Постанова
Іменем України
29 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 569/19213/14-ц
провадження № 61-14589св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 22 червня 2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (далі - Банк) та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № 725/05, згідно з яким позичальник отримав кредит в розмірі 10 000 дол. США зі сплатою 13 % річних за користування кредитом строком до 11 червня 2015 року.
Виконання зобов'язань позичальника за іпотечним кредитом забезпечувалось іпотекою, предметом якої є квартира АДРЕСА_1 (пункт 4 іпотечного кредиту від 22 червня 2005 року № 725/05).
Того ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до якого останній несе солідарну відповідальність у випадку неналеженого виконання ОСОБА_1 умов іпотечного договору.
17 грудня 2012 року між Банком та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір про відступлення прав вимоги за іпотечним кредитом від 22 червня 2005 року № 725/05.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов іпотечного кредиту, внаслідок чого станом на 09 лютого 2017 року виникла заборгованість в розмірі 1 342 607, 79 грн, а саме: заборгованість за процентами у розмірі 789 606, 26 грн та пеня за останній календарний рік в розмірі 553 001,53 грн, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило задовольнити позов, стягнувши цю заборгованості.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2017 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи»заборгованість за договором про іпотечний кредит від 22 червня 2005 року № 725/05 станом на 09 лютого 2017 року в розмірі 1 342 607, 79 грн, а саме: заборгованість за процентами у розмірі 789 606, 26 грн та пеню за останній календарний рік у розмірі 553 001, 53 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем невиконання відповідачами умов іпотечного кредиту від 22 червня 2005 року № 725/05, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої є неспростованим та підлягає стягненню у солідарному порядку.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 15 травня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року, в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2017 року відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2017 року відмовлено з підстав, встановлених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2017 року відмовлено з підстав, встановлених пунктом 2 частини першої статті 358 ЦПК України.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 14 липня 2021 року в задоволені клопотання ОСОБА_2 про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2017 року відмолено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2017 року відмовлено.
Апеляційний суд врахував, що представник відповідачів був присутній під час ухвалення місцевим судом рішення від 24 липня 2017 року, проте ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою лише 24 квітня 2019 року, тобто, через 1 рік 8 місяців з часу його ухвалення, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, просив скасувати судове рішення, справу передати для продовження розгляду до апеляційного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не дослідив висновок експерта від 15 вересня 2020 року № 1.1.-368/20, яким підтверджено, що ОСОБА_2 не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, у зв`язку з чим помилково постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.