Постанова
Іменем України
29 квітня 2022 року
місто Київ
справа № 753/19919/19
провадження № 61-5428св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, Акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «АРКАДА»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року, постановлене суддею Комаревцевою Л. В., та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у жовтні 2019 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсною довіреності від 14 лютого 2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В., реєстровий № 658, у порядку передоручення від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 ; визнання недійсним договору про поділ спільного майна подружжя від 05 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В., реєстровий № 945.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який Дарницький районний суд міста Києва розірвав рішенням від 13 січня 2017 року. У цьому шлюбі у подружжя народилося двоє синів: ОСОБА_5 , 2008 року народження, та ОСОБА_6 , 2012 року народження.
За час проживання у шлюбі подружжя згідно з договором про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 жовтня 2012 року № 64892 набуло трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 149, 9 кв. м, житловою площею 81, 9 кв. м.
Стверджувала, що у листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до неї з пропозицією про поділ спільно набутого майна. Оскільки переговори між колишнім подружжям щодо поділу майна постійно змінювалися, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 видати довіреність адвокату Ільїну О. П., щоб той міг заздалегідь підготувати документи щодо квартири для укладання в майбутньому договору про поділ спільного майна між колишнім подружжям, оскільки ця квартира перебувала в іпотеці в Акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «АРКАДА»
(далі - АТ АКБ «АРКАДА»).
На підставі укладеного з ОСОБА_2 усного договору доручення ОСОБА_1 видала генеральну довіреність ОСОБА_3 на право підписання від її імені та в її інтересах договору про поділ спільного майна подружжя, договорів про внесення змін та/або доповнень до договорів, укладених з АТ АКБ «АРКАДА», у випадку досягнення домовленості щодо усіх істотних умов між сторонами про поділ майна.
30 серпня 2019 року в офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О. В. ОСОБА_1 стало відомо, що на підставі укладеного доручення від 30 листопада 2018 року ОСОБА_3 без згоди та повідомлення ОСОБА_1 видав ОСОБА_4 доручення в порядку передоручення. Згоди на вчинення передоручення повноважень на ім`я ОСОБА_4 ОСОБА_1 не надавала і не могла надати, оскільки у неї є недовіра до ОСОБА_4 через те, що той має грошові зобов`язання перед ОСОБА_2 .
Того ж дня ОСОБА_1 дізналася про те, що 05 березня 2019 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 уклав договір про поділ спільного майна подружжя, згідно з яким право спільної сумісної власності подружжя на квартиру припиняється: ОСОБА_2 набуває право власності на трикімнатну квартиру, а ОСОБА_1 не має майнових претензій до ОСОБА_7 та права малолітніх дітей внаслідок поділу майна не порушено, про що зазначено в пунктах 3, 6 договору про поділ спільного майна подружжя.
У подальшому, ОСОБА_4 заявив ОСОБА_1 , що він будь-яких договорів не підписував, а ОСОБА_2 попросив його під`їхати до нотаріуса і підписати документи, які стосувалися передоручення довіреності, виписаної на нього від ОСОБА_3 .
Зважаючи на обставини, викладені у позові, позивач вважала, що ОСОБА_4 , будучи повіреним ОСОБА_1 за довіреністю, уклав договір з ОСОБА_2 від імені довірителя в своїх особистих інтересах.
ОСОБА_1 додатково зазначила, що не отримувала будь-якої компенсації від укладеного договору про поділ спільного майна подружжя ані від ОСОБА_2 , ані від його представників, що спонукало звернутися до суду за захистом порушених прав. Внутрішньої волі, спрямованої на укладення договору з поділу спільного майна подружжя, ОСОБА_1 не мала, тому стверджувала, що оспорюваний договір не відповідає її внутрішній волі та не відповідає вимогам, на підставі яких договір про поділ спільного майна подружжя був укладений від її імені.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 надав відзив на позов, у якому заперечував проти його задоволення. Стверджував, що оспорювана довіреність добровільно видана позивачем та на час укладення договору про поділ майна скасована не була. Доводи позивача про те, що оспорюваний правочин укладений представником на невигідних для неї умовах, вважав недоведеними. Зазначив, що за договором про поділ майна подружжя відповідач набув не лише права на спірну квартиру, а й зобов`язання з виплати кредиту за будівництво.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О. В. просила відмовити у задоволенні позову, вважаючи, що договір та довіреність посвідчено приватним нотаріусом відповідно до вимог законодавства України, немає підстав для задоволення позову.
ОСОБА_4 надав письмові пояснення, в яких просив задовольнити позовні вимоги повністю та розглядати справу без його участі.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 02 березня 2020 року Дарницький районний суд міста Києва позов ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювана довіреність повністю відповідає правилам, що закріплені у статті 58 Закону України «Про нотаріат». Доводи позивача про те, що передоручення здійснене без згоди та повідомлення ОСОБА_1 , спростовані під час розгляду справи, а тому суд вважав, що ОСОБА_3 мав право передоручити виконання своїх обов`язків третій особі.
Суд відхилив посилання позивача, що ОСОБА_4 не повідомив позивача про укладений ним від її імені договір поділу спільного майна подружжя, оскільки такий обов`язок не передбачений законом. Позивач не довела обставин, що, укладаючи оспорюваний правочин, ОСОБА_4 діяв в інтересах ОСОБА_8 , оскільки мав боргові зобов`язання. Суд врахував, що за договором поділу спільного майна до ОСОБА_8 перейшли кредитні зобов`язання, а відтак обставини, на які посилається позивач, спростовані матеріалами справи.
Постановою від 01 березня 2021 року Київський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_3 не повідомив її про те, що видав довіреність ОСОБА_4 , суд першої інстанції правомірно відхилив, оскільки обов`язок здійснити таке повідомлення не передбачений ані змістом довіреності, ані вимогами законодавства. Інших підстав для визнання недійсною довіреності, виданої на ім`я ОСОБА_4 , позивач не навела.
Апеляційний суд врахував, що позивач не довела, що ОСОБА_4 , підписуючи оспорюваний договір, діяв не в її інтересах, а у своїх, оскільки мав боргові зобов`язання перед ОСОБА_2 . В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 наголосив на тому, що він дійсно мав ділові стосунки з ОСОБА_2 , але не мав боргових зобов`язань перед ним. ОСОБА_4 також добре знав ОСОБА_1 і знав, що колишнє подружжя ділять між собою квартиру та кредит.
Обставини того, що ОСОБА_4 не підписував оскаржуваний договір, не підтверджені в судовому засіданні.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 31 березня 2021 року звернулася із застосуванням засобів поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Визначення заявником підстав касаційного оскарження та узагальнений виклад доводів касаційної скарги
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначила як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що:
- суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у:
постанові Верховного Суду від 19 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц (провадження № 61-1129св17), відповідно до яких первинний представник має сповістити особу, яку представляє, про проведене передоручення і повідомити їй необхідні відомості про особу, якій він передав повноваження. Невиконання цього обов`язку представником тягне за собою його відповідальність перед особою, яку представляють, за дії замісника як за свої власні;
постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 367/7110/14-ц (провадження № 61-12957св19), згідно з якими поділу підлягають як майно, так і боргові зобов`язання подружжя;
постанові Верховного Суду від 08 квітня 200 року у справі № 638/9020/14 (провадження № 61-17269св18), відповідно до яких у разі, якщо кредитні зобов`язання виникли під час шлюбу, але його виплата здійснена вже після припинення шлюбних відносин за рахунок особистих коштів одного з колишнього подружжя, відповідно до змісту статей 57, 60, 69, 71 СК України половина вартості сплаченої суми припадає на частку іншого з колишнього подружжя;
постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у
справі № 638/2324/14-ц (провадження № 61-16084св18), від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц (провадження № 11797св18), щодо застосування правил статті 232 ЦК України;
постанові Верховного Суду від 31 жовтня 20018 року у
справі № 752/18987/16-ц (провадження № 61-22679св18), щодо застосування правил статті 229 ЦК України;
- суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про визнання явки відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обов`язковою з метою з`ясування причин та обставин видачі доручення і укладення договору;
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відповідач ОСОБА_4 надав суперечливі пояснення, що спірний правочин він не підписував, далі відповідач зазначив, що згаданий договір він підписав, однак не читав.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_3 надав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначив, що касаційна скарга не містить підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, її доводи зводяться до необхідності здійснення переоцінки доказів у справі. Відповідач звернув увагу, що єдиною підставою позову в частині оскарження договору про поділ майна є вихід представників за межі наданих повноважень, що позивач не довела, інших підстав позову визначено не було.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська . В. у наданому відзиві на касаційну скаргу просила відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Третя особа зазначила, що оспорювані довіреність та договір посвідчені приватним нотаріусом відповідно до вимог законодавства України.
ОСОБА_2 скористався правом подати відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , просив відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Відповідач зазначив, що поділ майна, виділ частки або виплата належної позивачеві частки у спільному майні не було предметом позову у справі. Стверджував, що у касаційній скарзі заявник навела нові підстави позову - укладення договору про поділ майна у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною тощо. Посилання в касаційній скарзі на правові висновки Верховного Суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц, від 09 січня 2020 року у справі № 367/7110/14-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 638/2324/14-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 638/9020/14 є нерелевантним.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 07 квітня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
За правилами частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 листопада 2007 року.
Рішенням від 13 січня 2017 року у справі № 753/18971/16-ц Дарницький районний суд міста Києва розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
За час перебування у шлюбі подружжя згідно з договором про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 жовтня 2012 року № 64892 набуло трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 149, 9 кв. м, житловою площею 81, 9 кв. м. Виконання цього договору забезпечено іпотекою за договором про іпотечний кредит від 09 грудня 2012 року.
ОСОБА_1 30 листопада 2018 року видала довіреність на ім`я ОСОБА_3 , яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. та зареєстрована в реєстрі № 4170.
Відповідно до довіреності ОСОБА_1 надала право ОСОБА_3 у тому числі підписувати від її імені договір про поділ спільного майна подружжя, договори про внесення змін та/або доповнень до договорів, укладених нею з АТ АКБ «АРКАДА». Довіреність видана з правом передоручення повноважень третім особам строком на один рік та зберігає чинність до 30 листопада 2019 року, якщо не буде скасована раніше цього терміну у встановленому для цього порядку чи припинена з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.
ОСОБА_3 14 лютого 2019 року в порядку передоручення видав довіреність на ім`я ОСОБА_4 , що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. та зареєстрована в реєстрі за № 658.
Відповідно до доручення ОСОБА_3 надає право ОСОБА_4 у тому числі підписувати від імені ОСОБА_1 договір про поділ спільного майна подружжя, договори про внесення змін та/або доповнень до договорів, укладених нею з АТ АКБ «АРКАДА».
Остання довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам та зберігає чинність до 30 листопада 2019 року, якщо не буде скасована раніше цього терміну у встановленому для цього порядку чи припинена з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.