У Х В А Л А
20 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 357/380/20
провадження № 14-20цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Матюші" до ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євка Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Матюші", яка підписана представником Тетерею Світланою Ігорівною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А. та
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Матюші" (далі ? ТОВ "Агрофірма "Матюші") звернулося з позовом до ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (далі ? ТДВ "Шамраївський цукровий завод"), державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євка В. В., у якому просило:
? визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) б/н від 05 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод", щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
? скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:0032, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, номер запису про інше речове право 30598344, дата, час державної реєстрації: 05 березня 2019 року, 14:43:55, і припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
09 грудня 2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позов ТОВ "Агрофірма "Матюші" задоволено частково.
Визнано недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) б/н від 05 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод", щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493724532204), номер запису про інше речове право 30598344, дата, час державної реєстрації: 05:03:2019, 14:43:55, і припинено право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
У частині вимог, заявлених до державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євка В. В., відмовлено.
ТДВ "Шамраївський цукровий завод" подало апеляційну скаргу.
09 лютого 2021 року Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за вказаною скаргою. 24 лютого 2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ "Агрофірма "Матюші" ? адвоката Тетері С. І.
01 березня 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційне провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою ТДВ "Шамраївський цукровий завод" від апеляційної скарги.
11 березня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представника ТОВ "Агрофірма "Матюші" про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив стягнути з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" понесені ним витрати на професійну правничу (правову) допомогу, надану Адвокатським об`єднанням "Еверлігал" на підставі договору про надання правової допомоги від 22 грудня 2018 року № 18/12-06, додатка від 10 лютого 2021 року № 10/02/21-1 до нього, викладеного в додатковій угоді від 10 лютого 2021 року № 10/02/21-1 до вказаного договору, у розмірі 20 064,36 грн.
07 липня 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду в задоволенні заяви представника ТОВ "Агрофірма "Матюші" ? адвоката Тетері С. І. про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ТДВ "Шамраївський цукровий завод" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не передбачено ухвалення додаткового рішення судом, що постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження.
У серпні 2021 року ТОВ "Агрофірма "Матюші" подало касаційну скаргу, у якій просило скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року та прийняти постанову, якою задовольнити заяву ТОВ "Агрофірма "Матюші" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді судом апеляційної інстанції заяви товариства та постановленні оскарженої ухвали суд мав не лише обмежитися посиланням на приписи статті 270 ЦПК України, допустивши при цьому їх порушення, а й з`ясувати, які саме недобросовісні дії були здійснені ТДВ "Шамраївський цукровий завод" у ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи систематично ТДВ "Шамраївський цукровий завод" протидіяло правильному та швидкому вирішенню спору, чи мало на меті ущемлення прав та інтересів позивача та чи були дії цього товариства умисними.
Оскаржувана ухвала не містить жодного обґрунтування підстав відмови товариству у стягненні витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесених ним під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, з огляду на неспівмірність їх розміру, що визначено частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України не надав оцінки співмірності витрат товариства на професійну правничу (правову) допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, а також значення справи для надання адвокатами послуг та виконаних робіт і значення справи для позивача.
13 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.
19 січня 2022 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частини четверту, п`яту статті 403 ЦПК України, вбачаючи підстави для відступу від висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду у своїх ухвалах, а також необхідність у забезпеченні розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів посилалася на те, що у справі, що переглядається, одним із правових питань є питання щодо того, чи підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу при закритті апеляційного провадження у справі.
У пункті 6 частини першої статті 264 ЦПК України передбачено, що одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду є питання про те, як розподілити між сторонами судові витрати. На виконання вимоги щодо змісту судового рішення, розподіливши судові витрати між сторонами, суд відображає цей розподіл у резолютивній частині рішення суду відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 265 ЦПК України.
Такої вимоги не містить норма щодо змісту ухвали суду. Законодавець не передбачив загального правила щодо розподілу судових витрат у випадках, коли справа по суті не вирішується і розгляд справи не закінчується постановленням рішення. У такому разі розподіл судових витрат відбувається у випадках, прямо встановлених процесуальним законом при вчиненні певної процесуальної дії. Щодо судового збору такі випадки встановлено нормами ЦПК України та Закону "Про судовий збір", щодо інших витрат ? лише нормами ЦПК України.
Системне тлумачення зазначених норм ЦПК України дає підстави для висновку, що при закритті апеляційного провадження не передбачено розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Перегляд судових рішень у цивільних справах може відбуватись за правилами апеляційного та касаційного провадження.
Питання розподілу судових витрат врегульовано загальними нормами ЦПК України і не містить особливостей для апеляційного та касаційного провадження.
Водночас у судовій практиці спостерігається неоднаковий підхід для вирішення питання щодо розподілу судових витрат у разі закриття касаційного провадження в судах різних юрисдикцій.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилалася на те, в ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 816/731/16 (провадження № К/9901/9639/19), якою відмовлено в задоволенні заяви про повернення судового збору, Верховний Суд дійшов висновку, що "аналіз процесуального законодавства свідчить про неможливість ототожнення понять "закриття провадження у справі" та "закриття касаційного провадження". Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, тоді як закриття касаційного провадження призведе до залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції. Зазначене підтверджує різне значення понять "закриття провадження у справі" та "закриття касаційного провадження" та неможливість їх ототожнення".
У той же час Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в додатковій ухвалі від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20 зробив протилежні висновки при розгляді питання щодо розподілу судових витрат при закритті касаційного провадження. Зокрема, вказав, що "для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, що у разі закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України) судові витрати відповідно до статей 126, 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають, оскільки за змістом цих норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження), викладеного у судових рішеннях від 23 лютого 2021 року у справі № 910/18421/19, від 08 червня 2021 року у справі № 910/8103/16, від 06 липня 2021 року у справі № 903/847/20, від 06 липня 2021 року у справі № 911/713/20, від 27 липня 2021року у справі № 911/3504/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/2243/20, від 21 вересня 2021 року у справі № 922/3789/20, від 30 вересня 2021 року у справі № 909/1411/13".
Виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судом були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення в подальшій судовій діяльності.
При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається в невизначеній кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.
Відповідно до положень частини третьої статті 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.