Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 274/2804/17
провадження № 61-5638св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року у складі судді Хуторної І. Ю., та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 березня 2021 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі -
ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ ««Альфа-Банк»), звернулося до ОСОБА_1
з позовом, у якому просило стягнути з останньої заборгованість
у розмірі 51 128,65 дол. США, з яких: 23 058,52 дол. США - заборгованість за кредитом, 28 070,12 дол. США - заборгованість за відсотками.
Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 30 березня 2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), назву якого змінено на ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 , остання отримала
у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 45 000 дол. США зі сплатою 13 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості до 29 березня 2017 року, який у подальшому було змінено на 29 березня 2022 року.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань
АКБСР «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 30 березня 2007 року уклали договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля літ. «А-1», що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, тому станом на 30 травня 2017 року виникла заборгованість у розмірі
51 128,65 дол. США, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 07 грудня 2020 року в задоволені позову АТ «Альфа-Банк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зважаючи на те, що на підставі пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом припинився достроково, останній платіж за тілом кредиту було здійснено
30 грудня 2008 року, а за відсотками - 06 липня 2009 року, проте з цим позовом ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося лише у липні 2017 року, то позовні вимоги банку є обґрунтованими в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, нарахованої до зміненої дати закінчення строку кредитування - 06 вересня 2009 року, проте у їх задоволенні слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено представником відповідачки.
Позовні вимоги про стягнення відсотків, які були нараховані банком після зміни строку виконання зобов`язань не підлягають задоволенню за їх необґрунтованістю, оскільки таке право кредитодавця припинилося після зміни строку виконання зобов`язань на підставі пункту 4.5 кредитного договору.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишено без задоволення. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги банку є обґрунтованими в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, нарахованої до зміненої дати закінчення строку кредитування, однак правильно відмовив їх задоволенні за спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною відповідача.
Місцевий суд також дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, які були нараховані банком після закінчення строку кредитування 06 вересня 2009 року, оскільки таке право кредитодавця припинилося після зміни строку виконання зобов`язань на підставі пункту 4.5 кредитного договору.
Апеляційний суд дійшов висновку, що позовна давність у цій справі не перервалась поданням ОСОБА_1 заяв щодо добровільного врегулювання питання заборгованості за кредитом та щодо застосування пільгової опції погашення заборгованості за договором кредиту, оскільки строк позовної давності закінчився 06 вересня 2012 року (останній платіж здійснено 06 липня 2009 року), а заяви були подані 19 грудня 2013 року,
21 січня 2014 року та 17 жовтня 2014 року, тобто поза межами трирічного строку, який визначений статтею 257 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року, АТ «Альфа-Банк» просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 березня 2021 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц та Верховним Судом у постанові
від 04 червня 2020 року у справі № 640/18354/14-ц.
Суди не правильно визначили початок перебігу позовної давності. Умовами додаткової угоди до кредитного договору передбачено зміну строку виконання основного зобов`язання після отримання позичальником досудової вимоги, проте кредитор такої вимоги не направляв, а кінцевою датою погашення кредиту є 29 березня 2022 року. Крім того, відповідач неодноразово зверталася до банку із заявами про добровільне врегулювання питання щодо заборгованості, тобто вчиняла дії про визнання свого боргу, що свідчить про переривання строку позовної давності. Кредитор намагався задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, тому відсутні підстави вважати про безпідставний пропуск позовної давності.
Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду АТ «Альфа-Банк»
31 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 30 березня 2007 року АКБСР «Укрсоцбанк», назву якого змінено на ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 уклали договір кредиту, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 45 000 дол. США зі сплатою 13 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості
до 29 березня 2017 року на умовах, визначених договором. Сторони погодили, що погашенням суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання відбувається згідно з графіком до 10 числа наступного місяця.
У пункті 4.5 кредитного договору сторони також погодили, що у випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених підпунктом 3.3.7 (сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному пунктами 2.4., 2.5. цього договору) 3.3.8 цього договору (своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями) протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Суди також встановили, що настали обставини, які передбачають застосування пункту 4.5 кредитного договору.
АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 09 липня 2009 року уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту від 30 березня 2007 року, згідно з якою з 20 жовтня 2008 року процентну ставку за користування кредитом визначено на рівні 15 % річних, погашення суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання відбувається відповідно до графіку до 10 числа наступного місяця, з кінцевим терміном повернення заборгованості 29 березня 2022 року.
За умовами додаткової угоди від 09 липня 2009 року викладено в новій редакції пункт 1.1 кредитного договору. Також пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів визначених пунктом 2.4.1 та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково, більше ніж 30 календарних днів кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних
санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник зобов`язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом
30 днів з дня одержання вищевказаного письмового повідомлення кредитора. Пунктом 4 додаткової угоди визначено, що інші умови договору кредиту залишаються незмінними і діють в частині, що не суперечать додатковій угоді, при цьому сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.
Додатковою угодою не внесено змін до пункту 4.5 кредитного договору,
а положеннями пункту 3 цієї угоди додатково врегульовані правовідносини щодо права банку вимагати достроково повернення кредиту у разі несплати тіла та відсотків протягом 30 днів.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань
АКБСР «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 30 березня 2007 року уклали договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля літ. «А-1», що знаходиться на АДРЕСА_1 .
25 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. видано виконавчий напис № 648, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку (іпотечний договір від 30 липня 2007 року № 2060) Приватним підприємством «Виробничо-комерційна інформативна фірма «Експересінвестпроект» (далі - ПП «ВКІФ «Експересінвестпроект»), що знаходиться на АДРЕСА_1 , а саме нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 56,2 кв. м, та за рахунок коштів, вилучених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна, задовольнити вимоги АКБСР «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії в розмірі 59 579,97 дол. США, що станом на 25 травня 2011 року еквівалентно 472 773,03 грн.
Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції від 09 грудня 2011 року відкрито виконавче провадження № 30310326 з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса та накладено арешт на нежиле приміщення на АДРЕСА_1 , в межах суми звернення стягнення 477 500,76 грн, яке належить
ПП «ВКІФ «Експересінвестпроект».
Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів від 31 жовтня
2012 року відбулася реалізація арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а саме нежитлової будівлі літ. «А-1», що знаходиться на АДРЕСА_1 , загальною площею 56,2 кв. м, яка належала ПП «ВКІФ «Експересінвестпроект» за ціною 49 800 грн без податку на додану вартість.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 29 жовтня 2013 року у справі № 274/3422/13-ц відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» щодо визнання вищевказаних прилюдних торгів від 31 жовтня 2012 року з реалізації нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «А-1», що знаходиться на АДРЕСА_1 , недійсними та визнання недійсним протоколу прилюдних торгів з реалізації вказаного арештованого майна від 31 жовтня 2012 року.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 15 січня 2014 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 29 жовтня 2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 22 травня 2014 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 15 січня 2014 року залишено без змін.
ОСОБА_1 19 грудня 2013 року і 17 жовтня 2014 року зверталась до банку із заявами щодо добровільного врегулювання питання заборгованості за кредитом та щодо застосування пільгової опції погашення заборгованості за договором кредиту.
ОСОБА_1 21 січня 2014 року зверталась до банку, зокрема, щодо проведення реструктуризації залишку заборгованості за кредитним договором, враховуючи продаж заставного майна, крім того, просила пільгову опцію терміном до шести місяців за кредитним договором.
Відповідно до передавального акта від 11 жовтня 2019 року, затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року та рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня
2019 року, протоколу № 4/2019, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за вказаним актом є АТ «Альфа-Банк».
Із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних
осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 03 грудня
2019 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк».
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.