Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 148/2299/17
провадження № 61-9458 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Тульчинський центр поштового зв`язку № 6 Вінницької дирекції акціонерного товариства «Укрпошта», акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Вінницької дирекції, акціонерне товариство «Укрпошта»;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги акціонерного товариства «Укрпошта» на ухвали Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Берегового О. Ю., Якименка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тульчинського центру поштового зв`язку № 6 Вінницької дирекції акціонерного товариства «Укрпошта», акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Вінницької дирекції та акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, про стягнення індексації та компенсації внаслідок невчасної її виплати, про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він працював в системі поштового зв`язку з 1968 року на різних посадах, зокрема, з грудня 2012 року по 23 листопада 2017 на посаді заступника начальника Тульчинського центру поштового зв`язку № 6.
23 листопада 2017 року наказом начальника Тульчинського Центру поштового зв`язку № 6 за № 413к його звільнено з посади заступника начальника Тульчинського Центру поштового зв`язку № 6 з питань технології на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату.
Вважав, що наказ про його звільнення не відповідає вимогам закону, оскільки усупереч вимогам статті 43 КЗпП України без його участі профспілковий комітет розглянув подання начальника Тульчинського центру поштового зв`язку № 6 про звільнення його з посади та надав згоду на таке звільнення, в той час як він перебував на лікарняному та без його письмової згоди на розгляд даного подання.
Посаду заступника начальника Тульчинського центру поштового зв`язку № 6 було скорочено тільки у Тульчинському центру поштового зв`язку № 6, як він вважав, унаслідок його конфлікту з керівництвом.
Підстав для скорочення його посади в той час не було, а навпаки, ставилось питання про введення посади інженера з питань технології для покращення роботи на наданому напрямку у зв`язку із значним обсягом роботи.
Попередивши його 22 червня 2017 року про наступне вивільнення, керівництво лише 16 листопада 2017 року запропонувало йому посаду листоноші 2 класу відділення поштового зв`язку смт Кирнасівка на 0,41 штатної одиниці, листоноші 1 класу в м. Ямпіль з навантаженням 0,8 штатного розпису, листоноші 1 класу в м. Тульчині з навантаженням 0,49 штатної одиниці, в той час як 17 листопада 2017 року в газеті «Тульчинський край» було опубліковано оголошення про те, що Центру поштового зв`язку №6 запрошує на роботу інспектора по кадрах. Тобто, керівництво мало можливість перевести його за його згодою на іншу, практично рівноцінну посаду, однак принизливо, навмисно запропонувало йому посади лише листонош.
Також керівництвом при його звільненні грубо порушено вимоги частини першої статті 42 КЗпП України щодо переважного залишення на роботі тих працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.
Незважаючи на його неодноразові звернення, відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо нарахування та виплати індексації заробітної плати та компенсації внаслідок її несвоєчасної виплати, як це передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Інфляційні втрати йому виплачено за період з 2003 по 2017 роки тільки в сумі 4 829 грн 87 коп., при тому, що до виплати підлягало 76 953 грн 15 коп., тобто йому не нараховані та не виплачені 72 123 грн 28 коп. індексації на заробітну плату та компенсації внаслідок її несвоєчасної виплати.
Крім того, відповідач чинив на нього тиск через те, що він відмовився написати заяву про звільнення та незаконно звільнив його з роботи, чим порушив його нормальні життєві зв`язки, що також вимагало від нього додаткових зусиль для організації його життя, витрачання додаткових коштів грошей, що негативно вплинуло на матеріальний стан його сім`ї. Тобто, відповідачем йому завдано моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним наказ начальника Тульчинського центру поштового зв`язку № 6 за № 413, яким його звільнено з роботи; поновити його на посаді заступника начальника Тульчинського центру поштового зв`язку № 6 м. Тульчин з питань технології; стягнути з АТ «Укрпошта» кошти в розмірі 377 560 грн 42 коп., з яких: середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 266 995 грн 20 коп., індексація зарплати внаслідок її ненарахування і її невиплати за 2003-2017 роки у розмірі 3 069 грн 47 коп., компенсація внаслідок невчасної виплати вказаної індексації у розмірі 2 919 грн 75 коп., 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; а також понесені ним судові витрати. Допустити до негайного виконання рішення про поновлення його на роботі та про стягнення середньомісячного заробітку.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2021 року визнано незаконним наказ начальника центру поштового зв`язку № 6 Вінницької дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - ЦПЗ № 6 Вінницької дирекції АТ «Укрпошта») від 23 листопада 2017 року № 413-к про припинення трудового договору (контракту), яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника з питань технології ЦПЗ № 6 Вінницької дирекції АТ «Укрпошта» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та поновлено його на рівнозначній посаді. Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 24 листопада 2017 року по 26 лютого 2021 року у розмірі 266 668 грн без урахування податків та обов`язкових платежів; 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; індексацію заробітної плати внаслідок її ненарахування та невиплати за 2003-2017 роки у розмірі 3 068 грн 47 коп.; компенсацію внаслідок несвоєчасної виплати індексації у розмірі 2 919 грн 75 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент звільнення позивача в центрі поштового зв`язку № 6 Вінницької дирекції АТ «Укрпошта» були наявні посади листонош відділення поштового зв`язку Кирнасівка, центр відділення поштового зв`язку Ямпіль, міський відділ поштового зв`язку Тульчина, які були запропоновані відповідачем позивачу, однак останній не виявив бажання їх зайняти. При цьому, представником відповідача не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів того, що позивачу пропонувалася робота на посаді водія, а також на посаді інспектора по кадрах, яка була наявна станом на 17 листопада 2017 року, що позивач відмовився від неї або доказів того, що позивач не міг виконувати таку роботу з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Засідання профспілкового комітету центру поштового зв`язку № 6 відбулося під час перебування позивача на лікарняному.
Тому процедура звільнення позивача з займаної ним посади була проведена без дотримання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України та з порушенням вимог частин третьої, восьмої статті 43 КЗпП України. Розмір середнього заробітку розраховано судом відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, а розмір відшкодування моральної шкоди визначено з урахуванням вимог розумності та справедливості.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 березня 2021 року у задоволенні заяви АТ «Укрпошта» про роз`яснення рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2021 року відмовлено.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Не погодившись із вказаним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2021 року, ОСОБА_1 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу.
Не погодившись із вказаним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2021 року та ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 березня 2021 року, АТ «Укрпошта» також подало до апеляційного суду апеляційну скаргу.
26 квітня 2021 року дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду клопотання про зупинення апеляційного провадження у цій справі до залучення правонаступників у зв`язку зі смертю позивача.
Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року клопотання АТ «Укрпошта» про закриття провадження у справі залишено без задоволення. Зупинено апеляційне провадження у справі № 148/2299/17 до залучення до участі у цій справі правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвали суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що правовідносини, з яких виник спір, в частині вирішення спору про стягнення середнього заробітку, індексації та компенсації внаслідок невчасної її виплати та відшкодування моральної шкоди допускають правонаступництво, тому апеляційне провадження у справі слід зупинити до залучення до участі у справі спадкоємців позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року АТ «Укрпошта» звернулося до Верховного Суду із касаційними скаргами, в якій просила оскаржувані судові рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, посилаючись на порушення норм процесуального права, що судом апеляційної інстанції не було досліджено чи наявні підстави для зупинення провадження та правонаступництва у цій справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 червня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 148/2299/17 з Тульчинського районного суду Вінницької області.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року вказану справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.
Право на працю є особистим немайновим правом фізичної особи, закріпленим статтею 312 ЦК України, що відповідно до статті 1219 ЦК України не входить до складу спадщини та не переходить до спадкоємців померлого.
Також, не входять до складу спадщини та не може бути успадковане право на інші виплати, встановлені законом, а саме, право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки середній заробіток не входить до структури заробітної плати.
Вказувало, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується з урахуванням загальної суми заробітної плати і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право відповідно до чинного законодавства та державних гарантій.
Вважало, що спір вирішено не було і дані суми стягнення не присуджено позивачу, оскільки рішення суду першої інстанції не набрало законної сили та в межах повноважень апеляційної інстанції є його зміна чи скасування, а тому зазначення судом апеляційної інстанції, що правовідносини допускають правонаступництво, на думку заявника, є помилковим, оскільки на виплати, які зазначає суд апеляційної інстанції, позивач не набув.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У липні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Відтак, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.