саудівською Аравією , просив надати йому захист в Україні, оскільки його життю в Ємені загрожує небезпека.
20. 17 березня 2020 року працівниками ГУ ДМС в Харківській області із заявником були проведена співбесіда, результати якої оформлені протоколами.
21. За результатами співбесід ГУ ДМСУ в Харківській області складено Висновок у справі №2020КН0031 від 30 червня 2020 року про відмову у визнанні заявника біженцем (особою, яка потребує додаткового захисту).
22. Даний Висновок ґрунтується, зокрема, на судженні владного суб`єкта про те, що заявник має змогу безперешкодно повернутися додому, будь-яка дискримінація стосовно заявника у країні його громадянської належності відсутня, а звернення до органів міграційної служби обумовлені виключно бажанням легалізувати своє перебування в Україні.
23. Рішенням ДМС від 17 лютого 2021 року №37-21 ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзацу п?ятого частини першої статті 6 Закону № 3671-VI.
V. Нормативне регулювання
24. За змістом частини п?ятої статті 10 Закону 3671-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
25. Згідно з абзацом п?ятим частини першої статті 6 Закону №3671 не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.
26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 3671 біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.