У Х В А Л А
13 квітня 2022 року
м. Київ
Справа № 761/11792/16-ц
Провадження № 14-227цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Сімоненко В. М.
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В.,
Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М.,
Ткача І. В.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк", про стягнення грошових коштів
ВСТАНОВИЛА:
1. У березні 2016 року позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь 2 221 089,50 грн.
2. Посилалась на те, що 31 серпня 2009 року між нею та Публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" (далі - ПАТ "Західінкомбанк", банк) укладено договір банківського вкладу фізичної особи в національній валюті "Депозит-Прибутковий" № ДП-3552/4 (строковий вклад з фіксованою ставкою із правом поповнення зі щомісячною сплатою відсотків), згідно з п.1.1. якого остання розмістила депозитний вклад на умовах цього договору в сумі 2 917 114,05 грн строком на 6 місяців, з датою вимоги - 01 березня
2010 року, з процентною ставкою 20 % річних.
3. 17 березня 2010 року між ОСОБА_1 та банком укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу в національній валюті
від 31 серпня 2010 року № ДП-3552/4 згідно п.п.1, 2 якої, термін дії договору продовжено на 60 місяців, дата вимоги вкладником своїх коштів 17 березня 2015 року.
4. На підставі постанови Правління НБУ від 02 травня 2014 року № 316 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 29 травня 2014 року № 38 "Про запровадження з 29 травня 2014 року по 28 серпня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
5. На виконання постанови правління НБУ від 22 липня 2014 року № 433 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23 липня 2014 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Західінкомбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Західінкомбанк".
6. Зазначила, що 01 серпня 2014 року нею отримана сума, гарантована Фондом, в розмірі 200 000 грн. Однак, станом на час розгляду судом справи, загальна сума заборгованості за вищезазначеним договором складає:
2 140 801,71 грн - сума депозиту; 80 287,79 грн - відсотки за депозитом.
7. Також зазначила, що відповідачу належить 51 % акцій
ПАТ "Західінкомбанк". Відповідач має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління діяльністю банком, а тому, на думку позивача, на відповідача як власника істотної участі та керівника банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку, оскільки банк віднесено до категорії неплатоспроможних з його вини.
8. Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 18 січня
2017 року позов залишив без задоволення.
9. Апеляційний суд м. Києва постановою від 12 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2017 року - без змін.
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що передбачена статтею 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відповідальність власників істотної участі банку не є автоматичною, а може бути застосована лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку. Посилання позивача на те, що у зв`язку з порушенням відповідачем вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" було заподіяно шкоду
ПАТ "Західінкомбанк", не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не доведено заподіяння шкоди саме внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності відповідача.
11. У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати,
а у справі ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
12. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності вини ОСОБА_2 у доведенні ПАТ "Західінкомбанк" до неплатоспроможності та щодо відсутності підстав для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності згідно зі статтею 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є необґрунтованими, бо відповідальність власників істотної участі є самостійним видом відповідальності та не залежить від здійснення процедури ліквідації банку, встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
13. Суди попередніх інстанцій не врахували, що внаслідок дій
ОСОБА_2 порушується невід`ємне право позивача володіти та вільно користуватись своїм майном.
14. ОСОБА_2 як власник істотної участі банку має нести відповідальність за зобов`язаннями ПАТ "Західінкомбанк" перед
ОСОБА_1, оскільки саме відповідач не вжив усіх необхідних заходів для запобігання неплатоспроможності банку.
15. Представник позивача також вказував, що між сторонами склалися правовідносини зобов`язального характеру, які полягали в тому, що банк не виконав свого обов`язку з повернення всієї суми вкладу позивачу.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі № 761/11792/16-ц до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи
№ 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ПАТ "Західінкомбанк", про стягнення грошових коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), для відступу від висновку щодо застосування статті норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц
(провадження № 14-122цс20), оскільки передача справи, що переглядається, на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з метою забезпечення принципу правової визначеності в державі.
21. Передаючи справу, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові залишила поза увагою ту обставину, що сума невідшкодованих коштів за договором банківського вкладу є значною і вкладник, який є слабшою стороною у правовідносинах, не отримав назад свої кошти, чим йому було спричинено майнову шкоду.
22. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судутакож не погоджується з тим висновком, що єдиним компетентним суб`єктом на звернення до пов`язаної із банком особи з позовом про відшкодування збитків (шкоди) є Фонд, Закон України від 24 листопада 2021 року "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-ІІІ) спрямований на регулювання основних, ключових, найбільш значимих для відповідної галузі питань, а Закон України від 05 серпня 2021 року "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) регулює спеціальний порядок взаємодії Фонду з іншими суб`єктами відповідних відносин.
23. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що з вимогою про відшкодування шкоди, завданої власником істотної участі, може звернутись як безпосередньо вкладник банку, який визнано неплатоспроможним, так і Фонд. При цьому чинне законодавство не виключає можливості одночасного звернення до суду із відповідними вимогами як безпосередньо вкладника, так і Фонду.
24. Також колегія суддів вважає, що у цій справі поряд із частинами
третьою - п`ятою статті 58 Закону № 2121-III підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України про відшкодування шкоди.
25. Таким чином, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, мотивуючи свою ухвалу, вважає за необхідне відступити від висновку про застосування до спірних правовідносин статті 52 Закону
№ 4452-VI (щодо черговості та поряду задоволення вимог до банку, оплати витрат та здійснення платежів) та статті 58 Закону № 2121-ІІІ (щодо відповідальності банку за своїми зобов`язаннями), викладеного в раніше ухваленому судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), а також вважає, що підлягає уточненню пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, який стосується тлумачення статті 58 Закону № 2121-ІІІ щодо відповідальності пов`язаних осіб банку виключно перед банком, а не перед його кредиторами, оскільки саме вони і є тими особами, які фактично визначають політику банку.
26. Велика Палата Верховного Суду вважає такі висновки про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду помилковими.
27. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
28. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
29. У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня
2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"
(далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
30. Відповідно до частин першої, четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
31. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (справа "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, рішення ЄСПЛ
від 28 листопада 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (справа "Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії" (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11, рішення ЄСПЛ