Постанова
Іменем України
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 752/18354/20
провадження № 61-17769св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Киченок Андрій Сергійович, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 21 грудня 2020 року в складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник
ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах та виселення.
Позовна заява мотивована тим, що Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»),
та ОСОБА_1 18 лютого 2008 року уклали договір про надання
споживчого кредиту, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткової угоди від 30 січня 2009 року, позичальник отримав кредит у розмірі
200 000 дол. США зі сплатою 12,4 % річних, з кінцевим терміном повернення до 18 лютого 2034 року. Цільове призначення кредиту - придбання квартири АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між
АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 18 лютого 2008 року укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру
АДРЕСА_1 .
ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» 12 грудня 2011 року уклали договір факторингу та договір відступлення права вимоги, відповідно до умов яких останнє отримало право грошової та майнової вимоги до боржника за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами.
Оскільки позичальник не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, то станом на 06 квітня 2020 року утворилася заборгованість
у розмірі 267 583,01 дол. США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату розрахунку становить 7 324 549,73 грн.
Вказував, що кредитор, з метою захисту своїх порушених прав, має право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а також виселення мешканців
з переданої в іпотеку квартири.
На підставі викладеного ТОВ «Кей-Колект» просило: в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 18 лютого 2008 року, яка складає 267 583,01 дол. США, що на дату розрахунку еквівалентно 7 324 549,73 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, яка буде визначена при примусовому виконанні рішення, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на таке майно на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 з квартири
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кредитор довів належними та допустимими доказами заявлений у справі позов, проте у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності, відповідно, вимога про виселення відповідачів також задоволенню не підлягає, оскільки
є похідною від вимоги про звернення стягнення.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову частково.
В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 18 лютого 2008 року у розмірі 267 583,01 дол. США, що на дату розрахунку еквівалентно 7 324 549,73 грн відповідно до розрахунку
на 06 квітня 2020 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - трикімнатну квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 102,2 кв. м, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, яка буде визначена при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на таке майно на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Виселено з квартири АДРЕСА_1
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зупинено виконання судового рішення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявними у матеріалах справи належними, допустимими та достовірними доказами підтверджено факт неналежного виконання боржником основного зобов`язання, тому обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, є вимога позивача як іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах.
Разом з тим, зобов`язання, яке існує між сторонами та виникло на підставі укладеного кредитного договору, має строк виконання, який на час ухвалення судового рішення не сплив та не був змінений шляхом надіслання кредитором боржнику вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання, тому застосування позовної давності до вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить положенням статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зважаючи на те, що іпотека є дійсною до припинення основного зобов`язання.
Квартира, передана в іпотеку банку як забезпечення виконання обов`язків ОСОБА_1 за кредитним договором, придбана ним за кредитні кошти, тому вимога позивача про виселення відповідачів з цієї квартири є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів
в іноземній валюті».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Киченок А. С., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Киченок А. С., як на підставу оскарження постанови апеляційного суду посилається на
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зокрема, вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц,
від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц; Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року
у справі № 295/4514/16-ц, від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18; Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц,
від 01 серпня 2019 року у справі 725/5032/18; Верховного Суду України
від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, від 02 вересня 2015 року
у справі № 6-1049цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1892цс15,
від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16.
Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Кей-Колект» не є належним позивачем у справі, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що
у нього виникло право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, а також, що вказане товариство є фінансовою установою.
Суди помилково погодилися з визначеним позивачем розміром заборгованості за кредитним договором, оскільки такий розмір не підтверджений матеріалами справи.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності. Спірна квартира лише частково придбана за кредитні кошти, тому виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення суперечить вимогам закону.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
01 лютого 2022 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 05 квітня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що АКІБ «УкрСиббанк», назву якого змінено на
ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 18 лютого 2008 року уклали договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткової угоди від 30 січня 2009 року, позичальник отримав кредит
у розмірі 200 000 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 010 000 грн, зі сплатою 12,4 % річних, з кінцевим терміном повернення до 18 лютого
2034 року, для особистих потреб, зокрема, для придбання квартири АДРЕСА_1 .
У додатковій угоді від 30 січня 2009 року сторони кредитного договору дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту, згідно з якою позичальник з дати підписання додаткової угоди зобов`язується повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів
у день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу складає
2 100 дол. США, день сплати ануїтетного платежу - 18 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов`язаний сплатити ануїтетний платіж.
Крім того, сторони домовились про перенесення строків виконання зобов`язань позичальника зі сплати процентів за договором: сплата процентів, нарахованих згідно умов договору за використання кредитних коштів у період з 01 листопада 2008 року до 30 листопада 2008 року здійснюється позичальником у період з 01 до 18 жовтня 2013 року відповідно до умов договору; сплата процентів, нарахованих згідно з умовами договору за використання коштів у період з 01 грудня 2008 року до 31 грудня 2008 року здійснюється позичальником у період з 01 до 18 листопада 2013 року відповідно до умов договору.
ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1 , яку придбав за договором купівлі-продажу від 18 лютого
2008 року за ціною 1 124 200 грн.
Після придбання спірної квартири відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , оселилися в цій квартирі та зареєстрували свої місце проживання в ній.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між
АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 18 лютого 2008 року укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру
АДРЕСА_1 . У договорі іпотеки сторони цього правочину погодили, що ринкова вартість зазначеної квартири становить 1 323 822 грн.
Розділом 4 договору іпотеки сторонами визначено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до змісту зазначеного розділу іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечене іпотекою за цим договором.
Суди також встановили, що 12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк»
і ТОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу, за умовами якого
ПАТ «УкрСиббанк» передало у власність ТОВ «Кей-Колект» право вимоги до боржників, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 18 лютого 2008 року.
ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» 12 грудня 2011 року уклали договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно умов якого банк передав, а ТОВ «Кей-Колект» прийняло права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку № 1 до цього договору, зокрема, за договором іпотеки від 18 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 і АКІБ «УкрСиббанк».
Позичальник не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тому станом на 06 квітня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі
267 583,01 дол. США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 7 324 549,73 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 193 999,97 дол. США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 5 310 361,1 грн; заборгованість за відсотками - 73 583,04 дол. США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 2 014 188,55 грн.
Відповідно до звіту про оцінку, складеного 10 квітня 2020 року
Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна оцінка майнових прав», ринкова вартість квартири
АДРЕСА_1 становить 2 453 382 грн, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ на дату оцінки становить 90 000 дол. США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про виселення не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій
статті 16 ЦК України.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту
і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Кей-Колект» вказувало, що позичальник порушив умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, тому його порушені права як нового кредитора підлягають захисту, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення зі спірної квартири осіб, які там проживають.