Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 2-248/10
провадження № 61-8699св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Другого Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гуменюк Валентин Вікторович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року в складі судді Калашнікової О. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Київський ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса)) Гуменюка В. В.
Скарга мотивована тим, що постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень № 48185933 та № 48186012 від 14 липня 2015 року з виконання виконавчих листів № 2-248/10 від 06 жовтня 2010 року (фактично 05липня 2010 року) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у сумі 1 820 грн та боргу в розмірі 323 754,28 грн, прийняті після спливу річного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.
Державний виконавець незаконно вчиняє дії з примусового виконання виконавчого листа № 2-248/10 про стягнення з нього заборгованості на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль»), оскільки замінено кредитора у зобов`язанні, а тому право вимоги перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Довіра та гарантія».
Після ухвалення 07 листопада 2018 року Приморським районним судом м. Одеси рішення у справі № 522/18188/17 про визнання кредитного договору дійсним, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2010 року про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором втратило чинність, у зв`язку з чим виконавчі листи, видані судом на виконання заочного рішення, є такими, що не підлягають виконанню.
Постанови державного виконавця про арешт його майна та про звернення стягнення на пенсію боржника, що приймались в межах виконавчих проваджень № 48185933 та № 48186012 з примусового виконання виконавчих листів у цивільній справі № 2-248/10, на думку заявника, також є незаконними, а тому наявні підстави для зобов`язання державного виконавця повернути грошові кошти, незаконно вилучені з пенсії у період з 2015 по 2019 роки.
Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просив:
- скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів №2-248/10, виданих 06 жовтня 2010 року Київським районним судом м. Одеси;
- скасувати постанову про арешт всього майна боржника, прийняту в межах виконавчих проваджень № 48185933 та № 48186012 з примусового виконання виконавчого листа № 2-248/10;
- скасувати постанову про стягнення 20 % пенсії в межах виконавчих проваджень № 48185933 та № 48186012 з примусового виконання виконавчого листа №2-248/10;
- зобов`язати державного виконавця Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса)) Гуменюка В. В. повернути грошові кошти, незаконно вилучені з пенсії у період з 2015 по 2019 роки на примусове виконання виконавчого листа №2-248/10.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи питання про скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів №2-248/10, виданих 06 жовтня 2010 року Київським районним судом м. Одеси, суди врахували обставини, встановлені ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року, відповідно до якої заява стягувача про відкриття виконавчого провадження подана в межах строків, встановлених для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Крім того, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановив, що стягувач неодноразово звертався до органів виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 2-248/10, який останній раз був повернутий 27 червня 2014 року, у зв`язку з чим прийняті державним виконавцем Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Гуменюком В. В. постанови від 14 липня 2015 року відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Вирішуючи питання про скасування постанови про арешт всього майна боржника, прийняту в межах виконавчих проваджень № 48185933 та № 48186012 з примусового виконання виконавчого листа № 2-248/10, суди попередніх інстанцій встановили, що така постанова державним виконавцем не приймалась, а тому вимоги заявника в цій частині є безпідставними.
Постанову про стягнення 20 % пенсії в межах виконавчих проваджень № 48185933 та № 48186012 з примусового виконання виконавчого листа №2-248/10 суди попередніх інстанцій вважали такою, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається.
Закон України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05 жовтня 2016 року в частині строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, визначених у частині першій статті 12 цього Закону, в аспекті положень пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення», поширюється виключно на виконавчі документи, видані з 02 червня 2016 року.
Заробітна плата, пенсія та державна соціальна допомога в розумінні поняття «власність» є майном, на захист якого спрямована дія статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд апеляційної інстанції навмисно не проінформував Перший Одеський місцевий центр вторинної безоплатної правової допомоги про дату і час судового засідання, чим позбавив заявника права на захист.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь банку заборгованість в розмірі 323 754,28 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в розмірі 1 820 грн (справа № 2-248/10).
На виконання вищевказаного заочного рішення 06 жовтня 2010 року суд першої інстанції видав виконавчі листи, у яких вказано, що строк їх пред`явленням до виконання протягом трьох років.
На зворотній стороні вказаних виконавчих листів містяться відмітки про повернення виконавчих документів стягувачу 29 грудня 2012 року та 27 червня 2014 року з підстав, передбачених статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження».
14 липня 2015 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) із заявою про прийняття виконавчих листів у справі № 2-248/10 до виконання.
14 липня 2015 року державний виконавець Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Гуменюк В. В. прийняв постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів у справі № 2-248/10, виданих Київським районним судом м. Одеси від 06 жовтня 2010 року (виконавче провадження № 48185933 та № 48186012).
Постановою старшого державного виконавця Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Ордатія Я. І. (далі - державний виконавець Ордатій Я. І.) від 16 травня 2016 року (виконавче провадження № 48185933) стягнуто з ОСОБА_1 щомісячно грошову суму в розмірі 20 % від пенсії боржника до повної сплати боргу в розмірі 2 052 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року, яка набрала законної сили, частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Київського ВДВС ГТУЮ в Одеській області у зв`язку з ненаправленням боржнику копії постанов від 14 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження. Скарги ОСОБА_1 на постанови державного виконавця Київського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 14 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-248/10 (виконавче провадження № 48185933 та № 48186012) залишено без задоволення.
Постановою державного виконавця Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Гуменюка В. В. від 14 листопада 2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти та рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК Українивиконавчий лист є виконавчим документом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент набрання законної сили судовим рішення у справі № 2-248/10 (16 липня 2010 року) та видачі відповідних виконавчих листів (14 липня 201 року), були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.