ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 370/1221/18
провадження № 61-33св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київобленерго»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», в інтересах якого діє адвокат Годятська Альона Вікторівна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2019 року, ухвалене у складі судді Пінкевич Н. С., та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада
2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ)«Київобленерго» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позову вказував, що у 2011 році в нього виникла заборгованість за спожиту електроенергію, яка в подальшому погашена. У 2014 році йому надійшло повідомлення про заборгованість за спожиту електроенергію. Позивач провів власний розрахунок та встановив, що будь-яка заборгованість перед ПрАТ «Київобленерго» відсутня і направив до ПрАТ «Київобленерго» лист з вимогою надати розрахунок заборгованості. 19 травня 2016 року відповідач повідомив про те, що заборгованість виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою у 2012-2013 роках за спожиту електроенергію. Вважав, що відповідач, посилаючись виключно на власні обрахунки та не провівши жодних обстежень з метою встановлення реальних показників лічильника, не підтвердив наявність заборгованості, що суперечить вимогам пунктів 27, 29, 38 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року за № 1357 (далі - ПКЕЕН).
Вказував, що відповідно до особової картки споживача та наданих йому рахунків на час відключення від енергопостачання заборгованість за спожиту електроенергію складає 1 544,60 грн, а згідно з нарядом на відключення - 729,75 грн. Тому є сумніви щодо правдивості наданих відповідачем розрахунків та існування в нього перед відповідачем будь-якої заборгованості.
Відповідно до пункту 2.2 укладеного сторонами договору про користування електричною енергією енергопостачальник зобов`язався не рідше одного разу
на 6 місяців проводити контрольне зняття показників розрахункових приладів обліку. Відповідач не проводив зняття показників лічильника, а облік спожитої позивачем електроенергії здійснювався в порушенням вказаного договору.
Вказував, що 12 квітня 2016 року відповідач припинив надання послуг, відключивши його домоволодіння на АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2) від електропостачання у зв`язку з існуванням заборгованості у розмірі 729,75 грн. Вважав, що вказаними діями відповідач порушив його права як споживача електричної енергії, оскільки заборгованість перед відповідачем відсутня.
На думку позивача, відключення його як споживача від електричної мережі
12 квітня 2016 року відбулось без додержання відповідачем пунктів 27, 38,
46 ПКЕЕН.
За таких обставин просив визнати незаконним відключення від мережі електропостачання житлового будинку на АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2) та зобов`язати відновити електропостачання до житлового будинку.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано дії ПрАТ «Київобленерго» з відключення 12 квітня 2016 року домоволодіння на АДРЕСА_2 незаконними.
Зобов`язано ПрАТ «Київобленерго» відновити електропостачання домоволодіння на АДРЕСА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
ПрАТ «Київобленерго» проігнорувало передбачене пунктом 21 ПКЕЕН право контролю за правильністю знімання показань лічильника позивачем. Відключення житлового будинку позивача від електричної енергії здійснено неправомірно, оскільки ПрАТ «Київобленерго» не надано належних і допустимих доказів на підтвердження розміру неоплаченої позивачем спожитої електричної енергії та існування у нього заборгованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ «Київобленерго» залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня
2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про існування правових підстав для часткового задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2020 року представник ПрАТ «Київобленерго» - адвокат
Годятська А. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішенняКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанції норм процесуального прав, зокрема: недослідження усіх наявних у справі доказів в сукупності; порушення порядку дослідження доказів; прийняття рішення всупереч наявним у справі доказам, які подані відповідачем; ненадання належної оцінки поданим відповідачем доказам. Крім того, вказує про неврахування судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі невідповідності позовної заяви вимогам частини третьої статті 175 ЦПК України.
Вказує про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 липня 2019 року
в справі № 367/5766/16-ц (провадження № 61-15351св18), про те, що обов`язок доведення обставин сплати заборгованості за спожиту відповідно до показань лічильника електричну енергію покладається на споживача, а непроведення енергопостачальником відповідно до ПКЕЕН контрольного огляду засобу обліку не спростовують наявність заборгованості та правомірність дій енергопостачальника щодо відключення споживача від електромережі.
На думку заявника, суди попередніх інстанції не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 766/10600/17 (провадження № 61-8837св19), щодо застосування пунктів 19, 21 ПКЕЕН.
Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій змісту
пункту 29 ПКЕЕН, згідно з яким у разі виявлення в платіжному документі помилкових показів засобу обліку побутовий споживач зобов`язаний повідомити про це енергопостачальника. Представник енергопостачальника повинен протягом 5 днів від дня подання заяви перевірити рахунок, а в разі потреби протягом 20 днів перевірити засіб обліку та повідомити побутового споживача про результати перевірки. ОСОБА_1 протягом періоду нарахування заборгованості не заявляв про виявлені ним у платіжних документах помилкові покази засобу обліку.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргуПрАТ «Київобленерго», у якому, посилаючись на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 21 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з енергопостачання, що надаються ПрАТ «Київобленерго» на підставі договору про користування електричною енергією № 991/27
від 29 червня 2000 року (адреса надання послуг - будинок на АДРЕСА_2 ).
12 квітня 2016 року працівниками ПрАТ «Київобленерго» на підставі наряду № 9002821751 припинено постачання електричної енергії до будинку
на АДРЕСА_2 . Підставою для відключення будинку стало існування у ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію, яка на 14 березня 2016 року складає 729,75 грн.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПрАТ «Київобленерго», в інтересах якого діє адвокат Годятська А. В., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.